Справа № 1817/1677/12
21 травня 2012 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., при секретарі Макошенець С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Центроліт»про стягнення боргу по заробітній платі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ПАТ «Центроліт»на його користь 34212 гривень 35 копійок в тому числі: заборгованість по нарахованій заробітній платі -15174 гривні 86 копійок, не нараховану плату в зв'язку із вимушеним простоєм за лютий, березень 2012 року -706 гривень 35 копійок, компенсацію в зв'язку із несвоєчасним проведенням розрахунків при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України - в сумі 11245 гривень 62 копійки та моральну шкоду заподіяну внаслідок невиплати заробітної плати -5107 гривень.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині стягнення з ПАТ «Центроліт»15174 гривень 86 копійок заборгованості по нарахованій заробітній платі, проти задоволення позову в іншій частині позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості по нарахованій заробітній платі, відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено, що з 4 червня 2010 року ОСОБА_1 по безстроковому трудовому договору працював в ПАТ «Центроліт»обрубником ливарного цеху № 12 (а.с. 10-12).
21 березня 2012 року позивач звільнився з ПАТ «Центроліт»за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис в його трудовій книжці (а.с. 13).
Згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 21 грудня 2009 року з грудня 2009 року проти ПАТ «Центролит»порушено справу про банкрутсво, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 26).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»: «протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань».
Разом з тим ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати.
Таким чином у позивача в даний момент є підстави для стягнення боргу із заробітної плати, але право на застосування санкцій, передбачених ст. 117 КЗпП України відсутнє.
Конституційним судом України у рішенні № 4-рп/2012 від 22.02.2012 р. надане офіційне тлумачення ст. 117 КЗпП України, яким неоднозначне розуміння цієї статті судами приведене до єдиного на території України знаменника у тому сенсі, що виплата працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є відповідальністю за триваюче правопорушення моментом закінчення якого є момент коли роботодавець фактично розрахувався з працівником.
Тобто, у відношенні ОСОБА_1 цей момент ще не настав, а тому його вимоги щодо застосування відповідальності стягнення у вигляді середнього заробітку за період затримки остаточного розрахунку при звільненні та пов'язаної з цим моральної шкоди є передчасними.
Щодо вимоги позивача по виплаті йому вихідної допомоги в сумі 11245,62 грн. то дана вимога являється безпідставною, оскільки згідно до ст. 44 КЗпП на яку спирається і сам позивач, вихідна допомога виплачується лише в зазначених в цій статті умовах, а звільнення за власним бажанням не є такою умовою (підставою). Позивач протягом визначеного в законодавстві строку не звертався до суду щоб змінити запис в трудовій книжці, а те що позивач звільнився за власним бажанням не дає йому жодних підстав для отримання вихідної допомоги, тому такі його вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач вважає, що ПАТ «Центроліт»протиправно, всупереч ст. 32 та ст. 50 КЗпП України змінили істотні умови праці та зменшили робочий графік виробництва з 40 годин до меншої кількості годин на тиждень. Така думка позивача є хибною, оскільки відповідно до ст. 50 КЗпП України 40 годин на тиждень - визначена законом, максимально можлива норма робочого часу. Мінімальної кількості робочих годин на тиждень законом не встановлено.
Посилання ОСОБА_1 на невиплату заробітної плати, як на підставу розірвання угоди являється необґрунтованим, оскільки таке правопорушення входе до складу злочину передбаченого ст. 175 КК України. Тому встановлення подібного факту в цивільному процесі відповідно до ст. 16 ЦПК України не можливе. Тобто, на підтвердження факту не виплати заробітної плати в цивільному процесі позивач має посилатися на обвинувальний вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили.
Враховуючи викладене, необхідно позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з ПАТ «Центроліт»на користь ОСОБА_1 15174 гривні 86 копійок заборгованості по нарахованій заробітній платі, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215 та 218 ЦПК України, ст. 116 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центроліт»на користь ОСОБА_1 15174 (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 86 копійок заборгованості по нарахованій заробітній платі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя І.В. Дашутін