Справа: № 2а-9567/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"19" квітня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач заступник прокурора міста Києва 05 січня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради (далі відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Літинській, 6 у Дніпровському районі міста Києва»від 02 квітня 2009 року №224/1280.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2011 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду заступник прокурора міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки зазначені в ухвалі висновки не відповідають нормам процесуального права, та винести нову з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції під час прийняття ухвали про залишення позовних вимог без розгляду прийшов до висновку, що позивачем пропущено процесуальні строки звернення з адміністративним позовом до суду та законних підстав поновлення строку звернення з адміністративним позовом немає.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом даного спору є рішення Київської міської ради «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Літинській, 6 у Дніпровському районі міста Києва»від 02 квітня 2009 року №224/1280, яке є актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч.2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюються відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою ст. 99 КАС України перебачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції змін, внесених відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-ІV, чинній з 30 липня 2010 року), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частина друга ст. 99 цього Кодексу, але в редакції до набрання законної сили Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в частині внесення відповідних змін до Кодексу адміністративного судочинства України, передбачала річний строк звернення з позовом до адміністративного суду, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач надав до суду першої інстанції «Розсилку», з якої вбачається, що спірне рішення отримано: Прокуратурою міста Києва - 27 квітня 2009 року (а.с.119).
Крім того, Позивач не заперечував тих обставин, що оскаржуване рішення було отримано ним ще в 2009 році, однак, протягом строку, відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України (чинній на момент виникнення правовідносин) прокурор з позовом в інтересах держави не звернувся.
До суду з позовною заявою позивач звернувся лише 05 січня 2011 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Отже, враховуючи те, що позивач знав про існування оскаржуваного рішення відповідача та факт пропуску строку для звернення до суду на понад рік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для його поновлення.
Посилання апелянта на ті обставини, що строк звернення до суду, не пропущено, оскільки з тексту рішення Київської міської ради від 02.04.09 №224/1280 не вбачається у чому полягають порушення земельного законодавства при прийнятті зазначеного рішення і про порушення діючого законодавства позивачу стало відомо лише з акту перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи та правомірно не прийнято до уваги судом першої інстанції, так як з тексту оскаржуваного рішення вбачається на підставі яких погоджувальних висновків та за рахунок яких земель надана земельна ділянка гр. ОСОБА_3
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що твердження прокурора про те, що саме після проведення перевірки останній дізнався про наявність спірного рішення, судом не можуть враховані.
Крім того, не знайшли свого підтвердження посилання прокуратури на додаткове проведення перевірки на підставі програми перевірки стану додержання законодавства у сфері земельних відносин, оскільки доказів про наявність акту, який міг би свідчив про вчинення певних дій перевіряючим органом та фіксування останнім порушень чинного законодавства допущених відповідачем, до суду не надано. Так, умовне проведення перевірки не може бути обставиною, яка визначає поважність причин пропуску прокурором строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в інтересах держави.
Водночас, нагляд прокуратурою за дотриманням вимог законодавства України здійснюється на постійній основі і передбачає право доступу та отримання всієї необхідної інформації від відповідних органів та юридичних осіб.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2010 року заступником прокурора міста Києва внесено протест на оскаржуване рішення Київської міської ради.
Колегія суддів зауважує, що дізнавшись у квітня 2009 року про спірне рішення і отримавши програму перевірки у липня 2010 року, заступник прокурора звернувся до відповідача з протестом від 19 липня 2010 року №07/4-370-вих., в якому вимагав у десятиденний строк скасувати Рішення від 02.04.09 №224/1280 та про наслідки повідомити прокурора.
Протест відповідачем не виконано, проте у строк, визначений Законом України «Про прокуратуру», прокурор до суду з позовом не звернувся.
Таким чином, при вирішення даної справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов заступником прокурора м. Києва подано в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів Українилише 05 січня 2011 року, що є безпідставним порушенням строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
Крім того, відповідач в суді апеляційної інстанції надав копію листа, яким прокуратура просила залишити без розгляду вказаний протест.
Відповідно до частини 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч.1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поважних причин пропуску строків зверенення до суду не встановлено, а тому підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва -залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 квітня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.