Справа: № 2а/2570/5563/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Дя"яков В.І.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
"24" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Аліменка В.О.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області до відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
У жовтні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Бобровицього районного управління юстиції Чернігівської області про визнання неправомірними дій начальника відділу Державної виконавчої служби Бобровицього районного управління юстиції Чернігівської області щодо винесення постанови від 13 жовтня 2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору; визнання постанови начальника відділу Державної виконавчої служби Бобровицього районного управління юстиції Чернігівської області про стягнення виконавчого збору від 13 жовтня 2011 року такою, що суперечить нормам чинного законодавства, та її скасування.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду Позивачем не виконано у встановлений державним виконавцем строк, а тому останній правомірно прийняв рішення про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права. Зазначає про помилковість висновків суду про невиконання Позивачем рішення суду у встановлений державним виконавцем строк.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явилися. Суд розглянув справу відповідно до приписів ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що на виконання до Відповідача надійшов виконавчий лист №2а/2502/2651/11, виданий Бобровицьким районним судом Чернігівської області 03 жовтня 2011 року. Вказаним листом зобов'язано Позивача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 за період з 18 січня 2011 року по 19 червня 2011 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Судом також встановлено, що на виконання вищенаведеного виконавчого листа Відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 04 жовтня 2011 року, копія якої в той же день була направлена боржнику. Відповідачем було визначено семиденний термін для добровільного виконання Позивачем рішення суду. При цьому копію постанови про відкриття виконавчого провадження УПФ України в Бобровицькому районі Чернігівської області було отримано 05 жовтня 2011 року.
Протоколом на індивідуальний перерахунок від 07 жовтня 2011 року Позивачем було здійснено ОСОБА_2 перерахунок надбавки дітям війни у відповідності до рішення суду.
Разом з тим, у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, 13 жовтня 2011 року начальником відділу Державної виконавчої служби Бобровицього районного управління юстиції Чернігівської області винесено постанову про стягнення з боржника -Позивача виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання Позивача на виконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк є необґрунтованим, оскільки зазначене рішення суду було виконано боржником 17 жовтня 2011 року лише у частині. За таких обставин Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що постанова Відповідача від 13 жовтня 2011 року є правомірною.
З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження»(далі -Закон) в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 вказаного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Приписи ч. 1 ст. 28 Закону визначають, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Колегія суддів, здійснивши системний аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження», приходить до висновку, що примусове виконання рішення суду органи державної виконавчої служби зобов'язані розпочати одразу після закінчення встановленого ст. 25 Закону терміну для добровільного виконання рішення суду. Тобто, у розумінні зазначених вище норм вбачається, що примусове виконання рішення суду розпочалося 13 жовтня 2011 року. А тому суд першої інстанції, здійснивши аналіз приписів ст. ст. 25, 27, 28 Закону, дійшов до вірного висновку про наявність у державного виконавця правових підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.
Крім того, частиною третьою ст. 27 Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
З наведеного випливає, що умовами закінчення виконавчого провадження є, по-перше, повне виконання рішення, по-друге, виконання його до примусового виконання. Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору 13 жовтня 2011 року боржником було виконано судове рішення лише в частині здійснення перерахунку пенсії, тобто не у повному обсязі. А тому Відповідач мав всі правові підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Бобровицькому районі Чернігівської області до відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Аліменко В.О.