справа № 1115/2-142/2012 р.
22 травня 2012 рокум. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Забуранного Р.А.
при секретарі Таран С.М.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
До суду із позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна дружини і чоловіка, що належить їм на праві спільної сумісної власності .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що в період шлюбу сторони нажили спільне майно, в тому числі побудували житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений працівниками Новомиргородської дільниці БТІ 20.03.2012 року. В технічному паспорті зазначено, що будинок, господарські будівлі та споруди збудовані в період з 1995 року до 2000 рік.
8 травня 1997 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області за позовом ОСОБА_4 шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, вчинене відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 8 від 23 січня 1998 року. Але сторони продовжували проживати однією сім'єю в указаному будинку, вели спільно господарство та добудували господарські будівлі і споруди.
Позивачу стало відомо в даний час, що відповідачка 12 серпня 1997 року в Новомиргородській дільниці БТІ отримала свідоцтво про право власності на вказаний будинок, господарські будівлі та споруди, а тому являється його власником.
23 січня 1998 року відповідачка припинила шлюб з позивачем про, що йому стало відомо тільки в березні 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, вчинене відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 8 від 23 січня 1998 року.
Таким чином в період з травня 1988 року по березень 2012 року, позивач вважав, що шлюб між ним і відповідачкою не розірвано. Тому вказаний житловий будинок, господарські будівлі і споруди, в тому числі сіни, гараж, два сараї, навіс, убиральня, огорожа, колодязь та вимощення є спільною власністю сторін.
Оскільки добровільно дійти згоди щодо поділу вказаного спільного майна сторони не змогли, у зв'язку з цим він звернувся з вказаним позовом до суду та просив розділити спільне майно подружжя, а саме домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, виділивши йому: 1\2 частину житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок літерою А та 1\2 частину сіней, зазначених літерою а; 1\2 частину ганку, зазначеного літерою а-1; 1\2 частину гаража, зазначеного літерою Б; 1\2 частину сараю, зазначеного літерою Г; 1\2 частину навісу, зазначеного Д; 1\2 частину убиральні, зазначеною літерою У; 1\2 частину огорожі, зазначеною № 1-3; 1\2 частину колодязю, зазначеною літерою К; 1\2 частину вимощення, що зазначено 1 без визначення частки в натурі.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні визнала позов та не заперечувала проти його задоволення.
Заслухавши згадані пояснення та вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.
Згідно вимогам СК України: ч. 1 ст. 69 -дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; ч. 1 ст. 70 -у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У відповідності до вимог ЦК України: ч. 3 ст. 368 -майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом;
ч. 1 ст. 370 -співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності;
ч. 2 ст. 372 -у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
В судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу сторони нажили спільне майно, в тому числі побудували житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений працівниками Новомиргородської дільниці БТІ 20.03.2012 року. В технічному паспорті зазначено, що будинок, господарські будівлі та споруди збудовані в період з 1995 року до 2000 рік.
8 травня 1997 року Новомиргородським районним судом Кіровоградської області за позовом ОСОБА_4 шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, вчинене відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 8 від 23 січня 1998 року. Але сторони продовжували проживати однією сім'єю в указаному будинку, вели спільно господарство та добудували господарські будівлі і споруди.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу стало відомо в даний час, що відповідачка 12 серпня 1997 року в Новомиргородській дільниці БТІ отримала свідоцтво про право власності на вказаний будинок, господарські будівлі та споруди, а тому являється його власником.
23 січня 1998 року відповідачка припинила шлюб з позивачем про, що йому стало відомо тільки в березні 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, вчинене відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 8 від 23 січня 1998 року.
Сторони наміру підтримувати сімейні відносини не мають.
За правилами ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки відповідач не заперечує щодо запропонованого заявником розподілу спільного майна, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
У даному випадку суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 213, 215, 226 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити.
Розділити спільне майно подружжя, а саме домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1: 1\2 частину житлового будинку, зазначеного в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок літерою А та 1\2 частину сіней, зазначених літерою а; 1\2 частину ганку, зазначеного літерою а-1; 1\2 частину гаража, зазначеного літерою Б; 1\2 частину сараю, зазначеного літерою Г; 1\2 частину навісу, зазначеного Д; 1\2 частину убиральні, зазначеною літерою У; 1\2 частину огорожі, зазначеною № 1-3; 1\2 частину колодязю, зазначеною літерою К; 1\2 частину вимощення, що зазначено 1 без визначення частки в натурі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Р. А. Забуранний