Справа № 2-а-126/12
22.03.2012 суддя Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області САВЧЕНКО В.О., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради про визнання незаконними дій та стягнення невиплачених коштів на оздоровлення, -
В лютому 2012 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті чого йому надано статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3. Згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він повинен щорічно отримувати допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат.
В січні 2011 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної ради міста Дніпродзержинська з заявою про здійснення перерахунку та виплати одноразової допомоги на оздоровлення як ліквідатору аварії на ЧАЕС 3 категорії, але йому було нараховано та виплачено вказану допомогу у значно меншому розмірі, а саме 75,00 гривень.
Суддя за результатами розгляду справи приходить до наступного висновку.
ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС третьої категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 11.02.1998 р. Дніпропетровською облдержадміністрацією.
Позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 (в редакції від 20 червня 1996 року) має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Згідно ст. 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто компенсаційні виплати -це обов'язок держави.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, встановлений Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зменшувати встановлені останнім розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Зазначене викладено в рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, насамперед для тих категорій громадян, пенсії, заробітні плати яких (з урахуванням інших джерел доходів) є нижчими від визначених законом чи від прожиткового мінімуму, встановленого законом, порушує вимоги Конституції України. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в тому числі в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати (ст. 48 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) згідно якого розтлумачено ст. 95 Конституції України, яка в сукупності з ст. 38 Бюджетного кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет -встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, визнані неконституційними.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за 2011 рік, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і виходить з того, що згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 «Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплата громадянам щорічної допомоги на оздоровлення проводиться управлінням праці та соціального захисту населення рай- (міськ) держадміністрацій за місцем реєстрації (проживання).
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України.
Згідно ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
При таких обставинах суд вважає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв'язку з відмовою виплатити позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були порушені його права.
Дії відповідача в частині відмови виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік є неправомірними.
Керуючись ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2, 6, 8, 9, 94, 99, 104, 159, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради про визнання неправомірними дій в частині нарахування та виплати одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради щодо відмови в нарахуванні та виплати ОСОБА_2 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Баглійської районної у місті Дніпродзержинськ ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- 3 (трьох) мінімальних заробітних плат.
Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 КАС України.
Суддя САВЧЕНКО В.О.