Справа: № 2а/2370/8238/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Сервіс-Комплект»до Державної податкової інспекції в м.Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року позовні вимоги приватного підприємства «Сервіс-Комплект» до Державної податкової інспекції в м.Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 09 листопада 2011 року №0004142301 про збільшення ПП «Сервіс-Комплект»грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем 908832 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 162905 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкаси від 09 листопада 2011 року №0004152301 про збільшення ПП «Сервіс-Комплект»грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем 808121 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 142379 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угоди між позивачем та його контрагентами ПП «АТП Автомобіліст» та ПП «Моторс-Трейд» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними, а тому сума податку на додану вартість за зазначеними угодами включена до складу податкового кредиту безпідставно, а витрати за цим договорами не можуть відноситись до валових витрат, оскільки не пов'язані з веденням господарської діяльності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17 жовтня 2011 року по 21 жовтня 2011 року ДПІ в м.Черкаси згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.81 Податкового кодексу України та на виконання постанови заступника начальника СВ СУ УМВС України в Черкаській області майора міліції Данилюка М.М. від 30 вересня 2011 року по кримінальній справі №4511100248 проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Сервіс-Комплект»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року при проведенні взаємовідносин з ПП «АТП Автомобіліст»та ПП «Моторс-Трейд», за результатами якої складено акт №2508/23-2/30598966 від 28 жовтня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, пп.7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 908832 грн. та податок на додану вартість на суму 808121 грн. в результаті відсутності реальності здійснення господарських операцій (здійснення господарської операції та здійснення безтоварних операцій).
Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що ПП «Сервіс-Комплект»протягом січня-грудня 2010 року та січня, квітня-липня 2011 року, згідно договорів оренди з ПП «АТП Автомобіліст»від 02 січня 2008 року №б/н було документально оформлено отримання послуг по оренді наступних ємкостей: ТРЖК 3М -4 (чотири) шт., ЦТК -2 (дві) шт., ЦЖУ9 - 1 (одна) шт., АГУ6 -1 (одна) шт.; від 01 червня 2010 року №б/н було документально оформлено отримання послуг по оренді криогенної ємкості ТРЖК 3М в кількості 1 штука; від 01 червня 2010 року №б/н було документально оформлено отримання послуг по оренді криогенної ємкості ТРЖК 3М в кількості 1 штука; від 01 червня 2010 року №б/н було документально оформлено отримання послуг по оренді криогенної ємкості ЦТК-5М в кількості 1 штука, на загальну суму 4325359,40 грн. (в т.ч. ПДВ 720893,26 грн.); згідно договору про надання послуг від 30 травня 2008 року №30/05, та додаткових угод до нього: №1 від 02 січня 2009 року, №2 від 31 грудня 2009 року, №3 від 31 грудня 2010 року було документально оформлено отримання експедиторських послуг на загальну суму 372555,40 грн. (в т.ч. ПДВ 62092,57 грн.). Згідно даних бухгалтерського обліку, оформлені послуги по оренді ємкостей та оформлені експедиторські послуги були відображені на рахунку 93 «Витрати на збут»згідно первинних документів, зазначених в акті перевірки.
Згідно з пп.3.2 п.3 акту перевірки встановлено, що позивач протягом жовтня-грудня 2010 року та березня-липня 2011 року від ПП «Моторс-Трейд»документально оформив придбання азоту рідкого, кисню рідкого, двоокису вуглецю рідкого. Згідно даних бухгалтерського обліку, придбання азоту рідкого, кисню рідкого, двоокису вуглецю рідкого були відображені на рахунку 28 «Товари»згідно первинних документів, зазначених в акті перевірки.
На підставі акту перевірки №2508/23-2/30598966 від 28 жовтня 2011 року ДПІ в м.Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року №0004142301, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1071737 грн., в тому числі 908832 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 162905 грн., та податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року №0004152301, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 950500 грн., в тому числі 808121 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 142379 грн.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.
Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п.п.138.5, 138.10-138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.
Як встановлено судом першої інстанції, здійснення господарських операцій з оренди ємкостей та наданні експедиторських послуг між позивачем та ПП «АТП Автомобіліст», а також придбання у ПП «Моторс-Трейд»азоту рідкого, кисню рідкого, двоокису вуглецю рідкого пов'язано з господарською діяльністю позивача, який в перевірений період переважно здійснював діяльність із реалізації рідкого двоокису вуглецю, кисню рідкого, аргону рідкого, азоту рідкого, здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, копіями договорів оренди, актів виконаних робіт, податковими накладними, рахунками на оплату, накладними на відпуск товару.
Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати податку на додану вартість контрагентам в складі ціни товару, податковий кредит за перевірений період по взаємовідносинах з ПП «АТП Автомобіліст» та ПП «Моторс-Трейд» сформований позивачем за наслідками фактичного проведення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на підставі первинних бухгалтерських документів, податкових накладних, виданих платниками податку, які поставляли товари (надавали послуги), у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідач вважає угоди, укладені між позивачем та ПП «АТП Автомобіліст» і ПП «Моторс-Трейд», нікчемними, як такі, що укладено з порушенням вимог ст.ст.203, 228 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.3, ч.1 ст.55, ч.1 ст.62 ГК України, оскільки вказані правочини були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, так як не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення угод між позивачем та ПП «АТП Автомобіліст» і ПП «Моторс-Трейд»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи. Під час проведення перевірки відповідачем не перевірялась фактична наявність ємкостей, що були передані в оренду та використовуються для зберігання хімічних речовин, а також наявність таких речовин (рідкого азоту, кисню рідкого, двоокису вуглецю рідкого) або їх подальша реалізація споживачам, враховуючи, що основним видом діяльності позивача являється оптова торгівля хімічними речовинами.
Висновки відповідача грунтуються на протоколі допиту директора ПП «АТП Автомобіліст» ОСОБА_3 від 16 серпня 2011 року та протоколі допиту свідка ОСОБА_4 (директора ПП «Моторс-Трейд») від 22 вересня 2011 року, натомість, в силу ч.4 ст.72 КАС України в матеріалах справи відсутні вироки або постанови про закриття кримінальних справ відносно зазначених осіб щодо питань, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Приймаючи до уваги, що згідно п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, перевірка позивача проведена згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.81 Податкового кодексу України та на виконання постанови заступника начальника СВ СУ УМВС України в Черкаській області майора міліції Данилюка М.М. від 30 вересня 2011 року по кримінальній справі №4511100248, доказів щодо набрання законної сили рішенням суду за зазначеною кримінальною справою не надано, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними прийнятих податкових повідомлень-рішень.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України на підставі первинних документів сформовано валові витрати, у відповідності до пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку: ПП «АТП Автомобіліст», ПП «Моторс-Трейд», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (наданих послуг) та проведення оплати, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2011 року №0004142301, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1071737 грн., в тому числі 908832 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 162905 грн., та від 09 листопада 2011 року №0004152301, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 950500 грн., в тому числі 808121 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 142379 грн, з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Черкаси -залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 24 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.