Категорія №8.2.1
Іменем України
17 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3118/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Широкої К.Ю.,
при секретарі: Бондар Ю.М.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Зелюкіна Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.04.2012 року № 0000401740,-
17 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в якому позивач просив визнати податкове повідомлення - рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 05 квітня 2011 року № 0000401740 протиправним та скасувати його.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
На підставі статей 77,79 Податкового кодексу України та Наказу Краснодонської ОДПІ від 20.02.2012 № 61, було проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем Верведою Олександром Васильовичем за період з 01.01.10 року по 31.12.11 року. За результатами перевірки було складено Акт № 114/17/2515714093 від 22.03.2012 року, на підставі якого складено податкове повідомлення - рішення № 0000401740 від 05. квітня 2012 року.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.10 року по 31.12.11 року встановлено його завищення всього у сумі 210267,00 грн..
Вказані висновки відповідач робить з огляд на те, що усі операції продажу контрагентів - постачальників ПП «Лугтрейдрегіон-М», ПП «Спецмегапостач-Д», ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Старкад-пром» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувачів» контрагентів. Тобто, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Лугтрейдрегіон-М», ПП «Спецмегапостач-Д», ТОВ «ЗК «Агромир», ПП «Старкад-пром» та його контрагентами, у т. ч. фізичній особі - підприємця ОСОБА_1 є нікчемними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Отже, фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Таким чином, підприємцем порушено положення статті 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, доходної частини бюджету, а отже є нікчемним.
За результатами перевірки встановлено нікчемні правочини по ланцюгу постачання ПП «Лутрейдрегіон-М» обсяг постачання 416,9 тис. грн. в т.ч. ПДВ - 69,5 тис. грн., ПП «Спецмегапостачання-Д» обсяг постачання 376,1 тис. грн. в т.ч. ПДВ - 62,7 тис. грн.. ТОВ «ЗК «Агромир» обсяг постачання 206,5 тис. грн., у т.ч. ПДВ 34,4 тис. грн., ПП «Старкад-пром» обсяг постачання 134,9 тис. грн., у т. ч. ПДВ - 22,5 тис. грн., та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, згідно з ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1,ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228, 665,656,658,662 ЦК України.
Відповідачем зроблено висновок, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відображені в податковій звітності правові взаємовідносини без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.
Позивача вважає, що Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора - інспектора щодо недійсності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави та не спрямовані на реальне настання наслідків, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. На підставі викладеного позивача просив суд визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.04.2012 року № 0000401740.
Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення на позов, в обґрунтування яких зазначив наступне.
На підставі ст. 77, 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, згідно наказу від 20.02.2012 р. № 61 Краснодонської ОДПІ про проведення документальної перевірки та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2012 року проведена документальна панова нев'їздна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 року по 31.12.11 року. Результати перевірки були викладені в Акті від 22.03.12 № 114/17/2515714093.В ході перевірки були виявлені наступні порушення норм податкового та іншого законодавства: ч.5.ст.203. ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 при придбанні товарів у ПП «Лугтрейдрегіон-М» у жовтні - грудні 2010 року, січні 2011 року, ПП «Спецмагпостач» у лютому - березні 2011 року, ТОВ «ЗК «Агромир» у червні 2011 року, ПП «Старкад-пром» у березні, травні 2011 року. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655, та 656 ЦК України;
п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.5.1 Закону України від 03. квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». П. 198.2, п. 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.10 по 31.12.11 у сумі 210267,0 грн. Вказані порушення норм податкового та іншого законодавства були виявлено з урахуванням наступних фактів.
Перевіркою відображених у рядках (10.1-16.3) у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.10 року по 31.12.11 року у загальній сумі 1189165 грн.,було встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1, вплив на показники операції операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів для подальшої реалізації. Згідно бази автоматичного співставлення податкового зобов'язання податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по встановлених розбіжностях у додатках 5 до податкових декларацій з ПДВ існують розбіжності. Отже докази наведені в матеріалах перевірки є достатніми для підтвердження порушень, вказаних в акті перевірки. Таким чином. Податкове повідомлення-рішення є правомірним. У зв'язку з викладеним, представник відповідача просив суду відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу на підставі заявленого позову та з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне .
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних планових перевірок передбачений статтею 77 Податкового кодексу України, у якій визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
У разі планування різними контролюючими органами у звітному періоді проведення перевірки одного й того самого платника податків така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України визначено, що тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, ід. код 2515714093, зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 21.04.2005 року за № 2 387 000 0000 001188, на підтвердження чого було видане свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 ( том 1, а.с.8). Крім того, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим Краснодонською ОДПІ 16.12.2008 (том 1, а.с. 9).
У період з 01.03.2012 по 15.03.2012 року на підставі статей 77, 79 глави 8, розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, службового посвідчення від 17.10.2010 року № 005602 старшим державним ревізором-інспектором, інспектору податкової служби ІІ рангу відділу контрольно - перевірочної роботи управління оподаткування, згідно з наказу Краснодонської ОДПІ Луганської області ДПС від 03.03.2012 року №1о, наказу від Краснодонської ОДПІ від 20.02.2012 року № 61 (том 2 а.с.15-16) та плану - графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2012 року була проведена документальна планова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.
Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.
Відповідно до пунктів 86.1, 86.3, 86.7, 86.8, 86.9 та 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.
У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
Уразі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
Участь керівника відповідного органу державної податкової служби (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами перевірки було складено акт № 114/17/2515714093 від 22.03.2012 року про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року (том 1 а.с.10-31).
Згідно висновків акту в ході проведення перевірки були встановлені порушення, а саме:
1. п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 Закону України від 03. квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість». П. 198.2, п. 198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.10 по 31.12.11 у сумі 210267,0 грн., у тому числі у періодах:
- жовтень 2010 року - 4017,00 грн.;
- листопад 2010 року - 32191,00 грн.;
- грудень 2010 року - 33271,00 грн.;
- січень 2011 року - 20552,00 грн.;
- лютий 2011 року - 32097,00 грн.;
- березень 2011 року - 39353,00 грн.;
- травень 2011 року - 14367,00 грн.;
- червень 2011 року - 34419,00 грн..
2. ч.5.ст.203. ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 при придбанні товарів у ПП «Лугтрейдрегіон-М» у жовтні - грудні 2010 року, січні 2011 року, ПП «Спецмагпостач» у лютому - березні 2011 року, ТОВ «ЗК «Агромир» у червні 2011 року, ПП «Старкад-пром» у березні, травні 2011 року. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655, та 656 ЦК України.
Акт перевірки ґрунтується на висновках Ленінської МДПІ згідно якого встановлено нікчемні правочини по ланцюгу постачання ПП «Лугтрейдрегион-М», ПП «Спецмегапостач», ТОВ «ЗК «Агромир», ТОВ «Старкад-пром». Підставою для визнання договорів зазначених підприємств нікчемними є не спричинення реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» контрагентів.
Краснодонська ОДПІ в акті перевірки від 22.03.2012 року дійшла висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Луг ПП «Лугтрейдрегион -М», ПП «Спецмегапостач», ТОВ «ЗК «Агромир», ТОВ «Старкад-пром» та його контрагентами, у т.ч. та фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 є нікчемними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, так як операції купівлі-продажу не спричинили реального настання юридичних наслідків.
На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0000401740, яким нараховано суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму з яких за основним платежем -210267,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -17370,75 грн.(том 1, а.с.32).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.10.2010 року між ПП «Лугтрейдрегіон-М» в особі директора Зновенко М.Г. (далі за договором - Продавець), та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі за договором - Покупець) було укладено договір, згідно умов якого продавець зобов'язався поставляти, а покупець купувати та оплачувати товар. Найменування та кількість товару визначається згідно накладних (том 1 а.с.39).
17.03.2011 року між ПП «Старкад-Пром» (далі за договором - Продавець) та ОСОБА_1 (далі за договором - Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №170307, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити нафтопродукти (далі за договором - товар) згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати держаним стандартам. Найменування, кількість та вартість нафтопродуктів вказується в накладних на кожну партію товару (том 1 а.с.40-42).
10.01.2011 року між ПП «Спецмегапостач-Д» (далі за договором - Продавець) та позивачем (далі за договором - Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 1001/01д. Згідно умов частини 1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити нафтопродукти (далі за договором - товар) згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати держаним стандартам. Найменування, кількість та вартість нафтопродуктів вказується в накладних на кожну партію товару (том 1.а.с. 90-92).
01.06.2011 року між ТОВ «Зернова компанія «Агромир» (далі за договором - Продавець) та ФОП - ОСОБА_1 (далі за договором - Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 010611, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити нафтопродукти (далі за договором - товар) згідно умов договору. Якість товару повинна відповідати держаним стандартам. Найменування, кількість та вартість нафтопродуктів вказується в накладних на кожну партію товару (том 1.а.с.107-109).
Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення частини правовідносин), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення частини правовідносин) передбачено, що порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Зокрема, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення частини правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення частини правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
З систематичного аналізу вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, які підставу для не включення у валові витрати та податковий кредит відповідних сум, розглядаючи лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки не можливо включити до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.
Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування валових витрат та податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача з ПП «Лугтрейдрегіон-М», ПП «Старкад-Пром», ПП «Спецмегапостач-Д», ТОВ «Зернова компанія «Агромир» а відповідно і здійснення певних витрат, є податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні та договори.
На підтвердження виконання умов договорів від 01.10.2010 року, №170307 від 17.03.2011 року, 1001/01д від 10.01.2011 року, № 010611 від 01.06.2011 року позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні та товаро - транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та які підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.
З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані позивачеві постачальником придбаних ним товарів, складені у відповідності до вимог законодавства України.
Доказів визнання недійсними вказаних податкових накладних суду не надано.
З урахуванням вищевикладеного, у суду відсутні підстави вважати угоди, укладені між позивачем з ПП «Лугтрейдрегіон-М», ПП «Старкад-Пром», ПП «Спецмегапостач-Д», ТОВ «Зернова компанія «Агромир нікчемними.
Посилання представник відповідача на те, що за результатами господарської діяльності позивача з контрагентами не підтверджується реальність поставки товарі та факт транспортування продукції від постачальників спростовується наступним.
01.06.2010 року між ФОП ОСОБА_3 (далі за договором - Перевізник) та ФОП ОСОБА_1 (далі за договором - Замовник) був укладений договір перевезення, згідно умов якого перевізник зобов'язаний виконати замовник перевезення нафтопродуктів згідно маршрутів та дат, вказаних у заявках замовника. Договір дії до 31.12.2015 року (том 1 а.с.204-205).
Документальним підтвердженням виконання умов вищевказаного договору є надані до суду позивачем документи, а саме: акти, виписки з особового рахунку позивача за спірний період та платіжні доручення (том 1, а.с.206-223).
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: "У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави".
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Таким чином суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Виходячи з систематичного аналізу вищевикладеним норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 05.04.2012 року № 0000401740 є противоправним та таким, що підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 05.04.2012 року № 0000401740 підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.04.2012 року №0000401740 задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000401740 від 05 квітня 2012 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 22 травня 2012 року.
СуддяК.Ю. Широка