№ 2-4721/11
15.05.2012 м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд в особі головуючого - судді Короля Ю.А. секретаря -Ребреш Я.А., за участю представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Ужгород справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 міської ради, третя сторона - ОСОБА_4, Перша ОСОБА_3 державна нотаріальна контора про визнання рішення про передачу у власність земельної ділянки, державного акту про право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину недійсним, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 міської ради, третя сторона - ОСОБА_4, Перша ОСОБА_3 держнотконтора, про визнання рішення про передачу у власність земельної ділянки, державного акту про право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, серія ЗК № 015-00319 від 12.12.1994 року, покійною дружиною позивача -ОСОБА_5 було отримано у власність земельну ділянку площею 0,07 га, що знаходиться під належним їм на праві спільної сумісної власності житловим будинком, який знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, 16.
Відповідно до дублікату свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради від 25.11.2008 року за № 70-ж, позивачу та його померлій дружині належить на праві приватної сумісної власності по одній другій житлового будинку, який знаходиться в м. Ужгород по вул. Стрільничній, 16.
Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, на підставі заяви покійної дружини позивача -ОСОБА_5, без відповідної на це згоди ОСОБА_2, було передано у приватну власність зазначену вище ділянку під належним їм обом на праві спільної сумісної власності будинком.
В подальшому, на підставі даного рішення, ОСОБА_5, потай від позивача ОСОБА_2, виготовила державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, серії ЗК № 015-00319 від 12.12.1994.
08 травня 2008 року, померла дружина позивача -ОСОБА_5
На випадок своєї смерті померла, залишила заповіт, посвідчений нотаріально, згідно якого все належне їй на день смерті майно заповіла -ОСОБА_4.
Під час оформлення свої спадкових прав у 2009 році, позивачеві стало відомо про існування спірного державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 015-00319 від 12.12.1994 на ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га та рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, на підставі якого він був виготовлений.
Оскільки, позивач ніяких заяв та згод на приватизацію земельної ділянки дружині не давав, то 06.12.2010 року звернувся до ОСОБА_3 міської ради для отримання інформації про те, чи надавалась його згода, як співвласника житлового будинку на приватизацію даної ділянки його покійною дружиною ОСОБА_5
24.12.2010 року позивач отримав відповідь ОСОБА_3 міської ради за № К-3550/02-6 за підписом першого заступника міського голови ОСОБА_6, згідно якої йому було повідомлено щодо заяви на приватизацію ОСОБА_5 ділянки, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га, згідно рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, його згода не надавалася.
Вважає, що відсутність згоди позивача, як власника ? частини житловго будинку в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, на приватизацію земельної ділянки площею 0,07га під даним будинком ОСОБА_5, в цілому, є грубим порушенням закону, що є підставою для визнання спірного державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 015-00319 від 12.12.1994 на ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га та рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, на підставі якого він був виготовлений -недійсним.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради та третьої сторони -Першої ОСОБА_3 держнотконтори у судове засідання не з'явилися, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Третя сторона - ОСОБА_4 також, у судове засідання не з'явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд справи без її участі та визнання позовних вимог.
Заслухавши представника позивача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:
Встановлено, що відповідно до дублікату свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом ОСОБА_3 міської ради від 25.11.2008 року за № 70-ж, позивачу ОСОБА_2 та його померлій дружині ОСОБА_5 належить на праві приватної сумісної власності по одній другій житлового будинку, який знаходиться в м. Ужгород по вул. Стрільничній, 16.
Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141 на підставі заяви померлої дружини позивача -ОСОБА_5, без відповідної на це згоди ОСОБА_2, було передано ОСОБА_5 у приватну власність ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, під належним їм обом на праві спільної сумісної власності будинком.
В подальшому, на підставі даного рішення, ОСОБА_5, потай від позивача ОСОБА_2, виготовила державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, серії ЗК № 015-00319 від 12.12.1994.
08 травня 2008 року, померла дружина позивача -ОСОБА_5
На випадок своєї смерті померла, залишила заповіт, посвідчений нотаріально, згідно якого все належне їй на день смерті майно заповіла -ОСОБА_4.
Під час оформлення свої спадкових прав у 2009 році, позивачеві стало відомо про існування спірного державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 015-00319 від 12.12.1994 на ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га та рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, на підставі якого він був виготовлений.
Оскільки, позивач ніяких заяв та згод на приватизацію земельної ділянки дружині не давав, то 06.12.2010 року звернувся до ОСОБА_3 міської ради для отримання інформації про те, чи надавалась його згода, як співвласника житлового будинку на приватизацію даної ділянки його покійною дружиною ОСОБА_5
24.12.2010 року позивач отримав відповідь ОСОБА_3 міської ради за № К-3550/02-6 за підписом першого заступника міського голови ОСОБА_6, згідно якої йому було повідомлено щодо заяви на приватизацію ОСОБА_5 ділянки, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га, згідно рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, його згода не надавалася.
Відповідно до положень статей 6, 22 ЗК України 1990 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15 “Про приватизацію земельних ділянок” , земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином у власність в безоплатному порядку частку із земельного фонду.
Разом з тим, виходячи з положень ст. 30 ЗК України 1990 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників права спільної власності на ці будівлі і споруди.
П. 3 ч. 1 та п. 2 ч. 2, та ст.. 6 Земельного кодексу України 1990 року, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);
Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі одержання частки землі у спільному майні подружжя.
Зазначені норми діяли, і на час винесення спірного рішення ОСОБА_3 міською радою та виготовлення на його основі державного акту, а тому відсутність згоди позивача, як власника ? частини житловго будинку в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, на приватизацію земельної ділянки площею 0,07га під даним будинком ОСОБА_5, в цілому, є грубим порушенням закону, що є підставою для визнання спірного державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 015-00319 від 12.12.1994 на ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га та рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, на підставі якого він був виготовлений -недійсними.
Також, в подальшому після смерті ОСОБА_5 її спадкоємиця по заповіту - ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину (спадкова справа 393/2008 рік) на спірну земельну ділянку, право власності на яку, як зазначено вище спадкодавець отримав незаконно і яке відповідно не може бути передано його спадкоємцям.
Відповідно до ст. 1301 Цивільного Кодексу України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 15. Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 даного кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтею 107 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Згідно ст. 158, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, 6, 22 ЗК України 1990 року, ст. 152, 158 Земельного кодексу України 2001 року, 15, 16, 1301 Цивільного Кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15 “Про приватизацію земельних ділянок”, ст.ст. 212,213,224,226,294 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати недійсним рішення ОСОБА_3 міської ради від 05 квітня 1994 року за № 141, про безкоштовну передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,07 га, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16.
Визнати недійсним державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серія ЗК № 015-00319 від 12.12.1994 виданий на ім'я ОСОБА_5 на ділянку, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16, площею 0,07 га.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 08 травня 2008 року, спадкова справа 393/2008 рік, видане ОСОБА_4 на частину земельної ділянки площею 0,07 га, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Стрільнична, буд. 16.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Король Ю.А.
копія вірна
Суддя Король Ю.А.