Справа № 2-6016/11 Головуючий у 1 інстанції:Савицька Н.В.
Провадження № 22-ц/0390/956/2012 Категорія:46 Доповідач: Мудренко Л. І.
25 травня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів - Матвійчук Л.В., Русинчука М.М.,
при секретарі - Губарик К.А.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2012 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2012 року позов в даній справі задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі - 207 500 (двісті сім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності, а саме за 1/2 частки квартири АДРЕСА_1.
Виділено у власність ОСОБА_3 вцілому квартиру АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо ) самостійного заробітку ( доходу ).
Судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що сторони з 23.05.1992 року по 07.02.2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 7).
За час спільного подружнього життя сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.10.2007 року (а.с. 6).
Таким чином, спірна квартира, на підставі п. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, належить сторонам на праві спільної сумісної власності, що і не заперечується сторонами.
Встановлено, що вартість вказаної квартири становить 415 000,00 грн. (а.с. 47).
Згідно п. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно ч.4 ст. 71 Сімейного кодексу України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є неподільною. Вказане стверджується також дослідженим в апеляційному суді висновком експертного дослідження № О-114, з якого вбачається, що розподіл в натурі спірної квартири в частках Ѕ до Ѕ частин з метою обладнання ізольованих квартир не можливий.
Встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини, а відтак спільне проживання в квартирі є неможливим.
Враховуючи встановлені обставини та вимоги вищенаведених норм закону, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності в розмірі 207 500 грн.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність фінансової можливості сплатити позивачу грошову компенсацію, колегія суддів не бере до уваги, оскільки закон не пов'язує право співвласника, який бажає виділу, на отримання належної йому грошової компенсації від фінансової можливості іншого співвласника її сплатити.
Крім того, як вбачається із наданих в апеляційному суді звітів ОСОБА_3, відповідач займається підприємницькою діяльністю і отримує доходи.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки були предметом дослідження в суді першої інстанції і їм дана правильна правова оцінка.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: