Справа № 1817/1623/12
25 травня 2012 р. Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Клочко Б.М., при секретарі Скрипка -Соіна О.О., з участю прокурора Улізко В.М., потерпілого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу по звинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Курган Лебединського району Сумської області, українця, громадянина України, не працюючого, мешкаю чого в АДРЕСА_1, в порядку ст. 89 КК України не судимого
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,
Підсудний ОСОБА_2. вчинив злочин при слідуючих обставинах.
24.02.2012 року ОСОБА_2, перебуваючи у власному домоволодінні адресою: АДРЕСА_1, вирішив таємно викрасти повозку, належну ОСОБА_1 з тим, щоб в подальшому продати її, а вирученими коштами розпорядитися на власний розсуд.
В цей же день, реалізуючи свій злочинний намір, достовірно знаючи, що повозка належить ОСОБА_1 та останній не надавав дозволу розпоряджатися йому вказаним майном, ОСОБА_2, перебуваючи у власному домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, на подвір'ї якого перебувала повозка ОСОБА_1, діючи, умисно та цілеспрямовано, з корисних спонукань, усвідомлюючи суспільно -небезпечний характер своїх дій, користуючись тим, що він діє таємно і його дії не помітні для оточуючих, шляхом вільного доступу викрав металеву повозку, належну ОСОБА_1, та відвіз її до с. Юнаківка, де продав ОСОБА_3, не повідомляючи йому, що повозка крадена, та отримав від останнього 300 грн. Вага повозки складає 360 кг вартістю згідно довідки «Сумивтормет»№ 40 від 01.03.2012 року 2,25 грн за 1 кг чорного металу, всього на суму 810 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України визнав повністю та суду пояснив, що в с. Локня він підтримував дружні стосунки з ОСОБА_1, він допомагав йому по господарству і таке інше. Приблизно рік потому ОСОБА_1 попрохав його переробити його повозку до коня на якій він возив воду в село та інші речі, на що він дав згоду. Вказану повозку він перегнав до себе до дому, і на протязі року вона стояла у нього вдома на огороді. Він відремонтував колеса, але до кінця ремонтні роботи не доробив. ОСОБА_1 цікавився чи стоїть у нього повозка, та чи відремонтував він її, на що він йому відповідав, що стоїть, але він її ще не відремонтував. 24.02.2012 року він вирішив продати повозку, яка належить ОСОБА_1 тому, що йому були потрібні гроші для того, щоб поїхати в с. Сари Гадяцького району, Полтавської обл., щоб забрати звідти свою дружину разом з сином, яка поїхала туди 17.02.2012 року до своєї матері. Для того щоб продати повозку він зачепив її до свого воза та відігнав до с. Юнаківка, щоб там її продати. Один чоловік на ім'я ОСОБА_3, який мешкає по вул. Ульянова с. Юнаківка, погодився в нього купити повозку, він обдивився її та запитав скільки грошей він хоче за вказану повозку та кому вона належить. Він відповів, що вказана повозка належить йому особисто, а за неї він хоче 300 грн., вважаючи що даної суми хватить, щоб з'їздити до с. Сари та забрати звідти дружину з дитиною, а також купити деякі продукти харчування. ОСОБА_3 погодився на вказану пропозицію та заплатив йому 300 грн. Наступного дня він поїхав до своєї дружини. Десь через тиждень він з дружиною та сином повернулись до с. Локня Сумського району.
03.03.2012 року до він зранку пішов до товариша ОСОБА_4, та знаходячись в нього в дома йому на його мобільний телефон зателефонувала його дружина та сказала щоб він прийшов додому так як приїхала міліція до нього. Він нічого не сказав ОСОБА_4 пішов додому та знаходячись додому працівники міліції запитала де повозка на що він їм відповів, що він її продав.
Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його вина в інкримінованому йому злочині доведена добутими та вивченими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що в 2001 році він придбав коня, після чого він придбав металеві кутки швелер та інший матеріал для того, щоб зробити собі повозку. Після чого знайомий йому зварив повозку.
В вересні 2011 року він зустрівся з мешканцем с. Локня ОСОБА_2, з яким в розмові розповів, що потрібно провести ремонт металевої повозки. ОСОБА_2 він знає приблизно років 6-7, з того моменту як він з родиною переїхав до с. Локня. Після чого він ОСОБА_2 попросив зробити ремонт повозки, а саме замінити оглоблі. Раніше ОСОБА_2 ремонтував йому повозку. Після цього він разом з ОСОБА_2 його конем перевезли від нього до дому ОСОБА_2
25.02.2012 приблизно о 14.00 годині він проїздив мимо домоволодіння ОСОБА_2 та побачив, що відсутній його візок, який до цього стояв на городі. Напередодні він бачив свою повозку.
Після того як виявив зникнення своєї повозки він відразу пішов до ОСОБА_2 додому, вдома була бабуся ОСОБА_7 і донька ОСОБА_2 ОСОБА_8, в яких він запитав де поділася його повозка і де ОСОБА_2. На що вони йому відповіли, що вони нічого не знають.
Після цього він пішов на місце, де стояла повозка, де побачив, що на снігу маються сліди повозки і коня. Він так зрозумів, що його повозку загрузили на іншу та відвезли кудись. Після цього він пішов шукати повозку по селу, та від жителів села він почув, що його повозка знаходиться с. Юнаківка в чоловіка на ім'я ОСОБА_3.
25.02.2012 р. він поїхав до мешканця АДРЕСА_2 до ОСОБА_3, знайшовши його будинок зі слів мешканців даного села. Під час бесіди з ОСОБА_3 він пояснив, що 24.02.2012 пізно ввечері йому додому на конем ОСОБА_2 привіз повозку та продав за гроші за яку саме суму він не уточняв. ОСОБА_2 пояснив, що йому повозка не потрібна та він вирішив її продати. Після цього він йому розповів, що повозка була викрадена в нього і ОСОБА_3 повернув йому повозку.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що в них на огороді стола повозка, що належить ОСОБА_1, який мешкає по одній з ними вулиці. Повозка в них знаходилася так як ОСОБА_2 повинен був її відремонтувати. 17.02.2012 року вона поїхала разом з сином с. Сари Гадяцького району Полтавської області для того, щоб провідати свою матір. 02.03.2012 року вона поїхала додому до с. Локня Сумського району. Зранку 03.03.2012 року її чоловік пішов до товариша в гості та коли його не було вдома приїхала міліція та запитала в неї де її чоловік. Після цього вона зателефонувала своєму чоловіку та сказала, щоб він йшов додому. Після того як він прийшов працівники міліції запитали в нього де він дів повозку на що він відповів, що продав. Про те, що ОСОБА_2 продав повозку вона не знала.
Крім того вина підсудного стверджується:
- протоколом явки з повинною ОСОБА_2 (а.с. 19);
- протоколом огляду предметів згідно якого були оглянуто повозку та коня (а.с. 31);
- протоколом відтворення обстановки і обставин події з підозрюваним ОСОБА_2, де він вказав злочинну обізнаність у скоєнні злочину (а.с. 61-64);
- довідка балансової вартості № 40 від 01.03.2012 року (а.с. 44).
Аналізуючи в сукупності добуті і вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудного в інкримінованому йому злочині доказана повністю.
Дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна.
При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані про особу підсудного, посередню характеристику на нього, визнання ним своєї вини, розкаювання у вчиненому злочині.
Те, що підсудний щиросердечно розкаявся у вчиненому злочині, та має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей,суд визнає пом'якшуючими його покарання обставинами.
Обтяжуючих обставин суд не вбачає.
За наявності таких даних про особу підсудного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе шляхом призначення йому громадських робіт.
Цивільний позов по справі не заявлений, судові витрати по справі відсутні, питання речових доказів слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт.
Міру запобіжного заходу засудженому змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши засудженого з під варти негайно з зали суду.
В строк покарання зарахувати час перебування засудженого ОСОБА_2 під вартою на протязі 10 днів з 16 по 25 травня 2012 року з розрахунку що одному дню тримання під вартою відповідає 8 (вісім) годин громадських робіт.
Речові докази: повозку та коня, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_2 -залишити його розпорядженні, повозку, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1, - залишити в його розпорядженні.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.
Суддя Б.М. Клочко