Категорія №8.1
Іменем України
11 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2561/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кисельової Є.О.,
при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,
за участю представників сторін
позивача не прибув
представника позивача ОСОБА_4(довіреність від 20.04.2012 б/н)
представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 07.05.2012 №1836/10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
27 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Свій позов позивач обґрунтовував тим, що він 24.02.2012 року звернувся до ДПІ в м. Лисичанську з заявою про застосування спрощеної системи на 2012 рік. Листом від 03.02.2012 року №1286/1701 він отримав відмову відповідача у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що у відповідності до ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиног податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Позивач з даним рішенням податкового органу не погоджується, оскільки на його думку, роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту за КВЕД 52.48.2 та 52.12.0, яку він зазначив в відповідній заяві, не підпадає під дію ст. 291 ПК України.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїх заперченнях посилався на те, що як вбачаєится із заяви СПД - ФО ОСОБА_3 про застосування спрощеної системи оподаткування на 212 рік, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переобаднання продовольчого ассортименту.
Та посилається на положення ст. 291 ПК України, відповідно до якого фізичні особи-підприємці які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не можуть бути платниками єдиного податку.
Тобто, на думку відповідача, ця норма забороняє справляти єдиний податок суб'єктам господарювання, які здійснюють реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Також відповідач зазначає, що згідно до ст.. 184 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-VІ, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона надіена тільки їй властивими ознаками,що вирізняють її з поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. А відповідно до заяви ОСОБА_3 йдеться саме про обраний вид діяльності, щодо якого він просить застосувати спрощену систему оподаткування. І не визначив такий вид діяльності, як виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням, тобто ювелірних речей, визначених індивідуальними ознаками.
Тобто, як зазначає відповідач у запереченнях, підставами відмови в видачі свідоцтва платника єдиного податку став намір здійснення виду діяльності щодо роздрібної торгівлі ювелірними виробами.
Також, аналізуючи поняття вироби з дорогоцінного металу визначене Інструкцією про здійсненя державного експертно-пробірного контролю зі якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Укоаїни 25.03.2004 року за №369/8968, поняття реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визначене ст.. 291 ПК України та норми ст.. 698 Цивільного кодексу України відповідач робить в своїх запереннях висновок, що поняття роздрібна торгівля включається до поняття реалізація, і оскільки ювелірні вироби належать до дорогоцінних метілів, діяльність позивача передбачає роздрібну торгівлю ювелірними виробами, тобто ні що інше, як реалізацію дорогоцінних металів.
Заслухавши пряснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 01.11.2006 року зареєстрован виконавчим комітетом Лисичанської міської ради у якості фізичної особи - підприємця. (а.с. 6)
Позивач ОСОБА_3 24 січня 2012 року подала до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначила види діяльності -роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами (код згідно КВЕД 52.48.2), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (код згідно КВЕД 52.12.0) (а.с. 25-26).
Листом від 03.02.2012 № 1286/1701 ДПІ в м. Лисичанську Луганській області повідомила позивача про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, мотивуючи своє рішення тим, що відповідно до підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 №4014-VІ не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. (а.с. 9).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання про правомірність дій ДПІ в м. Лисичанську, щодо відмови у застосуванні фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 спрощеної системи оподаткування у 2012 році та правомірність рішення податкового органу про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа -підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Стаття 14 Податкового кодексу України не дає визначення понять "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння".
Згідно зі статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.1997 № 637/97-ВР "Про регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" (далі -Закон № 637/97-ВР) видобуток дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) з усіма можливими способами (пункту 5 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння -вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (пункт 6 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); виробництво дорогоцінних металів -вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів (пункт 7 ст. 1 Закону № 637/97-ВР); афінаж дорогоцінних металів -металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок (п. 19 ст. 1 Закону № 637/97-ВР).
Отже, жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів.
Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Відповідно до підпункту 5 пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України та пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.12.2011 № 1675, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 № 1675, у якій зазначаються, зокрема, такі відомості: види господарської діяльності, обрані фізичною особою -підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва -також види товару (продукції), що нею виробляються.
Згідно із КВЕД ДК 009:2005 (Класифікацією видів економічної діяльності) діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
При цьому, вищезазначений підклас не включає виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (підклас 36.22.0).
Щодо торгівлі дорогоцінним металом та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:
- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";
- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням".
Торгівля ювелірними виробами відноситься до інших підкласів КВЕД ДК 009:2005:
- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;
- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами";
- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо.
Таким чином, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме:
1) видобуток (підклас 13.20.0 та підклас 14.50.0 КВЕД ДК 009:2005),
2) виробництво (підклас 27.41.0),
3) торгівлю (підклас 51.52.4 та підклас 51.56.0) дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення.
Відповідно до Закону України від 05.04.2001 № 2371 "Про митний тариф" дорогоцінні метали (7106-7112), дорогоцінне каміння (7101-7105) та ювелірні вироби (7113), вироби майстрів золотих і срібних справ (7114) виділено в окремі підгрупи групи 71 розділу 14, які не перетинаються.
Державна служба статистики України розмежує згідно КВЕД ДК 009:2005 будь-яку діяльність, пов'язану з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням від аналогічної діяльності з ювелірними виробами (лист Державної служби статистики України від 30.12.2011 № 14/3-12/636).
Державна служба статистики України у листі, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності суб'єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі та, відповідно до статистичної методології, економічну діяльність за КВЕД класифікують в залежності від витрат на виробництво, процесу виробництва та випуску продукції.
Державні стандарти України ДСТУ 3375-96 "Вироби золотарські. Терміни та визначення", ДСТУ 2250-93 "Брухт та відходи дорогоцінних металів і сплавів. Терміни та визначення" чітко вирізняють і надають тлумачення поняття "ювелірний виріб", відокремлюючи його таким чином від поняття "дорогоцінні метали"та "дорогоцінне каміння".
Окрім того, необхідно зауважити, що згідно з п. 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) переробка комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, що містять дорогоцінні метали;
б) переробка брухту і відходів дорогоцінних металів і сплавів;
в) переробка твердих і рідких срібловмісних відходів;
г) афінаж дорогоцінних металів;
ґ) обробка дорогоцінного каміння, у тому числі огранування алмазів у діаманти, обробка рекуперованого дорогоцінного каміння.
Пунктом 1.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 26 грудня 2000 року № 82/350, у межах діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння здійснюються такі види робіт:
а) виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або таких, що містять у собі дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння (у тому числі при проведенні науково-дослідних робіт);
б) виготовлення ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
в) виготовлення напівфабрикатів та елементів ювелірних та побутових виробів при здійсненні ремонту ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
г) виготовлення монет, державних нагород, відзнак тощо з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
ґ) виготовлення зубних протезів з дорогоцінних металів;
д) виготовлення інструменту та інших виробів технічного призначення із застосуванням природних і технічних алмазів;
е) оптова, роздрібна торгівля, комісійна торгівля, торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
є) оптова, роздрібна торгівля обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;
ж) оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів (дріт, пластини, філь'єри тощо).
Тобто, йде розмежування як окремих видів господарської діяльності виробництво дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробництво виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та торгівлі ними.
Обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 295 Податкового кодексу України стосуються саме суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. З урахуванням змісту КВЕД ДК 009:2005, обов'язкового для кваліфікації видів діяльності для цілей застосування спрощеної системи оподаткування в силу приписів статей 298 та 299 Податкового кодексу України, зазначені обмеження можуть бути поширені лише на оптову торгівлю золотом і дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням в іншому, ніж ювелірні вироби, вигляді (підклас 51.52.4), а не на оптову та роздрібну торгівлю ювелірними виробами.
Таким чином, Податковий кодекс України не містить обмежень для застосування спрощеної системи оподаткування тими суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність, передбачену підкласами 51.47.9, 52.12.0 та 52.48.2 КВЕД ДК 009:2005.
Комітет з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики Верховної Ради України у своєму листі від 27.01.2012 року № 04-39/10-83, адресованому Державній податковій службі України, зазначає, що юридичні та фізичні особи-підприємці при здійсненні ними виробництва годинникових корпусів з дорогоцінних металів, виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платником єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до положень інших нормативно-правових актів та КВЕД ДК 009:2005 виробництво дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та торгівля ними і виробництво виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння та торгівля ними - є окремими видами господарської діяльності.
Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі годинниками та ювелірними виробами та діяльність з роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.
З огляду на зазначене, рішення податкового органу, викладене в листі від 03.02.2012 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.
Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду жодних доказів і не довів правомірності дій по винесенню оскаржуваного рішення.
Згідно з підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання-юридична особа подає до органу державної податкової служби заяву, до якої додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 та пункту 299.11 статті 299 ПКУ вид господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 безпосередньо зазначається у заяві та свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви (п. 299.5 ст. 299 ПКУ).
Суд звертає увагу, що однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПКУ).
У листі від 03.02.2012 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку податковий орган у якості відмови визначив лише невідповідність обраного виду діяльності, що, на думку суду, не відповідає дійсності. Інших мотивів невідповідності поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування чинному законодавству відповідачем не визначено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 документально і нормативно обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними та незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними та незаконними дії Державної податкової інспекції в м. Лисичанську, щодо відмови у застосуванні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 спрощеної системи оподаткування у 2012 році.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію в м.Лисичанську видати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування на 2012 рік .
Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 33,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 16 травня 2012 року.
СуддяЄ.О. Кисельова