Справа: № 2а-18699/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.
Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
"24" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,
при секретарі: Лелюх М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року у справі за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»про стягнення заборгованості в розмірі 164641,06 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2008 року управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва відносно Київської філії Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»винесене рішення № 806 про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством, яким застосовано фінансові санкції у розмірі 26534,52 грн.
Загальна сума боргу відповідача, яка несплачена згідно вимоги Ю-35/839 від 08 липня 2008 року становить 164641,06 грн., з яких: недоїмка - 106355,80 грн., фінансові санкції - 55753,54 грн., пеня - 2531,72 грн.
Враховуючи те, що відповідачем вказана сума боргу у встановленому законом порядку сплачена не була позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Повноваження органів Пенсійного фонду України щодо застосування фінансових санкцій встановлені ч. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2008 року згідно постанови Правління Національного банку України № 39 від 22.02.2008 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень», була розпочата процедура ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень».
Статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають під час ліквідації банків.
Згідно ст. 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Відповідно до вимог ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора наступили певні правові наслідки, у тому числі банківська діяльність банку завершилася закінченням технологічного циклу конкретних операцій, були закриті кореспондентські рахунки банку, діючим є тільки рахунок, відкритий ліквідатором банку для здійснення ліквідаційної процедури.
Процедура ліквідації банку визначена, главою 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачає, зокрема, певний порядок виявлення кредиторів банку та погашення їх вимог в ході ліквідаційної процедури: ліквідатором здійснюється опублікування відомостей про відкриття ліквідаційної процедури; протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку; ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури; ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору; відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження надає Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, із зазначенням розрахункової суми, що підлягає відшкодуванню; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитися з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України; кредитори мають право надіслати ліквідатору свої заперечення щодо визнаних ним вимог протягом одного місяця з дня отримання повідомлення; майно банку оцінується ліквідатором у порядку, встановленому законодавством України, та продається у порядку, погодженому з Національним банком України; одержані в результаті ліквідаційної процедури кошти спрямовуються на задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів банку, яке здійснюється у черговості, встановленій статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Таким чином, вимоги Закону України «Про банки і банківську діяльність»не допускають під час ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури, оскільки особливий порядок та черговість задоволення вимог до банку не припускають задоволення вимог до банку в індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.
Таким чином, звернення позивача до адміністративного суду шляхом подання відповідно до КАС України адміністративного позову до відповідача, змістом якого є пред'явлення кредиторських вимог до відповідача, щодо якого розпочата процедура ліквідації банку, є порушенням порядку звернення позивача за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Аналогічна правова позиція викладене в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2011 року у справі за № К-38442/10.
Відповідно до частини першої та другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вимог апелянта, в зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»-задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2011 року -скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову першому заступнику прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» про стягнення заборгованості -відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Горяйнов А.М.
Грибан І.О.