Справа: № 2а-2667/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"24" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_10 про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_10 про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати відповідача надати позивачу письмову відповідь згідно вимог ст. ст. 3, 8, 21, 22, 40, 55, 64, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»та Закону України «Про звернення громадян»на письмове звернення від 19 січня 2011 року, зокрема, повідомити чи буде призначено особистий прийом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу оскарження дій його представника ОСОБА_5.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Крім того, у апеляційній скарзі на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року позивачем викладені заперечення на ухвалу від 28.02.2011 року про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі. Позивач вважає, що під час відкриття скороченого провадження судом першої інстанції порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
Разом із тим, колегія суддів порушень процесуальних норм судом першої інстанції під час відкриття скороченого провадження не вбачає. Ухвалу про відкриття скороченого провадження від 28.02.2011 року було постановлено з дотриманням вимог ст. 183-2 КАС України, а тому підстав для задоволення заперечень позивача немає.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2011 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_10 із письмовим проханням, в якому просив особистого прийому з приводу оскарження дій представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 Також позивач просив повідомити його про день особистого прийому заздалегідь.
28.01.2011 року Відділом адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на звернення позивача від 19.01.2011 року було надано відповідь.
Проте, позивач вважає, що бездіяльністю відповідача порушено його конституційне право на звернення, оскільки особистого прийому призначено не було, повідомлення від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_10 з мотивованою відмовою у особистому прийомі позивачем не отримано. Крім того, відповідь адресовано було також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з приводу питань, які позивачем у зверненні від 19.01.2011 року не порушувалися.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для не одноразових звернень позивача до відповідача є допущенні, на думку позивача, порушення дирекцією Інституту газу НАНУ його трудових та авторських прав. Щодо зазначеного питання завідуючим Відділу адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_8 позивачу надавалася відповідь від 16.07.2009 року № 2-1937/1637-09-01, якою позивачу роз'яснено порядок поновлення трудових прав, а також оскарження дій посадових осіб відповідно до чинного законодавства.
Крім того, листом від 17.07.2009 року № 2-1937/1637-09-01 представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 було повідомлено, що правових підстав для застосування актів реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у даному випадку немає, оскільки події, про які йдеться у заяві позивача, відбувалися у 2004-2005 роках, проте, звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини подаються протягом року після виявлення порушення прав.
Проте, позивач вважає, що вищезазначені твердження представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 є спробою приховати порушення чинного законодавства України посадовими особами, в зв'язку з чим 19 січня 2011 року він звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_10 із письмовим проханням щодо особистого прийому з приводу оскарження дій представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_5 та можливістю викласти свої аргументи особисто.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»від 23.12.1997, № 776/97-ВР уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2011 року завідуючим Відділу адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_8 було надано відповідь за № 10.1/9-Г167572; 167699; 167570.11/10-01, адресовану ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_3, зокрема й на звернення позивача від 19.01.2011 року, яке зареєстроване в Секретаріаті за № Г167570.11/10, в якій зазначено інформацію, яка не стосується суті прохання позивача, викладеного у зверненні від 19.01.2011 року.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996, № 393/96-ВР.
Так, відповідно до ст. 1 зазначеного Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону № 393/96-ВР).
Згідно із ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на звернення, зокрема, звернення позивача від 19.01.2011 року було надано в межах строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян».
Проте, з аналізу наданої 28.01.2011 року завідуючим Відділу адміністративного та цивільного права Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_8 відповіді вбачається, що інформації щодо порушених позивачем у зверненні від 19.01.2011 року питань надано не було.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушених прав, зокрема, у позовній заяві не ставиться питання про визнання дій відповідача неправомірними, проте, неправомірність дій вбачається з матеріалів справи.
З огляду на зазначене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне визнати неправомірними дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу відповіді на його звернення від 19.01.2011 року не по суті прохання, яке містилося у зверненні.
Між тим, слід відзначити, що суди не вправі втручатись у діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб, а тому, колегія суддів вважає за можливе лише зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 19 січня 2011 року та надати письмову відповідь по суті прохання ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року та приймає нову, якою задовольняє позовні вимоги частково.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2011 року -скасувати та прийняти нову.
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати дії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання письмової відповіді ОСОБА_3 на звернення від 19 січня 2011 року не по суті прохання - неправомірними.
Зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно розглянути звернення ОСОБА_3 від 19 січня 2011 року та надати письмову відповідь по суті прохання ОСОБА_3 від 19 січня 2011 року.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено: 27 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.