Справа: № 2а-2766/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"26" квітня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" до Департаменту державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України, третя особа Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,-
Позивач Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»звернулося до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (в ході судового розгляду справи Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України замінено на правонаступника Державну виконавчу службу України), Міністерства юстиції України за участю Державного казначейства України про:
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу несвоєчасного розгляду скарги Акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії № 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу не винесення постанови про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»№ 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу не направлення на адресу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»постанови про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»№ 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
стягнення на користь Публічного акціонерного товарисвта «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»11 577 200 (одинадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч двісті) гривень 00 коп. збитків та 11 577 200 (одинадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч двісті) гривень 00 коп. сатисфакції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі в частині порушення визначених Законом України «Про виконавче провадження»строків проведення виконавчих дій. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі, в частині недотримання вимог статті 85 Закону України «Про виконавче провадження»при розгляді скарги «Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»на бездіяльність державного виконавця. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В частині задоволення позову постанову суду першої інстанції просить залишити без змін. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження ВП № 14641805 від 8 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 466, виданого 22 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі.
Супровідним листом № 12100-0-33-09-25/13 від 21 вересня 2009 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направив на адресу учасників виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Заявою № 2339/5/06-2-2 від 16 серпня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»звернулося до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просило надати інформацію про хід виконавчого провадження та документів виконавчого провадження.
19 серпня 2010 року Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дану заяву було отримано.
Листом № 11168-0-26-10-25/13 від 17 вересня 2010 року «Щодо результатів розгляду звернення»Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив Позивача про хід виконавчого провадження, зазначивши про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження, з метою опису та арешту майна боржника згідно з виконавчим документом, повного, своєчасного виконання зазначеного виконавчого документа та здійснення виконавчих дій, та у відповідності до Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 травня 2004 року № 37/5, керуючись статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», 21 липня 2010 року державним виконавцем на адресу відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим направлено листа щодо надання та залучення державних виконавців до створення виконавчої групи; повідомлено, що після надходження відповідної інформації з відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, подальший хід виконання даного виконавчого провадження буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства; роз'яснено визначені законодавством права сторони виконавчого провадження.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі (загалом, тобто в повному обсязі) прийшов до висновку, що позов в цій частині є необґрунтованим та недоведеним належними засобами доказування, оскільки в ході судового розгляду судом встановлено порушення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визначених Законом України «Про виконавче провадження» строків проведення виконавчих дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Пунктами 1 та 2 Положення про Міністерство юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.06 № 1577 визначено, що Мін'юст є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють, зокрема, державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції виконавче провадження про звернення стягнення на нерухоме майно відкрито 8 вересня 2009 року (постанова про відкриття виконавчого провадження № 14641805) головним державним виконавцем за заявою представника Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії" від 3 серпня 2009 року.
21 вересня 2009 року вказану постанову листом № 12100-0-33-09-25/13 направлено Відкритому акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії", Відкритому акціонерному товариству "Асторія-Груп", Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Відтак, 21 липня 2010 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції надіслав лист № 6087-0-32-1025/4 до Головного управління юстиції в АР Крим з проханням надати кандидатури двох державних виконавців територіальних органів державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим для включення їх до складу виконавчої групи по примусовому виконанню виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 22 квітня 2009 року № 466.
Про що, листом від 17 вересня 2010 року №11168-0-26-10-25/13 було повідомлено позивача.
12 листопада 2010 року заступником Міністра - директором Департаменту державної виконавчої служби задоволено подання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень від 12 листопада 2010 року та винесено постанову про утворення виконавчої групи, до складу якої увійшли: керівник групи - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Жилінський В.О., члени групи: старший державний виконавець відділу ДВС Алуштинського міського управління юстиції Ісакова К.Є. та старший державний виконавець відділу ДВС Алуштинського міського управління юстиції Меняйлова Я.А.
15 листопада 2010 року керівник групи Жилінський В.О. надав доручення членам групи провести виконавчі дії в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-Груп", а саме: на нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію "Алушта", які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8, та складаються з корпусів №№ 6 та 7, складає 20/100 будівель і споруд санаторію "Алушта".
18 листопада 2010 року державним виконавцем Ісаковою К.Є. складено акт опису й арешту майна, що належить боржнику -Товариству з обмеженою відповідальністю "Асторія-Груп".
З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно встановив, що твердження позивача про допущену Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України бездіяльність щодо здійснення виконавчого провадження є безпідставним, оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідачем допущені порушення строків проведення виконавчих дій.
Щодо стягнення збитків та сатисфакції судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині, оскільки.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частини другої статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Так, відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Обґрунтовуючи підстави для стягнення матеріальної шкоди з відповідача Позивач посилається на збитки від інфляції, які спричинені бездіяльності відповідачів.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між збитками та порушенням відповідачем строків проведення виконавчих дій.
При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тобто, з наведеного слідує, що відшкодування шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Стосовно вимоги позивача стягнути на його користь справедливу сатисфакцію судом першої інстанції правомірно зазначено, що законодавством України не передбачено права заявляти вимогу щодо стягнення сатисфакції.
Крім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що недоведеність факту завдання збитків Позивачу внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача свідчить про відсутність підстав для стягнення на його користь 11 577 200 грн. 00 коп. сатисфакції, так як суд першої інстанції не знайшов причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою.
Враховуючи наведене судом першої інстанції правомірно встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди та сатисфакції відсутні.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі (загалом, тобто в повному обсязі) та в частині стягнення моральної шкоди та сатисфакції.
Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 03 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" до Департаменту державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України, третя особа Державне казначейство України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів,-
Позивач Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»звернулося до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (в ході судового розгляду справи Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України замінено на правонаступника Державну виконавчу службу України), Міністерства юстиції України за участю Державного казначейства України про:
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу несвоєчасного розгляду скарги Акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії № 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу не винесення постанови про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»№ 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з приводу не направлення на адресу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»постанови про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства «СБЕРБАНК РОСІЇ»№ 2792/4/06-2-2 від 30.09.2010 року на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити дії з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі;
стягнення на користь Публічного акціонерного товарисвта «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»11 577 200 (одинадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч двісті) гривень 00 коп. збитків та 11 577 200 (одинадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч двісті) гривень 00 коп. сатисфакції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі в частині порушення визначених Законом України «Про виконавче провадження»строків проведення виконавчих дій. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі, в частині недотримання вимог статті 85 Закону України «Про виконавче провадження»при розгляді скарги «Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»на бездіяльність державного виконавця. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В частині задоволення позову постанову суду першої інстанції просить залишити без змін. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження ВП № 14641805 від 8 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 466, виданого 22 квітня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі.
Супровідним листом № 12100-0-33-09-25/13 від 21 вересня 2009 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направив на адресу учасників виконавчого провадження копії постанови про відкриття виконавчого провадження.
Заявою № 2339/5/06-2-2 від 16 серпня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії»звернулося до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та просило надати інформацію про хід виконавчого провадження та документів виконавчого провадження.
19 серпня 2010 року Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України дану заяву було отримано.
Листом № 11168-0-26-10-25/13 від 17 вересня 2010 року «Щодо результатів розгляду звернення»Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив Позивача про хід виконавчого провадження, зазначивши про те, що з моменту відкриття виконавчого провадження, з метою опису та арешту майна боржника згідно з виконавчим документом, повного, своєчасного виконання зазначеного виконавчого документа та здійснення виконавчих дій, та у відповідності до Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 травня 2004 року № 37/5, керуючись статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», 21 липня 2010 року державним виконавцем на адресу відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим направлено листа щодо надання та залучення державних виконавців до створення виконавчої групи; повідомлено, що після надходження відповідної інформації з відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Автономній Республіці Крим, подальший хід виконання даного виконавчого провадження буде організовано відповідно до вимог чинного законодавства; роз'яснено визначені законодавством права сторони виконавчого провадження.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі (загалом, тобто в повному обсязі) прийшов до висновку, що позов в цій частині є необґрунтованим та недоведеним належними засобами доказування, оскільки в ході судового розгляду судом встановлено порушення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визначених Законом України «Про виконавче провадження» строків проведення виконавчих дій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Пунктами 1 та 2 Положення про Міністерство юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.06 № 1577 визначено, що Мін'юст є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють, зокрема, державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції виконавче провадження про звернення стягнення на нерухоме майно відкрито 8 вересня 2009 року (постанова про відкриття виконавчого провадження № 14641805) головним державним виконавцем за заявою представника Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії" від 3 серпня 2009 року.
21 вересня 2009 року вказану постанову листом № 12100-0-33-09-25/13 направлено Відкритому акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії", Відкритому акціонерному товариству "Асторія-Груп", Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримська юридична група" та приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.
Відтак, 21 липня 2010 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції надіслав лист № 6087-0-32-1025/4 до Головного управління юстиції в АР Крим з проханням надати кандидатури двох державних виконавців територіальних органів державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим для включення їх до складу виконавчої групи по примусовому виконанню виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 22 квітня 2009 року № 466.
Про що, листом від 17 вересня 2010 року №11168-0-26-10-25/13 було повідомлено позивача.
12 листопада 2010 року заступником Міністра - директором Департаменту державної виконавчої служби задоволено подання в.о. начальника відділу примусового виконання рішень від 12 листопада 2010 року та винесено постанову про утворення виконавчої групи, до складу якої увійшли: керівник групи - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Жилінський В.О., члени групи: старший державний виконавець відділу ДВС Алуштинського міського управління юстиції Ісакова К.Є. та старший державний виконавець відділу ДВС Алуштинського міського управління юстиції Меняйлова Я.А.
15 листопада 2010 року керівник групи Жилінський В.О. надав доручення членам групи провести виконавчі дії в межах чинного законодавства щодо опису та арешту майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-Груп", а саме: на нерухоме майно - будівлі і споруди санаторію "Алушта", які знаходяться за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Глазскрицького, 8, та складаються з корпусів №№ 6 та 7, складає 20/100 будівель і споруд санаторію "Алушта".
18 листопада 2010 року державним виконавцем Ісаковою К.Є. складено акт опису й арешту майна, що належить боржнику -Товариству з обмеженою відповідальністю "Асторія-Груп".
З огляду на викладене суд першої інстанції правомірно встановив, що твердження позивача про допущену Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України бездіяльність щодо здійснення виконавчого провадження є безпідставним, оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідачем допущені порушення строків проведення виконавчих дій.
Щодо стягнення збитків та сатисфакції судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині, оскільки.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Положеннями частини другої статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Так, відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Обґрунтовуючи підстави для стягнення матеріальної шкоди з відповідача Позивач посилається на збитки від інфляції, які спричинені бездіяльності відповідачів.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між збитками та порушенням відповідачем строків проведення виконавчих дій.
При цьому, пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, зокрема, що суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тобто, з наведеного слідує, що відшкодування шкоди здійснюється особою, яка її заподіяла, лише за умови, що дії останньої були неправомірними між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Стосовно вимоги позивача стягнути на його користь справедливу сатисфакцію судом першої інстанції правомірно зазначено, що законодавством України не передбачено права заявляти вимогу щодо стягнення сатисфакції.
Крім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що недоведеність факту завдання збитків Позивачу внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача свідчить про відсутність підстав для стягнення на його користь 11 577 200 грн. 00 коп. сатисфакції, так як суд першої інстанції не знайшов причинного зв'язку між встановленим порушенням та стверджуваною матеріальною шкодою.
Враховуючи наведене судом першої інстанції правомірно встановлено, що підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди та сатисфакції відсутні.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання неправомірною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за № 466 від 22.04.2009 року про звернення стягнення на нерухоме майно будівлі і споруди санаторію «Алушта», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до переліку, зазначеному у виконавчому написі (загалом, тобто в повному обсязі) та в частині стягнення моральної шкоди та сатисфакції.
Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірний банк Сбербанку Росії" -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 03 травня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.
Петрик І.Й.