Категорія №12.3
Іменем України
15 травня 2012 року Справа № 2а/1270/1117/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Борзаниці С.В.
Суддів Кравцової Н.В.
Широкої К.Ю.
при секретарі Мінаковій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України в Луганській області, третя особа -Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання здійснити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошового забезпечення, стягнення коштів у відшкодування спричиненої моральної шкоди, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України в Луганській області, третя особа -Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання здійснити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошового забезпечення, стягнення коштів у відшкодування спричиненої моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він, полковник міліції ОСОБА_2, проходить службу в Міністерстві внутрішніх справ України з квітня 1990 року. З 07 травня 2010 року проходив службу на посаді начальника лінійного відділу на станції Луганськ УМВС України на Донецькій залізниці.
Позивач прослужив в ОВС України більше двадцяти років, працював на багатьох посадах без вихідних та відпочинку. За цю роботу був неодноразово заохочений, у тому числі Міністром внутрішніх справ, а також керівництвом Управління МВС України на Донецькій залізниці.
За час проходження служби на посаді начальника ЛВ на позивача не було накладено жодного дисциплінарного стягнення, були суттєво покращені показники ЛВ на ст. Луганськ по виявленню та розкриттю злочинів, що підтверджує статистика Управління МВС України на Донецькій залізниці.
Незважаючи на це, в червні 2011 року новопризначений начальник Управління МВС України на Донецькій залізниці ОСОБА_3, незаконно та необґрунтовано почав вимагати від позивача залишити посаду та звільнитися з ОВС України. Позивач відмовлявся, але під тиском вимушений був написати рапорт про переведення до іншого УВС на іншу посаду.
В жовтні 2011р. на підставі рапорту ОСОБА_2 від 22.07.2011р. (за особистим проханням), який був написаний під тиском ОСОБА_3, позивач був переведений до Управління МВС України в Луганській області і наказом ТВО начальника Управління МВС України в Луганській області від 26.10.2011 року №362 о/с з 26.10.2011 року призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу УБНОН, де проходить службу по теперішній час.
Позивач вважав, що був переведений на цю посаду за рапортом, так як, він приблизно в середині жовтня 2011 року, був ознайомлений з наказом начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.10.2011р. № 373 о/с, згідно з яким, він був відряджений у розпорядження УМВС України в Луганській області на підставі свого рапорту, але в січні 2012 року з'ясувалось, що керівництвом УМВС України на Донецькій залізниці умисно були приховані накази, що стосуються звільнення ОСОБА_2 з посади.
Так, 18 січня 2012 року, в приміщенні управління МВС України на Донецькій залізниці, позивачу були доведені накази начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011 № 315 та від 12.09.2011 № 335 о/с, які стали для нього цілковитою несподіванкою, і стало відомо, що позивач наказом МВС України від 09.09.2011 № 1014 о/с звільнений з посади за службовою невідповідністю.
Так, згідно наказу начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011р. № 315, про неналежне виконання службової дисципліни, 27.07.2011р. керівництвом Управління було організовано проведення службового розслідування відносно позивача за фактом нібито допущення ним прорахунків в організації оперативно-службової діяльності підпорядкованого позивачу лінійного відділу. Розслідуванням встановлено, що позивач начебто на неналежному рівні здійснював виконання покладених на нього обов'язків; в наказі був зроблений висновок, що за неналежне виконання службової дисципліни, відсутність дієвих результатів роботи, позивач підлягає звільненню з посади начальника лінійного відділу на станції Луганськ УМВС України на Донецькій залізниці у відповідності з п. 45 «д» (в порядку дисциплінарного стягнення) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення), та про необхідність направлення документів щодо клопотання перед МВС України про звільнення його з посади.
Наказом начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 12.09.2011р. №335 о/с оголошений наказ МВС України від 09.09.2011р. № 1014 о/с про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника лінійного відділу на станції Луганськ УМВС України на Донецькій залізниці за п. 45 «г» (за службовою невідповідністю) Положення, підстава: подання УМВС України на Донецькій залізниці від 29.08.2011р. № 33/68554 та атестаційний лист від 15.08.2011р. З 09 вересня 2011 року позивач був зарахований у розпорядження Управління МВС України на Донецькій залізниці.
Позивач вважає зазначені накази незаконними та необґрунтованими, такими, що підлягають скасуванню, а звільнення його з посади незаконним, в зв'язку з чим він підлягає поновленню на посаді, враховуючи наступне.
З 20.07.2011 року по 19.08.2011 року, з 22.08.2011 року по 09.09.2011 року та з 12.09.2011 року по 23.09.2011 року позивач перебував на лікуванні, був тимчасово непрацездатним.
В період перебування ОСОБА_2 на лікуванні відносно нього незаконно були проведені службове розслідування та атестація, були видані зазначені вище накази про необхідність притягнення його до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади за службовою невідповідністю, в порушення діючого законодавства України позивача не ознайомили ні з результатами службового розслідування, ні з атестацією, ні з наказами.
Так, у відповідності з п. 15 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 06.12.1991р. № 552, особа, у відношенні якої проводиться службове розслідування, має право:
- давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин;
- заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії та рішення;
- знайомитись по закінченню службового розслідування з затвердженим висновком, та з матеріалами перевірки;
- оскаржувати затверджений висновок службового розслідування у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
В порушення вказаного, керівництво УМВС України на Донецькій залізниці умисно позбавило позивача можливості скористатися зазначеними правами: про те що відносно нього організовано проведення службового розслідування позивача ніхто не повідомив, його ніхто не опитував, він був позбавлений можливості давати пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин, до теперішнього часу з висновком та з матеріалами службового розслідування його ніхто не ознайомив, він не міг оскаржити затверджений висновок службового розслідування.
Відповідно до ч. 8 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис. Але з наказом начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011р. № 315, про неналежне виконання службової дисципліни, позивача ознайомили тільки 18 січня 2012 року.
Як вже зазначалося вище, підставою для звільнення ОСОБА_2 з посади Міністром внутрішніх справ стали подання УМВС України на Донецькій залізниці від 29.08.2011р. № 33/68554 та атестаційний лист від 15.08.2011р. Направивши до МВС України необґрунтовані подання та атестаційний лист, керівництво Управління МВС України на Донецькій залізниці умисно ввело в оману МВС України, що призвело до незаконного видання наказу МВС України. Так, згідно п. 47, 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, при звільненні з посади особи середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться атестація. Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації). Відповідно до п.п 3.1, 4.4, Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2005р. N 181, атестаційні листи на підлеглих складають безпосередні начальники, які при цьому зобов'язані: проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники роботи працівника; провести бесіду з працівником, який атестується, з питань проходження ним служби; ознайомити працівника, який атестується, зі змістом атестаційного листа. У разі незгоди з відомостями, відображеними в атестаційному листі, особа, яка атестується, негайно викладає свої мотивовані заперечення в окремому рапорті.
Також, згідно п. 4.7 зазначеної Інструкції, працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії; атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника. Особа, яка атестувалася, ознайомившись із висновком атестаційної комісії, ставить під ним свій підпис і дату. У разі незгоди з висновком атестаційної комісії особа рядового чи начальницького складу після засідання атестаційної комісії протягом 10 днів з часу оголошення цього висновку подає мотивований рапорт на ім'я прямого начальника. Рапорти підлягають розгляду у місячний термін з дня подання.
В порушення зазначених правових норм з позивачем не проводились бесіди, які повинні передувати атестації, він до теперішнього часу не ознайомлений з атестаційним листом та був позбавлений права викласти свої мотивовані заперечення щодо відомостей, відображених в атестаційному листі.
Також, позивач не був заздалегідь попереджений про час та місце засідання атестаційної комісії, до цього часу він не ознайомлений із висновком атестаційної комісії, не підписував його, і не мав можливості його оскаржити.
За таких умов накази начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011р. № 315 та від 12.09.2011р. № 335 о/с, в частині зарахування ОСОБА_2 в розпорядження, наказ МВС України від 09.09.2011р. № 1014 о/с є незаконними, повинні бути скасовані, а звільнення позивача необхідно визнати незаконним.
Відповідно до п. 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). На підставі зазначеного, позивач вважає, що його необхідно поновити на посаді.
Внаслідок незаконних дій керівництва Управління МВС України на Донецькій залізниці в період з червня 2011 року по теперішній час позивач отримує грошове забезпечення в меншому розмірі, ніж отримував з січня по травень 2011 року.
Згідно ч. 2 п. 24 Положення у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік, а тому позивач вважає, що необхідно зобов'язати Управління МВС України на Донецькій залізниці здійснити перерахунок та доплату йому недоотриманих сум грошового забезпечення за період з червня 2011 року по теперішній час.
Також незаконними діями відповідача позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що начальник Управління ОСОБА_3 незаконно вимагав від нього звільнитися з ОВС України, що спричинило йому моральні страждання, в результаті чого в позивача погіршився стан здоров'я і він в липні 2011 року вимушений був звернутися по медичну допомогу; незаконне звільнення з посади також причинило моральні переживання та погіршення душевного стану. Моральні переживання та погіршення душевного стану також зазнали його рідні: дружина, діти, батьки.
У відповідності зі ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Зважаючи на те, що незаконне звільнення ОСОБА_2 з посади керівництвом Управління МВС України на Донецькій залізниці було вчинено умисно, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав та глибину його душевних страждань, позивач вважає за необхідне стягнути з Управління МВС України на Донецькій залізниці на його користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Частиною 3 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу стало відомо про видання наказів начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011р. № 315 та від 12.09.2011р. № 335 о/с, наказу МВС України від 09.09,2011р. № 1014 о/с тільки 18 січня 2012 року, тому позивач вважає, що це є поважною причиною, підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011р. № 315; визнати незаконним та скасувати наказ МВС України від 09.09.2011року № 1014 о/с в частині, що стосується позивача; визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління МВС України на Донецькій залізниці від 12.09.2011р. № 335'о/с, в частині зарахування позивача в розпорядження; поновити позивача на посаді начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці; зобов'язати Управління МВС України на Донецькій залізниці здійснити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошового забезпечення за період з червня 2011 року по теперішній час; стягнути з Управління МВС України на Донецькій залізниці моральну
шкоду в розмірі 20000 грн.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, дали суду пояснення, аналогічні викладеним у адміністративному позові.
Під час судового засідання представник відповідачів - Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці та Міністерства внутрішніх справ України заперечував проти задоволення позовних вимог та пояснив, що МВС України та Управління МВС України на Донецькій залізниці діяли в рамках закону та у відповідності до нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України в Луганській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що моральна шкода, спричинена діями працівників УМВС України на Донецькій залізниці, в разі визнання даних дій незаконними, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Управління МВС України на Донецькій залізниці.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
У відповідності до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723.
Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Статтею 3 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII встановлено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Ст. 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.
Статтею 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Згідно ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Судом встановлено, що позивач проходить службу в органах внутрішніх справ з 12.04.1990 по теперішній час.
Згідно листка непрацездатності серії АВГ №375950 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 03.08.2011 по 19.08.2011 у Луганські міській багатопрофільній лікарні №8 (а.с.10).
Згідно довідки з Луганської обласної клінічної лікарні №99 від 02.08.2011 позивач перебував на стаціонарному режимі лікування з 20.07.2011 по 02.08.2011 та не порушував режим лікування (а.с.9).
Згідно довідки з Луганської обласної клінічної лікарні №117 від 09.09.2011 позивач перебував на стаціонарному режимі лікування з 22.08.2011 по 09.09.2011(а.с.11).
Згідно відомостей довідки №3208 від 12.09.2011 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному режимі лікування з 12.09.2011 по 23.09.2011 (а.с.12).
Згідно відомостей журналу обліку відвідувачів та запрошених до Управління МВС України на Донецькій залізниці за 05.08.2011 в наявності запис, що о 08-50 прибув начальник ЛО на ст. Луганськ до ОСОБА_5. При цьому згідно форми журналу передбачено зазначення прізвища, імя, по батькові особи, яка прибуває до УМВС на Донецькій залізниці та зазначення домашньої адреси (місця реєстрації). Однак прізвище начальника ЛО на ст. Луганськ не зазначене та не вказана його домашня адреса. При цьому вказані невідповідності стосуються тільки зазначеної особи, оскільки відносно решти відвідувачів розділи журналу заповнені відповідно до найменувань розділів (а.с.135-138).
Згідно рапорта інспектора ІОС ВКЗ УМВСУ на Донецькій залізниці О.А.Санкіна від 01.08.2011 ним з метою перевірки законних підстав перебування на лікарняному ОСОБА_2 було здійснено виїзд до міста Луганськ та встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на амбулаторному лікуванні з 31.05.2011 по 10.06.2011 та на стаціонарному лікуванні з 05.07.2011 по 19.07.2011 (а.с.97).
Відповідно до акту за підписами начальника ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці ОСОБА_5, завідувача СК ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці Зеленого К.М., старшого інспектора ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці Волохова О.І. від 05.08.2011 зазначено, що ОСОБА_2 було повідомлено про те , що 15.08.2011 відбудеться засідання атестаційної комісії УМВС України на Донецькій залізниці стосовно нього. В акті також зазначено, що ОСОБА_2 підписувати цей акт відмовився (а.с.129).
Згідно відомостей атестаційного листа в результаті атестування, яке проводилося 15.08.2011 на засіданні атестаційної комісії стосовно позивача, було зроблено висновок, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на посаду з меншим обсягом роботи. Про відсутність позивача на засіданні атестаційної комісії було складено акт від 15.08.2011, в якому зазначено, що засідання атестаційної комісії було проведено за його відсутністю та визнано причини неявки на засідання неповажними(а.с.128).
Згідно Наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 10.08.2011 №315 Про неналежне виконання службової дисципліни, зазначено, що ОСОБА_2 підлягає звільненню з посади начальника лінійного відділу на станції Луганськ УМСВ України на Донецькій залізниці у відповідності з п. 45 «д» в порядку дисциплінарного стягнення Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Згідно відомостей щодо ознайомлення із зазначеним наказом позивач з ним ознайомився 18.01.2012. (а.с.6).
В поданні Управління МВС України на Донецькій залізниці до Міністерства внутрішніх справ України від 29.08.2011 №33/6854 зазначено, що керівництво Управління МВС України на Донецькій залізниці порушує клопотання про звільнення з посади начальника лінійного відділу на станції Луганськ УМВС України на Донецькій залізниці полковника міліції ОСОБА_2, у відповідності з п.45 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складоморганів внутрішніх справ (за службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних та особистих якостей) (а.с.110-113).
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №1014 о/с від 09.09.2011 ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника лінійного відділу на станції Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці за п. 45 «г» (за службовою невідповідністю) на підставі подання Управління МВС України на Донецькій залізниці від 29.08.2011 №33/6854 та атестаційного листа від 15.08.2011 (а.с. 69-71).
У відповідності до Наказу Управління МВС України на Донецькій залізниці від 12.09.2011 №335 о/с полковника міліції ОСОБА_2 звільнено з посади начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці на підставі подання УМВС України на Донецькій залізниці від 29.08.2011 та атестаційного листа від 15.08.2011 та зараховано в розпорядження Управління МВС України на Донецькій залізниці на підставі наказу МВС України від 09.09.2011 №1014 о/с. З вказаним наказом позивач був ознайомлен 18.01.2012, про що свідчить його особистий підпис на витязі з наказу.
Згідно рапорта ОСОБА_2 від 27.09.2011 він погоджується із запропонованою йому посадою старшого оперуповноваженого відділу попередження та викриття правопорушень на обєктах легального обігу наркотичних засобів УБНОН УМВС України в Луганській області (а.с. 109).
Відповідно до наказу УМВС України на Донецькій залізниці від 10.10.2011 № 373 о/с полковника міліції ОСОБА_2 було відряджено в розпорядження Управління МВС України в Луганській області з 10.10.2011.
Згідно відомостей довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 на посаді начальника лінійного відділу на станції Луганськ УМВС України на Донецькій залізниці посадовий оклад позивача складав 1280,00 грн., оклад за спеціальним званням - 135,00грн., надбавка за вислугу років - 566,00 грн., надбавка за виконання особо важливих завдань - 990,50 грн (а.с. 139).
Згідно відомостей довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 на посаді оперуповноваженого УБНОН ГУМВС посадовий оклад позивача складав 900,00 грн., оклад за спеціальним званням - 135,00грн., надбавка за вислугу років - 414,00 грн., надбавка за виконання особо важливих завдань - 724,50 грн (а.с. 206).
Суд приходить до висновку, що в даному випадку у відповідачів - Управління МВС України на Донецькій залізниці та Міністерства внутрішніх справ України не було достатніх підстав для вказаного звільнення позивача і воно проведено з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.
Відповідно до п. 45 «д» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться ) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Статтею 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Згідно ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
Статтею 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Відповідно до п. 47, 48 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.
Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).
Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
Судом встановлено, що атестація ОСОБА_2 проводилась за його відсутністю, оскільки він не був повідомлений про проведення засідання атестаційної комісії стосовно нього, про дату та час його проведення. Рапорт О.А.Санкіна від 01.08.2011 як доказ на думку відповідача - УМВС України на Донецькій залізниці, про повідомлення позивача про проведення відносно нього атестації є неналежним доказом, оскільки в самому рапорті зовсім відсутні відомості про повідомлення позивача щодо проведення атестації відносно нього, а чітко вказана мета: перевірка законних підстав перебуваня на лікарняному. Крім того, з позивачем зовсім не проводились заходи, передбачені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, а саме: організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди.
Відомості журналу обліку відвідувачів та запрошених до управління МВС України на Донецькій залізниці як доказ знаходження позивача 05.08.2011 в будівлі УМВС на думку представника УМВС України на Донецькій залізниці є неналежним доказом, оскільки сам журнал заповнений з порушенням встановленої форми: не зазначено призвище та адреса відвідуючого. Крім того, в підтвердження позиції позивача щодо його знаходження в цей час в лікарні міста Луганська є наявний в матеріалах справи листок непрацездатності щодо його перебування на стаціонарному лікування в Луганській міській багатопрофільній лікарні №8 в період з 03.08.2011 по 19.08.2011, в якому підписом лікаря та його печаткою засвідчена відсутність порушень режиму знаходження на стаціонарному лікуванні.
Таким чином, в судовому засіданні чітко встановлено, що відповідач - УМВС на Донецькій залізниці в порушення п.п. 47, 48 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, належним чином не повідомив позивача про проведення атестаціїї відносно нього, про дату та час засідання атестаційної комісії, а також не проводив передбачені Положенням заходи, які повинні були передувати атестації. Також його не було ознайомлено з наказом № 335 о/с . У звязку з чим результати атестації відносно позивача були отримані з численними порушеннями порядку проведення такої атестації, внаслідок чого атестаційний лист від 15.08.2011, який став підставою для прийняття спірного наказу МВС №1014 від 09.09.2011, визнається судом неналежним доказом висновку, що ОСОБА_2 не відповідає займаній посаді та підлягає переміщенню на посаду з меншим обсягом роботи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 315 від 10.08.2011, наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 12.09.2011 №335 о/с в частині зарахування ОСОБА_2 в розпорядження Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 09.09.2011 зі звільненням його з посади начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.09.2011 № 1014 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 за п. 45 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, є незаконними та підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що заробіток позивача на посаді начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці більше, ніж його заробіток на посаді старшого оперуповноваженого відділу попередження та викриття правопорушень на обєктах легального обігу наркотичних засобів УБНОН УМВС України в Луганській області, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці здійснити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 09.09.2011 по день поновлення на посаді начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, а не з червня 2011, оскільки позивач звільнений з посади начальника лінійного відділу на ст. Луганськ саме з 09.09.2011.
Позовні вимоги щодо стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав. Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ. Спеціальним законодавством, а саме: Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, які регулюють порядок проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ України, не передбачені можливості відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України в Луганській області, третя особа -Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання здійснити перерахунок та доплату недоотриманих сум грошового забезпечення, стягнення коштів у відшкодування спричиненої моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці № 315 від 10.08.2011.
Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.09.2011 № 1014 о/с в частині, що стосується ОСОБА_2.
Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці від 12.09.2011 №335 о/с в частині зарахування ОСОБА_2 в розпорядження Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці з 09.09.2011 зі звільненням його з посади начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління МВС України на Донецькій залізниці.
Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці.
Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_2 недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 09.09.2011 по день поновлення на посаді начальника лінійного відділу на ст. Луганськ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці коштів у відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 18 травня 2012 року
Головуючий суддя С.В. Борзаниця
суддя суддя Н.В. Кравцова К.Ю. Широка