Справа: № 2а-6213/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"19" квітня 2012 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.
за участю секретаря Рижкової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Коммунального підприємства "Голосіївприватсервіс" Голосіївської районної у м.Києві ради, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112" Голосіївської районної у м.Києві ради, третя особа Прокуратура Голосіївського району м. Києва про зобов'язання вчинити дії, -
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернувлися до суду з адміністративним позовом до Коммунального підприємства "Голосіївприватсервіс" Голосіївської районної у м.Києві ради, Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-112" Голосіївської районної у м.Києві ради про зобов'язання відповідача виконати вимогу припису Прокурора Голосіївського району м. Києва від 16.02.09р. № 338 в частині вжиття заходів щодо реєстрації родини за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з дружиною та дітьми самовільно зайняв будинок по провулку Профінтерну в Голосіївському районі м. Києва.
Вказаний будинок згідно п. 1.12 рішення Київської міської ради народних депутатів №842 від 12.10.85 р. "Про встановлення санітарно-захисної зони міського крематорію" був відселений з наданням власникам будинку іншого житла. Цей будинок значиться зруйнованим.
У 2008 році позивач звернувся до Комунального підприємства «Голосіївприватсервіс»з заявою про реєстрацію його та його членів сім'ї за місцем проживання, тобто за адресою АДРЕСА_2
03 березня 2008 року Комунальним підприємством "Голосіївприватсервіс" відмовлено в реєстрації родини за вказаним місцем проживання, з підстав ненадання правовстановлюючих документів на будинок.
Отримавши відмову позивач звернувся до прокуратури Голосіївського району м. Київа з вимогою усунути порушення законодавства та вжити заходів щодо реєстрації ОСОБА_2 та його родини за адресою: АДРЕСА_2.
16.02.09 року прокуратурою Голосіївського району м. Києва винесено припис про усунення порушень вимог чинного законодавства директору Комунального підприємства "Голосіївприватсервіс" Манько Г.М., згідно якого зобов'язано вжити заходів щодо реєстрації ОСОБА_2 та його родини за адресою: АДРЕСА_2, вирішити питання щодо притягнення осіб, з вини яких було допущено вказане порушення вимог чинного законодавства, до дисциплінарної відповідальності.
Оскільки станом на час звернення до суду, на думку позивача, припис не виконано, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов'язання відповідача виконати вимогу припису Прокурора Голосіївського району м. Києва від 16.02.09р. № 338.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що оскільки станом на час звернення до Комунального підприємства "Голосіївприватсервіс" позивач не був знятий з реєстрації за попереднім місцем реєстрації, то відповідач не міг прийняти заяву на реєстрацію за новим місцем проживання та виконати припис прокурора Голосіївського району м. Києва в частині вжити заходів щодо реєстрації ОСОБА_2 та його родини за адресою: АДРЕСА_2.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Шляхом винесення припису прокуратура використала надані Законом України "Про прокуратуру" повноваження щодо захисту інтересів позивача та його родини.
Так, ст. 22 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору.
Припис прокурора -це акт прокурорського нагляду про усунення порушень закону. Виноситься прокурором, його заступником і надсилається органу чи посад, особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посад, особі, які правомочні усунути порушення. П. п. виноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам д-ви, підприємства, установи, організації, а також гр-нам, якщо не буде негайно усунуте.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.02.09 року Комунальним підприємством "Голосіївприватсервіс" повідомлено позивача про виконання вимог припису від 16.02.09 року, а саме: 25.02.09 р. позивач отримав бланк заяви на реєстрацію та повідомлено позивача про те, що згідно наказу №8-к від 24.02.09 року по Комунальному підприємству "Голосіївприватсервіс" паспортисту ОСОБА_5 оголошено догану.
Крім того, згідно з матеріалів справи, 25.02.09 р. позивач звернувся до Комунального підприємства "Голосіївприватсервіс" з заявою про реєстрацію місця проживання, сплатив державне мито та послуги ЖЕКу за реєстрацію.
Заява зареєстрована за №27 паспортистом ОСОБА_5, однак, після того, було виявлено, що позивач та його сім'я зареєстровані за іншою адресою.
Позивачу було запропоновано знятися з реєстраційного обліку за місцем реєстрації та додати до заяви про реєстрацію лист вибуття на кожного дорослого члена сім'ї.
Відповідно до Конституції України відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також стосовно порядку реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлення випадків їх обмеження регулює Закон України від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Дія цього Закону, згідно із статтею 1, поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 11 цього ж Закону встановлено, що реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
Статтею 6 Закону встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Положеннями ст. 6 Закону визначено, що для реєстрації особа подає:
письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
два примірники талона зняття з реєстрації.
Судом першої інстанції встановлено, та не заперечувалось позивачем, що на момент звернення з заявою позивач з сім'єю не були зняти з реєстрації за попереднім місцем проживання: АДРЕСА_1.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що станом на лютий 2009 року припис прокуратури в частині вжиття заходів щодо реєстрації родини за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2. і не міг бути виконаний, оскільки обов'язковою умовою реєстрації за місцем проживання є зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання.
Крім того, суд першої інстанції правомірно звернув увагу позивача на ту обставину, що після зняття з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 позивач може повторно звернутися до паспортного столу, функції якого станом на час прийняття рішення у справі виконує Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора-112", з заявою про реєстрацію за фактичним місцем проживання.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в реєстрації за міцем проживання відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження були надані; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; з дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 квітня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Аліменко В.О.