Справа: № 1596/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"24" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Закрите акціонерне товариство «Інтеркомплектмонтажстрой»звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2011 року № 0000322300/0, № 0000342300/0, № 0000332300/0.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.
Судом першої інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Інтеркомплектмонтажстрой»є юридичною особою, яке зареєстроване 22.09.1997 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.
У січні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Інтеркомплектмонтажстрой»з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «С.ДЖ.Р.Груп», про що складено Акт від 01.02.2011 № 67/23-2/24891280.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді що перевірявся на суму 760520,00 грн.; підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 600853,00 грн. та завищено податковий кредит на суму 534564,00 грн.
Відповідно податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000322300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 950650,00 грн., з них: 760520,00 грн. - основного платежу та 190130,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000342300/0, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 38478,75 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 року № 0000332300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 82861,25 грн., з них: 66289,00 грн. - за основним платежем та 16572,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Проте, позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства визначалися податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.
Згідно Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 166371 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, інші види оптової торгівлі, діяльність у сфері інжинірингу.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «С.Дж.Р.Груп»було укладено договори щодо виконання ремонтно-будівельних робіт від 20.01.2009 № 008/09, від 20.02.2009 № 017/09, від 20.02.2009 № 017-1/09, від 03.08.2009 № 067/09, від 08.09.2009 № 09/01, від 08.09.2009 № 09/02, від 08.09.2009 №09/03, від 08.09.2009 № 09/04, від 12.12.2009 № 79М, від 14.12.2009 № 79М та від 16.02.2010 № IV16/02-M на загальну суму 2814654,80 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»є юридичною особою, яке зареєстровано 29.03.2007 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100039671 дане підприємство є платником податку на додану вартість.
Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 188317 Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»здійснює наступні види діяльності: будівництво інших споруд, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля іншими товарами для дому, інші спеціалізовані будівельні роботи, електромонтажні роботи.
За результатами перевірки господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом -ТОВ «С.Дж.Р.Груп»податковий орган дійшов висновку, що укладені між підприємствами правочини не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на даних Акта перевірки, у ході якої встановлено, що в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, щодо директора TOB «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_3 за фактом створення фіктивного підприємства.
Згідно з постановою старшого слідчого в ОВС СУ ПМ ДПА України Пасюкова В.В. від 27.09.2010 про порушення кримінальної справи за № 69-107, встановлено, що під час розслідування кримінальної справи допитаний ОСОБА_3 зазначив, що не має ніякого відношення до діяльності підприємства TOB «С.Дж.Р.Груп», ніяких первинних бухгалтерських документів не підписував, на посаду директора підприємства нікого не призначав та наміру займатись підприємницькою діяльністю не мав.
Крім того, згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області СТКЗР Броварського MB від 20.12.2010 № 458 первинні документи, виписані TOB «С.Дж.Р.Груп», підписав не ОСОБА_3, а інша не встановлена особа.
Колегія суддів бере до уваги наступне.
У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Законом України «Про податок на додану вартість»у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджено Порядок заповнення податкової накладної.
Так, відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»про виконання підрядних робіт, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу валових витрат сум сплачених на цими угодами, а до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентом, з огляду на те, що відповідні документи підписані невстановленою особою, що підтверджується висновком експерта, а товарність операцій під час розгляду справи судом позивачем доведено не було.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що висновки судом першої інстанції не відповідають обставинам справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та приймає нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляє.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області -задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року скасувати та прийняти нову.
У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Інтеркомплектмонтажстрой»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2011 року № 0000322300/0, № 0000342300/0, № 0000332300/0 -відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено: 27 квітня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.