Справа: № 2а-4706/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
"17" квітня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання здійснити перерахунок вислуги років, -
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання Відповідача-1 та Відповідача-2 здійснити перерахунок вислуги років з урахуванням часу виконання обов'язків у складі 53 групи військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова з розрахунку один місяць за три місяці; зобов'язання Відповідача-3 провести перерахунок пенсії на підставі розрахунку вислуги років у коефіцієнті один місяць за три місяці за час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту у Придністровському регіоні Республіки Молдова; зобов'язання Відповідача-3 нарахувати та виплатити недоплачену різницю пенсії, починаючи з 23 грудня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що 53 група військових спостерігачів України в Придніпровському регіоні Республіки Молдова не може бути прирівняна до миротворчого контингенту, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Звертає увагу на помилковість висновків суду про неможливість віднесення Позивача до члену миротворчого контингенту. Наголошує на тому, що при вирішенні спору суд першої інстанції застосував приписи нормативного акту, який на момент виникнення спірних правовідносин чинним не був.
У судовому засіданні повноважний представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.
Повноважний представник Відповідача-2 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач-1 та Відповідач-3 в судове засідання не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 23.12.2010 року №235 полковника ОСОБА_2, заступника начальника управління оборонного планування, звільненого наказом Міністра оборони України від 17.02.2011 року №1487 у запас за пунктом «б»ч. 6 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 23.12.2010 року виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Дарницького районного у місті Києві комісаріату.
Крім того, судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 12.01.2004 року №8 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 1998 року №1685 «Про участь українських військових спостерігачів у врегулюванні наслідків конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова»Позивача увільнено від займаної посади з виключенням зі списків особового складу військових частин, зараховано на грошове забезпечення до фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України і призначено до складу 53 групи (військових спостерігачів) у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова старшим офіцером (старшим військовим спостерігачем). Суд також встановив, що згідно довідки від 16.07.2005 року №184, Позивач на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 1998 року №1685 «Про участь українських військових спостерігачів у врегулюванні наслідків конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова»з 09.02.2004 року по 29.12.2004 року проходив службу на посаді військового спостерігача 53 групи військових спостерігачів України в Придністровському регіоні Республіки Молдова та виконував завдання з нормалізації ситуації, відновленню законності та правопорядку.
Як було встановлено судом, згідно довідки від 23.09.2007 року №422 ОСОБА_2 проходив військову службу у складі 53 групи військових спостерігачів України в Зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова з 07.02.2007 року до 23.09.2007 року. Вислуга років відповідно до статті 8 Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»обчислюється з розрахунку один місяць за три місяці.
Разом з тим, судом було зазначено, що згідно акту службового розслідування від 13.04.2011 року довідки про пільгове обчислення (один місяць за три місяці) періоду служби в 53 групі військових спостерігачів України в Придністровському регіоні Республіки Молдова не відповідають законодавству, оскільки участь військових спостерігачів у врегулюванні наслідків конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова не відноситься до міжнародної миротворчої операції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приписи Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»(далі -Закон) не містять положень, які б врегульовували питання правового статусу військових спостерігачів. Крім того, суд зауважив, що положення вказаного Закону не містять перехідних положень, які б розповсюджували його дію на правовідносини, що виникли до набрання чинності останнім. Суд також наголосив на тому, що рішення про направлення в зону безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова прийнято з порушенням визначеної Законом процедури, а тому не може йти мова до віднесення групи 53 військових спостерігачів України до миротворчого контингенту.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення для участі в діяльності по підтриманню чи відновленню міжнародного миру і безпеки, визначаються Законом України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»від 23.04.1999 року №613-ХІV з наступними змінами та доповненнями.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для направлення Позивача для проходження служби у складі 53 групи військових спостерігачів України в Придністровському регіоні Республіки Молдова (далі -53 група) була, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України «Про участь українських військових спостерігачів у врегулюванні наслідків конфлікту в Придністровському регоні Республіки Молдова»від 23.10.1998 року №1685 (далі -Постанова №1685). На момент прийняття вказаної постанови КМУ Закон чинності не набрав, а тому висновок суду першої інстанції про неможливість прирівнення 53 групи до миротворчого контингенту у зв'язку з недотриманням встановленою ст. 4 Закону процедури прийняття рішення про направлення Україною миротворчого контингенту є необґрунтованим.
Водночас, вирішуючи питання про можливість поширення дії приписів Закону на Позивача в частині соціального захисту учасників міжнародних операцій, колегія суддів вважає за необхідне встановити, чи має 53 група ознаки миротворчого контингенту.
Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону миротворчим контингентом є військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях, у тому числі військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях (спільні батальйони тощо).
Згідно п. 1.2 спільного наказу Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України від 04 серпня 1999 року № 235/130, яким затверджено Положення про українських військових спостерігачів, які направляються до Придністровського регіону Республіки Молдова, військові спостерігачі входять до складу миротворчих сил Придністровського регіону Республіки Молдова та здійснюють свою діяльність на підставі домовленостей, які були досягнуті під час чотиристоронньої зустрічі (Україна, Російська Федерація, Республіка Молдова, Придністров'я) 20.03.1998 року (м. Одеса), постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.1998 № 1685 та рішень Об'єднаної комісії.
Пунктом 1.3 зазначеного наказу визначено, що військові спостерігачі підпорядковуються Об'єднаному військовому командуванню спільних миротворчих сил.
За результатами системного аналізу положень абз. 9 ст. 1 Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»та Положення про українських військових спостерігачів, які направляються до Придністровського регіону Республіки Молдова колегія суддів приходить до висновку, що 53 група має ознаки миротворчого контингенту, у зв'язку з чим на учасників останньої поширюються приписи Закону.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що така ж позиція була викладена Міністерством оборони України в листі-відповіді від 21 лютого 2008 року №220/645 на депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_3 від 28 січня 2008 року №18.
Щодо права ОСОБА_2 на обчислення трудового стажу з розрахунку один місяць за три місці, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону вислуга років і трудовий стаж громадян України за час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту і миротворчого персоналу обчислюється з розрахунку один місяць за три місяці.
Як було встановлено раніше, підставою для направлення Позивача для проходження служби у складі 53 групи була Постанова №1685. Однак, оскільки на момент проходження ОСОБА_2 служби у складі 53 групи у період з 09 лютого 2004 року по 29 грудня 2004 року, та з 07 лютого 2007 року по 23 вересня 2007 року, був чинний Закон, колегія суддів приходить до висновку, що вислуга років Позивача повинна обраховуватися у відповідності до правил ст. 8 Закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача до Відповідача-1 та Відповідача-2 про зобов'язання останніх здійснити перерахунок вислуги років з урахуванням часу виконання обов'язків у складі 53 групи військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова з розрахунку один місяць за три місяці.
Щодо позовної вимоги до Відповідача-3, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 03 квітня 2007 року призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюються органами Пенсійного фонду України (ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категорія громадян»Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Служба безпеки, Державну податкову адміністрацію, Державний департамент з питань виконання покарань та інші органи, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»зобов'язано забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та передачу їх до 1 січня 2007 року органам Пенсійного фонду України згідно з актами, складеними за формою, що затверджується органами, зазначеними у цьому пункті, за погодженням з Пенсійним фондом України, та виплату пенсій до визначеного строку.
Враховуючи, що Позивач є пенсіонером з 23 грудня 2010 року у відповідності до наказів Міністра оборони України від 17 грудня 2010 року №1487 та наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України від 23 грудня 2010 року №235, обов'язок виплачувати пенсію останньому лежить на органах Пенсійного фонду України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи, що, у свою чергу, спричинило прийняття невірного рішення.
Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -задовольнити, а постанову суду -скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну ОСОБА_2 -задовольнити повністю.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання здійснити перерахунок вислуги років -скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Міністерство оборони України, Київський міський військовий комісаріат здійснити ОСОБА_2 перерахунок вислуги років з урахуванням часу виконання обов'язків у складі 53 групи військових спостерігачів України у зоні безпеки Придністровського регіону Республіки Молдова з розрахунку один місяць за три місяці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії на підставі розрахунку вислуги років у коефіцієнті один місяць за три місяці за час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту у Придністровському регіоні Республіки Молдова.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену з 23 грудня 2010 року різницю пенсії.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.