25.05.2012
Справа №2/1107/732/12
(ЗАОЧНЕ)
25 травня 2012 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Савельєвій О.В.
при секретарі Баланюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Знам'янка справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у регресному порядку,
Позивач -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (далі -відділення Фонду) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення у регресному порядку виплати по відшкодуванню шкоди у сумі 71007 грн. 96 коп. Позов обґрунтував тим, що з вини ОСОБА_1 16.12.2009 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2, який перебував при виконанні службових обов'язків, отримав тяжкі тілесні ушкодження. Стосовно вказаних обставин було проведено розслідування нещасного випадку на виробництві та складено на ім'я ОСОБА_2 акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 30.12.2009. На підставі вказаного акту Н-1 рішенням Кіровоградської обласної медико-соціальної комісії від 12.10.2010 потерпілому ОСОБА_2 встановлено 25% втрати професійної працездатності та медикаментозне забезпечення. Крім того стосовно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.12.2010 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»№1105-Х1V від 23.09.1999, на підставі постанов начальника відділення Фонду №1116/299/299/2 та №1116/299/299/1 від 17.11.2010 потерпілому ОСОБА_2 була призначена та виплачена одноразова допомога в сумі 53331 грн. 60 коп. та щомісячна страхова виплата в сумі 999 грн. 19 коп. Загальна сума страхових виплат, яка виплачена потерпілому, станом на 01.03.2012 становить 71007 грн. 96 коп., яку і просить стягнути з відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд позов задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений належним чином, поважних причин своєї неявки суду не повідомив і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим, згідно з ухвалою Знам'янського міськрайонного суду від 25.05.2012 розгляд цивільної справи проводився заочно.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, докази, встановив наступне.
Як вбачається з ухвали апеляційного суду Кіровоградської області вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.12.2010 ОСОБА_1 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 16.12.2010 в м.Знам'янка по вул. Петровського, внаслідок якої ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Вказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Відповідно до ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України (а.с.6-9).
У зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, в якій ОСОБА_2, перебуваючи при виконанні службових обов'язків отримав тяжкі тілесні ушкодження, складено акт розслідування нещасного випадку від 19.12.2009, яким встановлено, що даний нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом (а.с.27-29). На підставі акту розслідування складено акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №1 від 30.12.2009 (а.с.10, 11). Згідно з випискою із акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА №049610 ОСОБА_2 з 16.12.2009 встановлено 25% втрати професійної працездатності та медикаментозне забезпечення (а.с.14). Згідно з постановами начальника відділення Фонду №1116/299/299/1 та №1116/299/299/2 від 17.11.2010 потерпілому ОСОБА_2 призначена та виплачена одноразова допомога в сумі 53331 грн. 60 коп. та щомісячна страхова виплата в сумі 999 грн. 19 коп. (а.с.25, 26). Відділенням Фонду потерпілому ОСОБА_2 через відділення Ощадбанку за період з листопада 2010 року по березень 2012 року було перераховано 72302 грн. 87 коп. (а.с.24, 30-99).
Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.
Правовідносини ж, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володіння, користування і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, за загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування; в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Також ст.999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-Х1V «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(надалі -Закон №1105-Х1V).
Преамбулою Закону №1105-Х1V передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Згідно з частинами 4, 5 ст.6 Закону №1105-Х1V суб'єктом страхування є страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Таким чином, страхування від нещасного випадку є обов'язковим особистим страхуванням.
Оскільки сфера дії Закону №1105-Х1V поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховика, з іншими особами -відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, тому до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо страхування, а саме ст.ст.993, 999 ЦК України.
З урахуванням наведеного здійснення відділенням Фонду виплат у разі настання страхового випадку є його обов'язком, а тому здіснення ним таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст.1166 ЦК України та відповідно відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із частиною першою ст.1191 ЦК України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 року №1105-Х1V, ст.ст. 980, 993, 999, 1166, 1191, 1195 ЦК України, ст.ст.88, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у регресному порядку - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В.Савельєва