23.05.2012 513/1410/12
Справа № 2/0513/400/2012
23 травня 2012 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої -судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Мітюхіній О.В.,
за участі позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,-
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до суду до відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, в обгрунтування якого вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла їх мати -ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 червня 1987 року державним нотаріусом Красноармійської держнотконтори, реєстровий № 288. За заповітом, посвідченим 04.07.1991 року нотаріусом Димитровської державної нотаріальної контори, зареєстрованим у реєстрі за № 2035, зазначений житловий будинок мати заповіла в рівних частках -ОСОБА_2, ОСОБА_3 (після розлучення ОСОБА_3), ОСОБА_1, та їх брату -ОСОБА_8. Одразу, після смерті матері, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_5, вони всі вчотирьох звернулися до приватного нотаріуса ОСОБА_9 і склали заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері. Зараз вони бажають отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначений житловий будинок. З цією метою вони звернулися до державного нотаріуса Димитровської держнотконтори. Однак, нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про права на спадщину, оскільки з'ясувалося, що вони склали у приватного нотаріуса ОСОБА_9 заяву про прийняття спадщини, але не направили її державному нотаріусу. З цих обставин спадкова справа не заводилася і вони вважаються такими спадкоємцями, що не прийняли спадщину. Також нотаріусом було рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Слід зазначити, що їх брат -ОСОБА_8 прийняв спадщину, що відкрилася після смерті матері згідно чинної на той час ст.549 ЦК Української РСР, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки після смерті їх матері брат проживав у спадковому будинку, що підтверджується штампом в домовій книзі. Їх брат ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. Заповіт на своє майно він не складав, спадкоємцями за законом першої черги являються його син -ОСОБА_5 та дружина -ОСОБА_4. Вони виявили бажання прийняти спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 Вважають, що вони мають право на визначення додаткового строку для прийняття спадщини, що відкрилися після смерті матері за нижченаведених підстав. Згідно за ст.1272 ч.3 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Всі вони бажали прийняти спадщину, що відкрилася після смерті матері, про що свідчить їх заява, складена у приватного нотаріуса ОСОБА_9 Однак, їм було невідомо, що дану заву необхідно було направити державному нотаріусу, ОСОБА_9 про це їм також нічого не роз'яснював. Вони всі вважали, що звернення до приватного нотаріуса і складання відповідної заяви свідчить про прийняття спадщини. Вони не фахівці в області права і з подібною ситуацією зштовхнулися в житті вперше. Через це вони вважають, що з поважних причин пропустили строк для подачі заяви про прийняття спадщини. При детальному вивченні документів з'ясувалося, що у заповіті складеному матір'ю, її прізвище помилково записано ОСОБА_6, через літеру Е. З цих обставин вони змушені клопотати про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі. Те, що заповіт посвідчений 04.07.1991 року нотаріусом Димитровської держнотконтори і належить спадкодавцю -ОСОБА_6 підтверджується тим, що за змістом чинної на той час ст.544 ЦК УРСР, тільки власник майна міг заповісти належне йому майно, а власником зазначеного у заповіті будинку являлась ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.06.1987 року державним нотаріусом Красноармійської держнотконтори, зареєстрований за № 288. По тексту зазначеного заповіту видно, що даний заповіт був виготовлений на друкарській машинці, на якій відсутній український шрифт, цим і пояснюється те, що прізвище спадкодавця було неправильно надруковано. Тому позивачі просять суд встановити факт що має юридичне значення, а саме, що заповіт, посвідчений 04.07.1991 року нотаріусом Димитовської держнотконтори, зареєстрований у реєстрі за № 2035, належить спадкодавцю -ОСОБА_6, померлій ІНФОРМАЦІЯ_5, та визначити позивачам -ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_1, яка діяла від свого імені та як представник позивача ОСОБА_3, на позові наполягали.
Позивач ОСОБА_3 до суду не з,явилася, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, письмово сповістила суд про розгляд справи у її відсутність за участі її представника ОСОБА_1 та про наполяганні на позові.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_5 до суду не з,явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність та про визнання позову.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8 є дітьми ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, що встановлено на підставі свідоцтв про народження, про укладення шлюбів, про розірвання шлюбу позивачів, про смерть їх матері (а.с.11, 23).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка скаладається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.06.1987 року державним нотаріусом Красноармійської держнотконтори, реєстр.№ 2096 (а.с.14, 15).
Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом Димитровської державної нотаріальної контори 04.07.1991 року за реєстр.№ 2035, ОСОБА_6 заповіла в рівних частках житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 (після розлучення ОСОБА_3), та ОСОБА_8 (а.с.13)
14.03.1998 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 склали заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їх матері ОСОБА_6, справжність підписів яких засвідчив приватний нотаріус Димитровського міського нотаріального округу (а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про його смерть, записи з домової книги (а.с.12, 17-19).
Відповідно до свідоцтва про одруження відповідач ОСОБА_4 є дружиною померлого ОСОБА_8
Відповідач ОСОБА_5 є сином подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_8
Відповідно до інформації державного нотаріуса Димитровської державної нотаріальної контори від 17.05.2012 року на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5, спадкова справа не відкривалася. Від імені ОСОБА_6 посвідчено 04 липня 1991 року за реєстром № 2035 заповіт.
У пунктах 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, зазначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця, дії щодо прийняття спадщини повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто в даному випадку до 09.09.1998 року.
Враховуючи викладене, спірні правовідносини повинні бути врегульовані нормами ЦК України в редакції 1963 року, якими не передбачено встановлені ч.3 ст.1272 ЦК України можливості для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, вимоги позивача не ґрунтуються на законі.
Оскільки встановлення факту, що має юридичне значення, пов'язано з вимогами позивачів, що не підлягають задоволенню, у задоволенні цієї частині позовних вимог теж треба відмовити.
На підставі Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 28.05.2012 року.
Суддя Ж.Є.Редько