Справа: № 2а-9178/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури до Контрольно-ревізійного управління в Київській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
Позивач Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, (далі Позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Кивській області, (даліВідповідач), про визнання протиправними та скасування вимог, викладених у п.п.13,17 від 20.05.2011 року № 10-04-13-14/3682, зокрема вжиття заходів щодо відшкодування видатків здійснених за рахунок загального фонду на утримання госпрозрахункового структурного підрозділу (гуртожитку), а саме: утримання (витрати по заробітній платі) працівників гуртожитку, діяльність яких пов'язана з наданням платних послуг (проживання в гуртожитку) на суму 683857,87 грн., які здійснювались протягом 2008-2010 років, приведення штатних розписів у відповідність до вимог наказу Міністерства освіти України "Про зміну в штатному розписі керівників вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації" від 09.08.1996 р. № 265.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані пункти 13, 17 вимог Контрольно-ревізійного управління у Київській області «Про усунення порушень»№ 10-04-13-14/3682 від 20.05.2011 року, визначених на підставі Акту ревізії № 04-08/08 від 15.04.2011 року, що стосуються: п. 13,- вжиття заходів щодо відшкодування видатків здійснених за рахунок загального фонду на утримання госпрозрахункового структурного підрозділу (гуртожитку), а саме: утримання (витрати по заробітній платі) працівників гуртожитку, діяльність яких пов'язана з наданням платних послуг (проживання в гуртожитку) на суму 683857,87 грн., які здійснювались протягом 2008-2010 років, п. 17, - приведення штатних розписів у відповідність до вимог наказу Міністерства освіти України "Про зміну в штатному розписі керівників вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації" від 09.08.1996 р. № 265.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна фінансова інспекція в Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28 лютого 2011 року по 08 квітня 2011 року відповідно до п. 1.1.5.7. плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Київській області на І квартал 2011 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 25.02.2011 року № 227, № 226, № 225, № 224, службовими особами Контрольно-ревізійного управління в Київській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за період з 01.01.2008 року по завершений звітний період 2011 року, за результатами якої було складено Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за період з 01.01.2008 року по завершений звітний період 2011 року № 04-08/08 від 15.04.2011 р.
У вказаному Акті ревізії, зазначено, що частина працівників гуртожитку, діяльність яких пов'язана з наданням платних послуг, утримувалась за рахунок загального фонду Академії, при тому, що утримання всіх працівників гуртожитку закладено до розрахунку вартості проживання студентів в студентському гуртожитку.
Крім того, в акті ревізії Відповідач дійшов висновку, про те, що Позивачем за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2011 р. здійснювалось покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального фонду на загальну суму 683 857,87 грн., в тому числі за 2008 рік в сумі 194818,81 грн., за 2009 рік - 218290,64 грн. та за 2010 рік - 270748,42 грн., чим порушено вимоги п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228.
Також у вказаному Акті перевірки зазначено, що кількість штатних посад проректорів Академії у штатному розписі на 2008, 2009 роки та на 01.12.2010 року на 2 одиниці перевищує кількість посад передбачених наказом Міністерства освіти України від 09.08.1996 року № 265 „Про зміну в штатному розписі керівників вищих закладів освіти ІІІ - ІV рівнів акредитації".
Не погоджуючись із вищевказаним Актом ревізії, Позивач підписав його із запереченнями.
27.04.2011 року Національною академією образотворчого мистецтва і архітектури подано до Контрольно-ревізійного управління в Київській області заперечення на акт ревізії.
За результатами розгляду заперечень Позивача на Акт ревізії, листом від 18.05.2011 року за вих. № 10-04.13.14/3561 КРУ в Київській області направило висновки на заперечення до акту ревізії, якими було відмовлено у прийнятті заперечень.
В подальшому ректору Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Чебикіну А. В. у відповідності до вимог п. 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" від 26 січня 1993 року № 2939-XII Відповідачем було направлено лист від 20.05.2011 року № 10-04-13-14/3682 із вимогами щодо усунення порушень виявлених під час ревізії.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а висновки відповідача, викладені в спірних пунктах вимоги - є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, надання Позивачем освітніх послуг підтверджується ліцензією Міністерства освіти і науки України серії АВ № 482877 від 25.09.2009 р., а також Статутом Позивача та довідкою з ЄДРПОУ.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України "Про вищу освіту", основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.
Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правовідносини, які виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, є Бюджетний кодекс України.
Відповідно до п. 6 статті 2 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року 2542 - III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетна установа - орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Згідно із підпунктом "в" пункту 7 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на освіту, зокрема, на вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності.
Відповідно до частини 7 статті 13 Бюджетного кодексу України, платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межах коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.
Згідно із частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.
Судом першої інстанції втсановлено, що із п. 8.6 статуту Позивача, Академія є неприбутковою бюджетною установою, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до п. 8.2 Статуту, в Академії створюються:
Загальний фонд бюджету, який складають надходження з державного бюджету на підготовку фахівців та наукових і науково - педагогічних кадрів у межах державного замовлення, проведення науково - дослідних робіт.
Спеціальний фонд бюджету, який формується за рахунок:
- коштів, одержаних за підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців, надання додаткових освітніх послуг згідно з укладеними договорами з юридичними і фізичними особами;
- доходів від надання в оренду приміщень, обладнання, тощо;
- безоплатних та благодійних внесків юридичних і фізичних осіб, у тому числі з інших держав;
- надання інших платних послуг згідно з чинним законодавством.
Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ визначений відповідним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 28.02.2002 р. № 228 (далі Порядок).
Відповідно до п. 19 вказаного Порядку, спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в спеціальному фонді проекту кошторису.
Згідно з абз. 1 п. 23 зазначеного Порядку, видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.
Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування (п. 49 Порядку).
П. 38 Порядку, кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.
Суд першої інстанції правомірно зазначає, що вказаним Порядком не передбачено обов'язку бюджетних установ, включення до видатків спеціального фонду кошторису видатків на оплату праці, зокрема грошового утримання працівників.
Відповідно до п. 2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.05.2002 року № 659, (далі Перелік), власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи.
Перша - плата за послуги, що надаються бюджетними установами, яку утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті.
Друга - інші джерела власних надходжень бюджетних установ, яку утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.
У складі першої групи, зокрема, виділяється така підгрупа як надходження бюджетних установ від господарської та/або виробничої діяльності.
До цієї підгрупи відносяться кошти, які отримують бюджетні установи від господарсько - виробничої діяльності допоміжних, навчально - допоміжних підприємств, господарств, майстерень, тощо; квартирна плата та плата за гуртожиток; від працевикористання засуджених; відрахування від заробітку або іншого доходу засуджених за харчування, речове майно, комунально - побутові та інші надані йому послуги тощо (підп. 2 п. 2 Переліку).
Згідно з п. 3 Переліку, власні надходження бюджетних установ за 2ю підгрупою використовуються на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, Позивач отримує доходи від плати за гуртожиток та витрачає їх на утримання гуртожитку. Виплати по оплаті праці працівників гуртожитку, комунальних послуг частково проводились Позивачем за рахунок загального фонду бюджету, а частково за рахунок коштів спеціального фонду, на підставі затверджених на відповідні роки штатних розписів та кошторисів доходів і видатків. При цьому, Позивач отримує доходи та здійснює видатки згідно єдиного кошторису, складовими якого згідно положень Бюджетного кодексу України є загальний та спеціальний фонди.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правомірно висновку, що Позивачем у період, що перевірявся, складався один зведений штатний розпис, складання окремого штатного розпису працівників, які надають платні послуги жодним нормативно - правовим актом не передбачено. Затвердженим зведеним штатним розписом не передбачено штатних одиниць по спеціальному фонду для гуртожитку.
Статтею 54 ч. 2 Закону України "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 року № 2984 - III гарантоване право студентів на забезпечення гуртожитком.
Крім того, судом першої інстанції правомірно зазначено, що у вказаному Акті ревізії зазначено, що ревізією складання та затверження кошторису, внесених до нього змін, а також ревізією загального стану виконання кошторису порушень не встановлено.
Виходячи з наведено та з того, що у відповідності до п. 42 Порядку, Відповідач у межах своєї компетенції перевіряє правильність складення і затвердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів, суд першої інстанції правомірно врахував даний висновок під час прийняття рішення.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідачем в порушення ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не підтверджено належними розрахунками розмір збитків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів, що власні надходження Позивачем використовувались правомірно, у відповідності до наданих повноважень, а висновок Відповідача про покриття видатків, пов'язаних із наданням платних послуг за рахунок загального фонду на загальну суму 683857,87 грн., які здійснювались протягом 2008-2010 років, є необгрунтованим та помилковим.
Щодо вимоги Позивача про визнання протиправною та скасування п. 17 вимог Відповідача від 20.05.2011 р. за вих. № 10-04-13-14/3682 про приведення штатних розписів у відповідність до вимог наказу Міністерства освіти України „Про зміну в штатному розписі керівників вищих закладів освіти IIIрівнів акредитації " від 09.08.1996 року № 265, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та заначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, висновку про необхідність дотримання та неухильного виконання Позивачем вимог вищевказаного наказу Відповідач дійшов на підставі листів Міністерства освіти і науки України "Щодо упорядкування штатних розписів" від 25.11.10 р. № 1/9-854 та "Щодо штатних розписів" від 25.02.2011 р. № 1/9-132,
Судом першої істанції встановлено, що відповідно до положення п.1.3 Статуту, Академія підпорядковується Міністерству культури України.
Згідно Указу Президента України від 03.10.1993 р. № 493/92 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731, всі нормативно - правові акти, які носять міжвідомчий характер, підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції України, після чого вони є обов'язковими для виконання усіма іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Вимоги зазначених вище нормативно правових актів Міністерством освіти України не дотримані, тому вищевказаний наказ має рекомендаційний характер та не є обовязковим для виконання Позивачем.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Відповідача відсутні правові підстави застосовувати наказ Міністерства освіти України від 09.08.1996 року № 265 до Позивача, так як він не є нормативноправовим актом, а тому не містиять правових норм та не мають імперативного характеру.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваних вимог викладених у п.п.13,17 від 20.05.2011 року № 10-04-13-14/3682.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Київській області -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 03 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.
Петрик І.Й.