Справа № 2/0529/846/2012 р.
24 травня 2012 року м. Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючої-судді Заруцької Г.М.
при секретарі Марченко Т.В
за участі: позивача ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
представника третій особи: Красноармійського ЦЄЗ
Грицай В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, про визначення порядку користування житловим приміщенням, розподіл витрат на житлово-комунальні послуги , -
Позивач, ОСОБА_2, 22 березня 2012 року звернувся з позовом до Красноармійського міськрайсуду Донецької області до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про вселення, про визначення порядку користування житловим приміщенням, розподіл витрат на житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що житлова квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності йому та відповідачам у справі на підставі Свідоцтва про право власності, яке видано КП «Управління міського господарства»09.02.2004 року та зареєстровано в БТІ за № 4826196.
Квартира складається із 4-х кімнат, загальна площа квартири становить 56,10 кв. м., житлова -38,2 кв. м.; площа кімнат відповідно -14,9 кв. м., 6,0 кв. м., 8,5 кв. м. та 8,8 кв. м. являється прохідною із нею вихід на балкон площею 0,8 кв. м.
В квартирі є підсобні приміщення, а саме кухня, вбиральня сполучена з ванною кімнатою, передпокій, балкон.
У квартирі зареєстровані всі її власники: він та відповідачі по справі.
Відповідач, ОСОБА_3, являлася його дружиною, з якою на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.10.2011 року (набуло законної сили 16.11.2011 року) шлюб було розірвано.
Відповідач, ОСОБА_4, є його сином.
З відповідачкою, ОСОБА_3, з вересня 2011 року припинилися фактично сімейні стосунки, що і стало приводом для розірвання шлюбу. Вони продовжували сумісно проживати у квартирі, крім того продовжували вести спільне сумісне господарство. З вересня 2011 року він інколи не приходив до дому ночувати та залишався на ніч у своїх батьків, які мешкають у АДРЕСА_3.
Однак він не втратив інтерес у користуванні квартирою. Окрім того, в квартирі знаходяться його особисті речі в тому числі і одяг.
08.12.2011 року коли він прийшов додому, то з'ясувалося, що відповідачка, ОСОБА_3, змінила замок на вхідних дверях. При спілкуванні з нею, вона йому повідомила, що йому нічого робити у квартирі і він повинен переїхати та жити у своїх батьків.
Зі свого боку він неодноразово звертався до відповідачки в добровільному порядку вирішити спір та вселитися в квартиру. Враховуючи, що вона не передала йому ключі, він змушений в судовому порядку вселитися до квартири.
Так як з відповідачкою, ОСОБА_3, на теперішній час склалися складні стосунки та вона перешкоджає проживати, вважає, щоб за ним була закріплена одна із кімнат в спірній квартирі.
Згідно вимогами ст. 358 ЖК України, право спільної часткової власності здійснюється за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користуванням майном, що є спільною частковою власністю.
У зв'язку з тим, що з відповідачкою, ОСОБА_3, у добровільному порядку домовитися про порядок користування спірною квартирою вони не можуть, він змушений просити суд встановити порядок користування житловою квартирою.
Так, частки у праві спільною частковою власністю вважаються рівними, про що зазначено в ч. 1 ст. 357 ЦК України, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. На кожного співвласника в жилій площі припадає 12,73 кв. м. (38, 2:3).
Вважає, що йому необхідно виділити в користування житлову кімнату площею 8,8 кв. м.
Відповідачам у справі в користування необхідно виділити кімнати площею 8,5 кв. м., 6,0 кв. м. та 14,9 кв. м. При цьому залишити в загальному використанні кухню, ванну сполучену з вбиральнею, передпокій.
Окрім того з загальної кімнати є вихід на балкон, який також є підсобним приміщенням. Тому вража, що також він має право ним користуватися. Однак враховуючи, що загальну кімнату він просить суд передати в користування відповідачам у справі, то не буде порушенням їх прав, надання йому судом права користування балкон в присутності відповідачів.
Враховуючи припис статті 360 ЦК України, у відповідності до якої, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, вважає, що він та відповідачі по справі зобов'язані нести відповідальність по сплаті житлово-комунальних платежів.
Згідно п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг: за умови відсутності по квартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово - комунальних послуг плата розподіляється: - за електроенергією при загальному лічильнику -пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); - за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень -за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку, та осіб, які проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку більше ніж місяць; - за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій -за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
Згідно пункту 13 зазначених правил, спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.
У відповідності до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плати за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведені приписи закону, позивач вважає, що при визначенні порядку користування житловою квартирою, він має право на укладення з житлово-комунальною організацією окремого укласти договір на надання відповідних послуг. Крім того позивач просить вселити його в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, а також визначити порядок користування житловою квартирою: яка розташована за вказаною адресою, а саме виділити йому в користування житлову кімнату площею 8,8 кв. м., відповідачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користування житлові кімнати площею: 14,9 кв. м., 6,0 кв. м., 8,5 кв.м., підсобні кімнати: кухню, ванну сполучену з вбиральнею, передпокій залишити в загальному користуванні, надати йому можливість користування балконом в присутності відповідачів ОСОБА_3 або ОСОБА_4.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Красноармійський центр єдиного замовника»укласти з кожним з них, тобто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 окремі договори на користування житлово-комунальними послугами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, а саме у відповідності до части у праві спільної власності, враховуючи право кожного на 18,7 кв. м., а також розподілити витрати на житлово-комунальні послуги.
Покласти на відповідачку ОСОБА_3 зобов'язання звідшкодування на його користь судових витрат.
У судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягав та просив задовольнити його у повному обсязі.
Відповідачі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов не визнали, оскільки позивач у вересні 2011 року покинув квартиру, усі свої речи забрав і більше квартирою не користувався.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 вважає, що позов необхідно задовольнити часткового, тобто в частині вселення позивача та визначення порядку користування житловим приміщенням у квартирі, оскільки позивача не можливо залишити без житла.
Відповідач -КП «Красноармійський центр єдиного замовника»не заперечує проти задоволення вимог позивача.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача, ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 10. ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі, ОСОБА_7, є власником житлової квартири АДРЕСА_4.
Вказана квартира належить сторонам у справі на підставі Свідоцтва про право власності, яке видано КП «Управління міського господарства»09.02.2004 року та зареєстровано в БТІ за № 4826196, кожен зі сторін є власником на 1/3 частку спірної квартири (а.с. 05).
Квартира складається із 4-х кімнат, загальна площа квартири становить 56,10 кв. м., житлова -38,2 кв. м.; площа кімнат відповідно -14,9 кв. м., 6,0 кв. м., 8,5 кв. м. та 8,8 кв. м. являється прохідною із нею вихід на балкон площею 0,8 кв. м. (а.а. 06-09).
В квартирі є підсобні приміщення, а саме кухня, вбиральня сполучена з ванною кімнатою, передпокій, балкон.
У квартирі зареєстровані всі її власники: він та відповідачі по справі, що підтверджується довідкою на а.с. 13.
Позивач у справі та відповідач, ОСОБА_3, перебували у юридичному шлюбі, якій на підставі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.10.2011 року (набуло законної сили 16.11.2011 року) був розірваний.
У судовому засіданні сторони, тобто ОСОБА_2 так ОСОБА_3, підтвердили, що з вересня 2011 року вони припинили фактично сімейні стосунки, що і стало приводом для розірвання шлюбу. Вони продовжували сумісно проживати у квартирі. З вересня 2011 року позивач інколи не приходив до дому ночувати та залишався на ніч у своїх батьків, які мешкають у АДРЕСА_3.
08.12.2011 року коли позивач прийшов до дому, то з'ясувалося, що відповідачка, ОСОБА_3, змінила замок на вхідних дверях.
Сама відповідачка, ОСОБА_3, у судовому засіданні підтвердила, що дійсно у грудні 2011 року вона змінила замки на вхідних дверях квартири.
Згідно вимог ст. 71 ЖК України встановлені випадки збереження житлового приміщення при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї. Ст. 72 ЖК України встановлений порядок визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, тобто це питання вирішується тільки у судовому порядку.
При розгляді справи, у судовому засіданні встановлено, що з квартири позивач пішов жити до батьків у вересні 2011 року, а у грудні 2011 року відповідачка, ОСОБА_3 змінила замки на вхідних дверях квартири, тобто зробила перешкоду в користуванні позивачем спірною квартирою і на звернення позивача надати можливість у добровільному порядку вселитися у квартиру, позивачка, ОСОБА_3, відповідала відмовою. Оскільки у судовому засіданні встановлено, що позивач не втратив право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_3, то суд вважає необхідним вселити позивача у спірну квартиру у примусовому порядку.
З технічної характеристики вказаної квартири на а.с. 07-08 встановлено, що тільки одна кімната, розміром 8,8 кв.м. має окремий вхід в кімнату, інші кімнати розміром: 14,9 кв. м., 6,0 кв. м., 8,5 кв.м. є суміжними. На кожного члена родини право власності на 18,7 кв. м. Сам позивач у судовому засіданні дав згоду на те, щоб йому була виділена у користування кімната розміром 8,8 кв. м., тобто менша розміром проти частини, яка йому належить у спірній квартирі, оскільки вона має окремий вхід. З таких підстав суд вважає можливим визначити порядок користування жилим приміщенням у спірній квартирі, тобто виділити позивачу в користування житлову кімнату площею 8,8 кв. м., відповідачам, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користування житлові кімнати площею: 14,9 кв. м., 6,0 кв. м., 8,5 кв.м., підсобні кімнати: кухню, ванну сполучену з вбиральнею, передпокій залишити в загальному користуванні, надати можливість ОСОБА_2 користування балконом в присутності відповідачів ОСОБА_3 або ОСОБА_4.
Таким чином, суд вважає за можливе укласти окремі договори на користування житлово-комунальними послугами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення у відповідності до частин у праві спільної часткової власності, враховуючи право кожного на 18,7 кв. м. у вказаній квартирі, на позивача і відповідачів у справі.
В той же час при вирішенні цього спору, суд не може розподілити витрати на житлово-комунальні послуги, оскільки позивач у справі надав суду квитанції про сплату комунальних послуг (а.с. 14), фактично не вказав яку суму з кого з відповідачів він бажає отримати.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки, ОСОБА_3, необхідно частково у сумі 80 грн. 47 коп. стягнути судові витрати (а.с. 01), оскільки позов ОСОБА_2 задоволений частково.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 316,317,355,356,358,360,361 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3
Визначити порядок користування житловою квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, виділивши у користування ОСОБА_2 в користування житлову кімнату площею -8,8 м.кв.; виділити у користування: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлові кімнати: 14,9 м.кв., 6,0 кв.м., 8,5 кв.м.
Залишити в загальному користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підсобні кімнати: кухню, ванну кімнату, сполучену з вбиральнею, передпокої.
Укласти окремі договори на користування житлово-комунальними послугами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, у відповідності до части у праві спільної часткової власності, враховуючи право кожного на 18,7 кв.м. у вказаної квартирі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовій збір у сумі 80 грн. 47 коп.
В іншої частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: