Справа: № 2а-12705/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"19" квітня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0005582308 від 19 серпня 2011 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0005582308 від 19 серпня 2011 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року.
За результатами перевірки складено акт № 1778/2308/30603588 від 04 серпня 2011 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України
На підставі вказаного Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0005582308 від 19 серпня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 109551,00 грн., з яких за основним платежем 109 551,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент», тому висновки Акта перевірки про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковими, а визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 109551,00 грн. є протиправним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу грунтується на припущеннях що контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»є фіктивним підприємством, що призвело, на думку відповідача, до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, на 109551,00 грн.
А тому, відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у лютого 2010 року на загальну суму 109551,00 грн.
Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені позивачем у вартість товару отриманого від Товариством з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»безпідставні та суперечать чинному законодавству.
Даючи правову оцінку вказаним обставинам колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.
Крім того, судом першої інстанції спростовані висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент».
Так, в ході перевірки було досліджено копію податкової накладної № 86 від 28 лютого 2011 року, що підписана директором контрагена позивача, на підставі якої позивачем було сформовано спірні суми податкового кредиту.
В процесі дослідження було отримано висновки спеціалістів щодо проведених почеркознавчих досліджень копій документів реєстраційної та звітної частини справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент», в ході чого встановлено, що документи, в тому числі і податкова накладна, підписані не директором Пшеничним О.В., а іншою невстановленою особою.
Однак, судом першої інстанції встановлено з листа генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»Пшеничного О.В., коментуючи інформацію про проведення почеркознавчої експертизи підпису директора даного Товариства, в листі надається підтвердження, що у проведенні будь-яких експертиз, посадові особи підприємства участі не брали, про проведення будь-яких експертиз Товариством з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»нічого невідомо.
Також, в підтвердження фіктивності підприємства відповідач стверджує, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»не встановлено.
Однак, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»фактично знаходилось за адресою м. Київ. вул. Арсенальна, 14/1, офіс 1. Ця адреса місцезнаходження підприємства була і є зазначена в статутних та правовстановлюючих документах та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців..
Факт знаходження контрагента за адресою м. Київ, вул. Арсенальна, 14/1, офіс 1, підтверджено тим, що працівниками податкової міліції у Шевченківському районі м. Києва у лютому місяці 2011 року на території офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»проводилась виїмка бухгалтерських документів цього підприємства.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, висновок експерта є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак він не є належним документом, який засвідчує відповідні юридичні факти (тобто факти, які спричинюють виникнення, зміну та припинення юридичних прав та обов'язків у суб'єктів правовідносин).
Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.
В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, є, зокрема, відповідні судові рішення, що набрали законної сили.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»не було учасником чи суб'єктом жодного судового процесу щодо фіктивності цього підприємства, а також визнання недійсними тих чи інших договорів, які укладалися з багатьма клієнтами чи контрагентами вказаного товариства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем в порушення ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено факту фіктивності контрагента позивача.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Разом з тим, судом першої інстанції досліджено податкову накладну, на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначений документ містить усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Крім того, судом встановлено, що на час виписки податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало і має свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер 371005026550.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 109550,00грн., віднесена Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»підтверджується податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.
Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем послуг і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: податкових накладних, актів приймання виконаних підрядних робіт, належного відображення вартості підрядних робіт у бухгалтерському обліку, та встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет»(споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»(провайдер) було укладено господарський договір № 1-09/10 від 01 вересня 2010 року, згідно якого провайдер надає споживачу доступ до глобальної мережі Інтернет шляхом підключення до порту мережі провайдера.
На підтвердження виконання згаданого договору представником позивача було надано до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг), довідку з банку та податкову накладну.
Судом першої інстанції встановлено, що документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що вказані документи підтверджують факти здійснення послуг, придбаних позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»та їх оплату.
Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Щодо реальності проведених операцій, судом першої інстанції також встановлено, що в матеріалах справи містяться копії податкової накладної, акти приймання передачі робіт (послуг), виписка з банку, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент», що свідчить про реальне здійснення господарських операцій, а також те, що видана позивачу податкова накладна належно оформлена контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а також надані докази подальшої реалізації отриманих послуг,
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Разом з тим, позивачем в суді апеляційної інстанції надали копії договорів, якими підтверджується подальша реалізація отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»послуг іншим контрагентам.
Також в матеріалах справи міститься роздруківка стосовно перерахувань коштів з поточного рахунку позивача на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексгруп Менеджмент»за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року (а.с.131-133), яка підтверджує сплату отриманих за договором товарів(послуг).
Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків; якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи; зазначена обставина не є підставою для позбавлення права платника податку на податковий кредит та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Разом з тим, в порушення ст.71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 квітня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.
Петрик І.Й.