Справа: № 2а/2570/6225/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"10" квітня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -
ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 26.04.2007 року № 0007251700/0.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 березня 2007 року позивачем до податкового органу було подано декларація про доходи, отримані за 2006 рік.
Так, у поданій декларації позивачем самостійно визначено дохід в розмірі 20673,90 гривень та суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 2687,60 гривень.
Зазначену суму подакового зобов'язання позивачем сплачено 04.04.2007 року.
Разом із тим, податковим органом було сформовано податкове повідомлення від 26.04.2007 року № 0007251700/0, яким у відповідності до п. 18.1, п. 18.6, п. 18.7 ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в розмірі 7051,28 гривень.
Позивач вважає зазначене податкове повідомлення неправомірним, оскільки ним з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку з доходів найманих працівників.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003, № 889-IV (далі -Закон № 889-IV).
Так, відповідно до п. 4.1. Закону № 889-IV (чинного на час спірних правовідносин) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті (п. 4.2.13 Закону № 889-IV).
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Фонду Державного майна України від 19.12.1994 року № 43-ДПК, рішення про приватизацію ВАТ «Чернігівське Хімволокно», пропозиції комісії по корпоратизації, розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.04.1995 року № 32701/53 Наказом Фонду Державного майна України від 10.05.1995 року № 103-ПРА затверджено план розміщення акцій ВАТ «Чернігівське Хімволокно», яке створено шляхом корпоратизації, з визначенням номінальної вартості однієї акції 25000 крб. (0,25 грн.), відповідно до якого позивач, як працівник підприємства, що приватизується, в процесі його приватизації отримав 3534 простих іменних акцій, номінальною вартістю 25000 крб. кожна, при цьому, 42 акції були придбані позивачем у власність за приватизаційний сертифікат, номінальною вартістю 1050000 крб. (10,50 грн.), а решта - в межах їх пільгового придбання за власні кошти.
На час завершення приватизації всього у власності позивача знаходилось 3534 простих іменних акцій, номінальна вартість однієї акції 0,25 грн., відповідно номінальна вартість всього пакету акцій склала 883,50 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України №34 від 17.01.1995 р. «Про проведення індексації основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1995 році», постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 16.05.1996 р. «Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках»після закінчення процесу приватизації було проведено індексацію основних фондів ВАТ «Чернігівське Хімволокно», в зв'язку з чим вартість основних фондів підприємства зросла у 39 раз і склала 101523240 грн.
Відповідно додатково було випущено ще 395680320 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. та розподілено статутний фонд 101523240 грн. на 406092960 простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. Вказані акції розподілено серед акціонерів пропорційно до їх частки в статутному фонді акціонерного товариства.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що у власності позивача після закінчення процесу приватизації опинилося 137826 (3534 * 39) акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна, на які позивачу видано сертифікат.
Вартість всього пакета простих імених акцій позивача склала 34456,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, належні позивачу 137826 акції було продано по 0,40 грн. за кожну, тобто, за 55133,40 грн.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку регулюється пунктом 9.6 статті 9 Закону № 889-IV.
Так, відповідно до п. 9.6.1. Закону № 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Підпунктом 9.6.2 Закону № 889-IV визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
При цьому, відповідно до п. 9.6.7. Закону № 889-IV для цілей цього пункту: а) під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; б) під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів; в) під терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
Відповідно до п. 9.6.6 Закону № 889-IV до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року, який оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону.
Згідно п. 8.1.3. Закону № 889-IV якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
При цьому, підпунктом 9.6.8 Закону № 889-IV визначено, що не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону, зокрема, дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів, одержаних ним (платником податку) у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.
З аналізу вищенаведених правових норм, слідує, що оподаткуванню у даному випадку підлягає сума в розмірі 20673,90 грн., яка визначена як дохід позивача від продажу акцій (55130,40 грн. (сума доходу отриманого від продажу акцій) - 34456,50 (вартість пакету акцій за їх номінальною вартістю, на які позивачу після закінчення процесу приватизації видано сертифікат) = 20673,90 грн. (сума оподаткованого доходу).
Таким чином, сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, становить 2687,60 гривень (20673,90 грн. * 13 % (ставка податку з доходів фізичних осіб) = 2687,60 грн.), які і було перераховано позивачем до місцевого бюджету.
Оскільки позивачем з дотриманням вимог податкового законодавства у поданій ним декларації про доходи, отримані за 2006 рік, визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, які, крім того, повністю сплачено позивачем до бюджету, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податковим органом неправомірно сформовано податкове повідомлення від 26.04.2007 року № 0007251700/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників в розмірі 7051,28 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.