ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" травня 2012 р. Справа № 2a-3463/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Суддя Остап'юк С.В.,
за участю секретаря Озара О.Я.,
представників позивача Атаманюка В.П., Лазоришина І.І.,
представника відповідача Терьохіної Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД»до Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
25.10.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД»(далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Косівському районі Івано-Франківської області (далі -відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№ 0000292301, 0000302301 від 02.08.2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо нікчемності договорів, укладених між ним та товариствами з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», «Фіаніт-Альфа» оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначив із застосованими штрафними санкціями зобов'язання з сплати податку на прибуток в розмір 298 969 гривень, та податку на додану вартість в розмірі 226 103 гривень за господарськими операціями оренди спецтехніки для здійснення робіт по усунення наслідків стихійного лиха за укладеними підрядними договорами з місцевими органами виконавчої влади.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених позовних вимог, мотивоване тим, що за наслідками проведеної перевірки донараховано зобов'язань з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок здійснення позивачем у період з 01.10.2008 року до 31.03.2011 року обліку оренди спецтехніки товариств з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» та «Фіаніт-Альфа» за нікчемними правочинами, оскільки угоди укладені вказаними товариствами згідно актів документальних перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Суворовському районі м. Одеси визнані нікчемними, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), а також донараховано зобов'язання з сплати податку на додану вартість внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат вартість будівельних матеріалів, використаних на будівництво основних фондів.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав вказаних в письмовому запереченні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши докази суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований 22.11.2002 року, взятий на податковий облік 03.12.2002 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №12612815 від 03.12.2002 року.
В період з 30.06.2011 року до 08.07.2011 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.10.2008 року до 31.03.2011 року та валютного законодавства за цей період.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем 15.07.2011 року складено акт за №765/23-1/32167246 (т. 1 а.с. 61-115).
За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 02.08.2011 року оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за №0000302301 визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 298 969 гривень, в тому числі 238 123 гривні за основним платежем та 60 846 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями; за №0000292301 визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 226 103 гривні, в тому числі 179 520 гривень за основним платежем та 46 583 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с.41-44).
Підставою для визначення вказаних зобов'язань слугували висновки проведеної перевірки, згідно яких позивачем допущено здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи на операції, що порушують публічний порядок і, відповідно, суперечать законодавчим та нормативним актам. Також занижено приріст балансової вартості запасів у 2010 році на суму 284 483 гривень.
Як наслідок відповідач дійшов висновку, що позивачем безпідставно, в порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»занижено податок на прибуток в сумі 238 123 гривні; в порушення підпункту 3.1 пункту 3 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податок на додану вартість в загальній сумі 179 520 гривень.
Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розміру податкових зобов'язань, суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин та зазначає їх зміст у відповідних редакціях.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Частинами 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.
Основними видами діяльності позивача є інші види оптової торгівлі (код КВЕД 51.90.0), будівництво будівель (код КВЕД 45.21.1), діяльність у сфері інжинірингу (код КВЕД 74.20.1).
18.08.2008 року між позивачем та відділом капітального будівництва, паливно-енергетичного комплексу, інвестицій та розвитку комунальної сфери Косівської районної державної адміністрації укладено договір підряду №11-с щодо виконання робіт по відновленню берегоукріплення в с. Лючки Косівського району Івано-Франківської області; 25.09.2008 року укладено договір підряду №62-с по відновленню берегоукріплення в с.Уторопи Косівського району Івано-Франківської області та договір №144-с по відновленню підпірної стінки біля господарства Михальчука в с. Яворів, пр. «Буковець 2»Косівського району Івано-Франківської області; 20.11.2008 року -договір підряду №119-с по відновленню берегоукріплення с. Нижній Березів прис.Поліна Косівського району Івано-Франківської області та договір підряду №196-с по відновленню захисної дамби с. Кобаки Косівського району Івано-Франківської області (т.1 а.с.190-204).
Крім того, 17.09.2010 року між позивачем та Українською державною корпорацією по транспортному будівництву «Укртрансбуд»укладено договір субпідряду №1 по виконанню берегоукріплювальних споруд на автомобільній дорозі с. Дихтинець-Замогила в Путилівському районі Чернівецької області, які були зруйновані внаслідок стихійного лиха, що сталося 23-27 липня 2008 року (т.1 а.с.177-181).
На виконання робіт, передбачених вказаними договорами позивачем, 01.12.2008 року, укладено договір оренди транспортного засобу №291/1 з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», умовами якого передбачено передання позивачу, як орендарю, в строкове володіння і користування транспортні засоби згідно акту прийому-передачі. Також умовами договору визначено, що орендодавець здійснює за власний рахунок капітальний та поточний ремонт і технічне обслуговування транспорту, що орендується; здійснює за власний рахунок заправку транспорту паливно-мастильними матеріалами, в період використання транспорту за договором оренди, тощо (т.1 а.с. 6).
На виконання вказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2008 року, 01.12.2008 року, 23.01.2009 року, 02.03.2009 року, 19.03.2009 року, 20.03.2009 року, 01.05.2009 року, 20.05.2009 року, 03.08.2009 року, 01.09.2009 року передано в оренду транспортні засоби (екскаватори, бульдозери, крани на гусеничному ходу, автомобілі бортові, бетонозмішувачі, автомобілі-самоскиди, тощо), орендодавцем виписано рахунки-фактури за використання даної техніки та виписано податкові накладні на загальну суму 880 485, 24 гривень, в тому числі податок на додану вартість 146 747, 55 гривень (т.1 а.с.9-32).
Крім того, 01.12.2010 року позивачем укладено договір оренди транспортного засобу №1 з товариством з обмеженою відповідальністю «Фіаніт-Альфа», умовами якого передбачено передання позивачу, як орендарю, в строкове володіння і користування транспортні засоби згідно акту прийому-передачі. Також умовами договору визначено, що орендодавець здійснює за власний рахунок капітальний та поточний ремонт і технічне обслуговування транспорту, що орендується; здійснює за власний рахунок заправку транспорту паливно-мастильними матеріалами, в період використання транспорту за договором оренди, тощо (т.1 а.с. 33-34).
На виконання вказаного договору товариством з обмеженою відповідальністю «Фіаніт-Альфа»згідно актів прийому-передачі майна від 01.12.2010 року та 27.12.2010 року передано в оренду транспортні засоби (екскаватори, бульдозери, крани на гусеничному/автомобільному ходу, автомобілі бортові, автомобілі-самоскиди, тощо), орендодавцем виписано рахунок-фактуру за використання даної техніки за №273 від 27.12.2010 року та виписано податкову накладну за №273 від 27.12.2010 року на загальну суму 195 413, 14 гривень, в тому числі податок на додану вартість 32 572, 03 гривень (т.1 а.с. 34-38).
Досліджуючи зв'язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і його господарською діяльністю, судом встановлено використання орендованої техніки для виконання підрядних робіт за договорами, укладеними з відділом капітального будівництва, паливно-енергетичного комплексу, інвестицій та розвитку комунальної сфери Косівської районної державної адміністрації та Українською державною корпорацією по транспортному будівництву «Укртрансбуд» на усунення наслідків стихійного лиха (т.1 а.с. 182-189).
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що правильність визначення позивачем виду та обсягів операцій, правильність визначення ним вартості виконаних робіт та стану взаєморозрахунків перевірена Контрольно-ревізійним управлінням в Івано-Франківської області, встановлений факт виконання робіт в повному обсязі та встановлено завищення вартості робіт на суму 13 430, 12 гривень, внаслідок включення до розрахунку адміністративних витрат трудовитрат робітників, що були зайняті на керуванні та обслуговуванні орендованої техніки. Що підтверджує факт використання позивачем для проведення підрядних робіт орендованих у товариств з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та «Фіаніт-Альфа»транспортних засобів та спецтехніки (т.1 а.с. 205-208).
Крім того, судом встановлена відсутність у позивача зареєстрованої власної техніки, необхідної для виконання вищевказаних підрядних робіт, які позивачем були здійсненні.
Доводи відповідача про неможливість здійснення товариствами з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та «Фіаніт-Альфа» надання в оренду транспортних засобів та спецтехніки позивачу, внаслідок відсутності зареєстрованих за цими підприємствами таких транспортних засобів не обгрунтовують висновків акта перевірки та заперечень проти позову, оскільки вказаний факт не свідчить про неможливість надання контрагентами позивача техніки на умовах суборенди. Зазначені висновки відповідача не пояснюють факту виконання позивачем підрядних робіт, з урахуванням того, що відповідачем під час перевірки не встановлено використання позивачем будь-яких інших транспортних засобів та спецтехніки, що належить третім особам.
Крім того, враховуючи умови договорів оренди транспортних засобів, за якими орендодавець здійснює за власний рахунок капітальний та поточний ремонт і технічне обслуговування транспорту, що орендується; здійснює за власний рахунок заправку транспорту паливно-мастильними матеріалами, в період використання транспорту за договором оренди, твердження відповідача про відсутність витрат позивача на використання паливно-мастильних матеріалів та технічне обслуговування орендованих транспортних засобів не обґрунтовує заперечень проти заявленого позову, а також посилання на цю обставину в акті перевірки позивача не обґрунтовує висновків цієї перевірки.
Суд перевіряючи правосуб'єктність контрагентів позивача встановив, що на момент укладення та виконання договорів оренди транспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та «Фіаніт-Альфа»включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також було зареєстрованим платником податку на додану вартість (т. 1 а.с.144, т.2 а.с.2-3).
Судом встановлено, що позивачем здійснено повний розрахунок із підрядником за виконані роботи.
Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо оренди транспортних засобів, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариствами з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та «Фіаніт-Альфа», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом оренди транспортних засобів, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Щодо висновків відповідача про нікчемність правочинів укладених позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»та «Фіаніт-Альфа», то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У висновках перевірки відповідач стверджує, що правочини оренди, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України їх слід вважати нікчемними, а визнання такої угоди недійсною не вимагається.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Фіаніт-Альфа», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивача, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, також суду не надано.
Постановою старшого оперуповноваженого відділення ПНВ ПДВ Відділу податкової міліції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 23.12.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за статтею 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ «Беркут». При цьому, у вказаній поставі зазначено, що в ході проведення додаткової перевірки встановлено, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Фіаніт-Альфа»мають виробничо-технічні бази для здійснення господарської діяльності, а саме складські приміщення, транспортні засоби, устаткування; укладені позивачем господарські договори з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Фіаніт-Альфа»виконувалися (т.2 а.с.82-83).
Окрім того, суд зазначає, що правочини по оренди транспортних засобів, відносно яких податковими органами зроблено висновок щодо їх нікчемності, не є забороненими, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх здійснення.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договору укладеного між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Фіаніт-Альфа», та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Слід також звернути увагу на те, що відповідно до пункту 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Слід також зазначити, що пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в матеріальній або нематеріальній формах. Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 зазначеного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат за угодами оренди транспортних засобів.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що товариством з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД»правомірно зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також правомірно сформовано валові витрати за угодами оренди транспортних засобів, укладених з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «Фіаніт-Альфа», а податкові повідомлення-рішення, якими визначені суми грошових зобов'язань позивача з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, внаслідок визнання цих господарських угод нікчемними є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо встановленого перевіркою порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- заниження приросту балансової вартості запасів у 2010 році на суму 284 483 гривні, то суд вважає вірним висновок відповідача про допущення вказаного порушення та правомірним зменшення суми валових витрат позивача за вказаний період.
Оскільки, за наслідками проведеної відповідачем перевірки встановлено, що позивачем в четвертому кварталі 2010 року було використано будівельні матеріали на суму 291 351 гривня для будівництва виробничої бази, які не обліковані як запаси, використані не в господарській діяльності і включені до складу валових витрат.
У відповідності до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону
Пунктом 5.9 статті 5 вказаного Закону встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Оскільки у відповідності до статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виробнича база є основним фондом, який підлягає амортизації, то витрати на її будівництво до складу валових включенню не підлягають.
Пояснення позивача, щодо неврахування відповідачем інших витрат не спростовує допущення вказаного порушення та не може слугувати підставою для включення вартості використаних будівельних матеріалів для будівництва виробничої бази до складу валових витрат 2010 року.
Податковим повідомленням-рішенням за №000302301 від 02.08.2011 року збільшено розмір грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД»за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 298 969 гривень, внаслідок виключення відповідачем із складу валових витрат кошти сплачені за угодами оренди транспортних засобів, укладених з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Фіаніт-Альфа», щодо якого судом встановлена відсутність допущених позивачем порушень та правомірність включення ним вказаних сум до складу валових витрат, а також цим ж рішенням донараховано зобов'язання з сплати податку, внаслідок виключення з складу валових витрат вартості використаних будівельних матеріалів для будівництва основних фондів, з правомірністю чого погодився суд.
З огляду на те, що немає можливості виокремити грошові зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств, визначені податковим повідомленням-рішенням за №000302301 від 02.08.2011 року по кожному з порушень, встановлених під час перевірки, а також з врахування того, що суд, не є тим органом до повноважень якого віднесено здійснення нарахування сум податкових зобов'язань, то податкове повідомлення-рішення за №000302301 від 02.08.2011 року підлягає скасуванню в цілому.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, є протиправними та таким, що підлягають до скасуванню податкові повідомлення-рішення за №0000292301 від 02.08.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД»за платежем податок на додану вартість на суму 226 103 гривень, №№000302301 від 02.08.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 298 969 гривень, а позов -таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000292301 від 02.08.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД» за платежем податок на додану вартість на суму 226 103 гривень.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №000302301 від 02.08.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Беркут ЛТД» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 298 969 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Остап'юк С.В.
Постанова складена в повному обсязі 08.05.2012 року.