Справа: № 2а-10938/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо 24»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо 24»до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання незаконним рішення в частині, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфо 24»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання незаконним в частині рішення № 536 від 05.07.2006 року «Про затвердження форм документів, пов'язаних з ліцензуванням діяльності з телерадіомовлення та провайдерів програмної послуги»в редакції рішення від 11.02.2010 року як такого, що не відповідає вимогам Конституції України та інших законів України.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення, на його думку, не відповідає вимогам Конституції України та інших законів України, що є актами вищої юридичної сили, а отже має бути визнане незаконним та нечинним.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення -спеціальний, конституційний, постійно діючий позавідомчий державний орган.
Згідно ст.70 вищевказаного закону Національна рада здійснює контроль за дотриманням виконання вимог законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.
Статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» нормативно визначено перелік видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема до них належить і діяльність у галузі телебачення і радіомовлення.
Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» в редакції від 03.03.2005 р. не містив вимог щодо офіційного оприлюднення та опублікування рішень Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
Відповідно до ст. 24 цього Закону передбачалося, що усі рішення Національної ради України з питань телебачення радіомовлення оприлюднюються. При цьому законодавець не визначав способу такого оприлюднення, не визначав це оприлюднення офіційним, не визначав його опублікуванням. Порядок набрання чинності рішень відповідача визначався Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».
Оскільки Національна рада не є центральним органом виконавчої влади і не входить до системи органів виконавчої влади, її акти не підлягали державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.
Рішення відповідача, що є предметом оскарження, не містять правових норм та прийнято для полегшення претендентам оформлення заявкової документації.
Судом враховано, що відповідно до п. 7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. №376 не підлягають включенню до Реєстру акти, які не містять правових норм, зокрема з питань організації виконання раніше прийнятих нормативно-правових актів.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що оскаржуване позивачем рішення не містить вимоги до заявників надати документи, тому прийшов висновку, що твердження позивача, що відповідач порушує ч. 6 ст. 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»не відповідає дійсності і є необґрунтованим.
Крім наведенного, судом першої інстанції взято до уваги те, що позивач не зазначає, які саме його права порушив відповідач прийняттям оскаржуваного рішення, що на думку суду свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, у межах та спосіб, передбачені законом, а позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення, оскільки позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень або можливості такого порушення в майбутньому.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.11 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфо24» звернулося до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення із заявою №5-11 про видачу ліцензії на супутникове мовлення в порядку ст. 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
16.06.11 р. відбулося засідання Національної ради, до порядку денного якого внесено п. 7 «Про заяву ТОВ «Інфо24»щодо видачі ліцензії на мовлення».
20.06.11 р. Національною радою надіслано позивачу листа №17/1301, згідно якого повідомлено про те, що за результатами розгляду заяви та голосування членів Національної ради рішення щодо видачі ТОВ «Інфо24»ліцензії на мовлення не отримало необхідної кількості голосів.
24.06.2011 р. стосовно звернення ТОВ «Інфо 24», Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення було повідомлено, що перелік документів для отримання ліцензії на супутникове мовлення затверджений рішенням національної ради від 05.07.2006 року № 536.
Вважаючи, що рішення Національної ради № 536 від 05.07.2006 року, яким, зокрема, затверджено перелік документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії на мовлення не відповідає вимогам Конституції України та інших законів України, позивач вважає, що воно повинно бути визнане незаконним та нечинним, та звертає увагу на те, що вказане рішення (в тому числі, редакція рішення від 11.02.2010 року) не відповідають вимогам ст. 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
За ст. 24 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»юридична особа (суб'єкт господарювання), яка має на меті отримати (продовжити) ліцензію на мовлення, подає до Національної ради заяву про видачу (продовження) ліцензії за встановленою формою.
Частиною 2 статті 24 даного закону передбачено, що у заяві повинні міститися такі дані: відомості про розподіл часток статутного фонду; інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо).
Згідно ст. 46 закону, телерадіоорганізація зобов'язана повідомляти свої вихідні дані (найменування, позивні, логотип або емблему).
Частина 3 статті 24 закону вказує, що телерадіоорганізація до заяви про видачу (продовження) ліцензії додає: копії затверджених у встановленому порядку установчих та статутних документів телерадіоорганізації як суб'єкта господарювання; копію свідоцтва про реєстрацію телерадіоорганізації як суб'єкта інформаційної діяльності (в разі наявності);
За ч. З ст. 27 закону, у ліцензії на мовлення вказуються: інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо); загальні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі (для багатоканальних телемереж вказується оператор телекомунікацій).
Частина 4 статті 27 закону встановлює, що обов'язковими додатками до ліцензії на мовлення є: організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання, взяті організацією ліцензіатом під час конкурсного відбору або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах; відомості про власників (співвласників) організації-ліцензіата та розподіл часток її статутного фонду; визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні фінансові, інвестиційні зобов'язання ліцензіата становлять умови ліцензії на мовлення. Умови ліцензії визначаються Національною радою за погодженням претендентами на отримання ліцензії в порядку, визначениму цим Законом, та затверджуються рішенням Національної ради (ч. 5,6 ст. 27 закону).
Пункт б) ч. 2 ст. 30 закону наділяє Національну раду повноваженням відмовити у видачі ліцензії, якщо: зазначені у заяві відомості на момент її розгляду не відповідають дійсності; у заявника відсутні можливості (економічні, фінансові, технічні) здійснювати мовлення із заявленими характеристиками.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за ст. 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»(редакція на момент прийняття оскаржуваного рішення), Національна рада в межах своїх повноважень приймає рішення, може розробляти відповідні положення, правила та інструкції, які затверджуються рішенням Національної ради, організовує та контролює їх виконання, видає рекомендації. Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими до виконання на території України. Національна рада може разом з органами виконавчої влади видавати спільні акти.
Крім того, колегія вважає за необхідне звернути увагу, що Рішення Національної ради від 11.02.2010 року № 353, Рішення № 1199 від 12.09.2007 року, Рішення № 1862 від 22.10.2008 року, якими внесено зміни до рішення № 536 від 05.07.2006 року приймалися з метою приведення у відповідність оскаржуваного рішення до вимог інших нормативних актів. Зокрема, рішення № 353 від 11.02.2010 року Про приведення заявочних документів ТРО у відповідність до вимог ст. 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; Рішення № 1862 від 22.10.2008 року -з урахуванням Положення «Про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, внесення змін до ліцензії провайдера програмної послуги та видачі дубліката ліцензії провайдера програмної послуги», яке погоджене рішенням № 1741 від 08.10.2008 року; Рішення № 1199 від 12.09.2007 року -з метою уточнення форм документів, пов'язаних з ліцензуванням діяльності у сфері телерадіомовлення, зокрема, провайдерів програмної послуги, затверджених рішенням від 05.07.2006 року № 536 та від 11.10.2006 року № 814 «Про внесення змін до форм документів, пов'язаних з ліцензуванням діяльності у сфері телерадіомовлення».
Також, слід зазначити, що Рішення № 536 від 05.07.2006 року прийнято на виконаня вимог п.4 прикінцевих положень Закону України «Про телебачення та радіомовлення».
Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2006 р. №102/5 «Про видання та розповсюдження інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник України»затверджена Концепція інформаційного бюлетеня «Офіційний вісник України».
У п. 9 затвердженої Концепції передбачено, що відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. №376 до Реєстру і, відповідно, до Офіційного вісника України не включаються акти, що не містять правових норм, зокрема: з питань організації виконання раніше прийнятих нормативно-правових актів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення прийняте з дотриманням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та в межах компетенції, та що позивач не надав доказів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо 24»-залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 23 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.