Справа № 0518/1590/2012
Провадження № 2/0518/155/2012
31 травня 2012 року Жданівський міський суд Донецької області
у складі:
головуючого судді Бузанова П.М.
при секретарі Широковій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»про відшкодування моральної шкоди,
07 травня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління Донбас»про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
В обгрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:
04 лютого 2007 року виконуючи наряд з підготовки та доставці металоконструкцій арочної крепі, він взявся за кінець ніжки арочної крепі, ніжка зіскочила зі штабеля вниз та притиснула другий палець лівої кисті. Після чого був госпіталізований до Жданівської центральної міської лікарні з діагнозом відчленовування Ѕ фаланги другого пальця лівої кисті з дефектом м'яких тканей.
По результатам проведеного розслідування даного нещасного випадку 07.02.2007 р. був складений акт по формі Н-1. Після виписки з лікарні він продовжував працювати у відповідача, але стан здоров'я не покращувався. В зв'язку з чим він був вимушений звернутися до органів МСЕК для встановлення відсотків втрати працездатності. Після обстеження МСЕК 05.04.2007 р. йому було встановлено 10 % втрати працездатності.
07 червня 2011 року, після тривалого лікування, Донецькою обласною клінічною лікарнею професійних захворювань йому було встановлено, що він хворіє хронічною вертеброгенною попереково-крижова радикулопатиєю з вираженим больовим, м'язово-тонічним, корінцевим синдромом. В результаті чого йому була протипоказана тяжка фізична праця, робота в підземних умовах, вимушене положення тіла, робота в несприятливих метеоумовах.
30 червня 2011 року він був направлений на огляд МСЕК, яка встановила йому втрату професійної працездатності 65 %,; 15 % з трудового каліцтва 2005 року, 10 % з трудового каліцтва 2007 року та 40 % з даного професійного захворювання.
Через отримане професійне захворювання його вивели з шахти та звільнили за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
На даний час він фактично просто існує, дуже часто хворіє. Був вимушений змінити спосіб життя. Хвороба прогресує, йому дуже важко пересуватися. Ліки допомагають, але не на довго.
Порушення його законних прав на безпечну працю, втрата нормальних життєвих зв'язків та постійне прикладення додаткових зусиль для організації свого життя, призвели до моральних страждань.
А тому на підставі всього вищевикладеного просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі, на його користь одноразову грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. При цьому послався на ті обставини, що вина відповідача по травмі від 04.02.2007 року полягає у відсутності належного контролю при організації праці з боку представників підприємства. Вина по факту професійного захворювання полягає в неналежному забезпеченні вимог по охороні праці. Про що свідчить факт працевлаштування позивача до відповідача на момент якого стан здоров'я позивача був задовільний.
Після нещасного випадку позивач вимушений був лікуватись з 04.02.2007 року, що вбачається з історії хвороби. Його вина в нещасному випадку була незначною, так як комісією був зменшений розмір одноразовою допомоги тільки на 5 %. В зв'язку з проф. захворюванням позивач вимушений був лікуватись з 05.11.2010 року по 12.11.2010 року, та з 03.02.2011 року по 24.02.2011 року, з 01.03.2011 року по 17.03.2011 року. З 18.03.2011 року по 02.04.2011 року, з 12.05.2011 року, З 24.05.2011 року по 08.06.2011 року, після чого від 29.06.2011 року визнаний МСЕК інвалідом третьої групи. Після чого він вимушений був постійно лікуватись, 25.11.2011 року по 03.12.2011 року, з 04.05.2012 року по 14.05.2012 року, що вбачається з медичних документів: виписки з амбулаторної карти та виписки з історії хвороби. Моральна шкода полягає в тому, що він вимушений був значно змінити свій спосіб життя так як був звільнений за ч. 2 ст. 40 КзПП України. Травма та проф. захворювання привели до постійного болю, неодноразового проходження лікування кожного року на протязі всіх останніх років. Що привело до зміни образу життя та потребує значних зусиль для організації його звичайного способу життя.
Представник відповідача - ПАТ «Шахтоуправління Донбас»в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував повністю, вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, незаконними та такими що не підтягають задоволенню, в задоволенні позову просив відмовити. При цьому посилається на ті обставини, що основною причиною нещасного випадку стало невиконання ОСОБА_1 вимог п. 1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поведінки в шахті проходчика», його вина встановлена при розслідування нещасного випадку комісією по трудових спорах зменшена виплата одноразової допомоги на 5 %. На ш/у «Донбас»позивач відпрацював 6 років 9 місяців. До цього працював на інших підприємствах. У нього відсутні висновки компетентних органів про наявність моральної шкоди. Так як порушень прав позивача з боку відповідача не було, немає і підстав для стягнення моральної шкоди.
На підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини:
Позивач ОСОБА_1 працював в шкідливих умовах на підземних роботах у тому числі і у відповідача по справі - ПАТ «Шахтоуправління Донбас»понад 6 років.
Висновком МСЕК від 07.02.2007 року № 042995 (а. с. 26), ОСОБА_1 визнаний втратившим 10 % професіональної працездатності в зв'язку з трудовим каліцтвом від 04.02.2007 р. безстроково. Потребує додаткових видів допомоги -медикаментозне лікування.
Висновком МСЕК від 30.06.2011 року № 037869 (а. с. 33), повторно, ОСОБА_1 визнаний втратившим 65 % професіональної працездатності з яких 10 % по травмі 04.02.2007 р., 40 % в зв'язку з проф. захворюванням, та визнаний інвалідом третьої групи. Потребує додаткових видів допомоги -медикаментозне санаторно-курортне лікування професійного захворювання.
З акту № 7 від 07.02.2007 року видно, що дійсно мав місце нещасний випадок та вбачається вина позивача.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 15.06.2011 року ( а. с. 28 ) професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля, тривала праця в умовах дії шкідливих чинників виробництва: фізичне перенапруження, несприятливий мікроклімат. Причиною професійного захворювання стала тяжка фізична праця, вимушена робоча поза, підняття і переміщення (разове) вантажу понад норму ( норма 30 кг), несприятливий мікроклімат.
Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності дія працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 3.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого житія, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких, покладено на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Судом установлено, що позивач працював на підприємстві у відповідача по справі - ПАТ «Шахтоуправління Донбас», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок травми від 04.02.2004 року та професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, необхідністю постійного лікування, обмеженням умов праці, звільненням в зв'язку з професійним захворюванням, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: довідкою МСЕК, тяжкістю захворювання та його тривалістю, що підтверджується виписками з амбулаторної карти та історіями хвороб, та свідчить про виникнення необхідності додаткових зусиль з боку позивача для організації свого життя.
Посилання відповідача як на підставу про відмову у позові на те, що позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, відсутні докази зміни образу життя та погіршення стану здоров'я, на ті обставини що позивач працював і на других підприємствах, і тому ті підприємства мусять нести відповідальність при наявності шкоди, не можуть бути підставами для повного не задоволення позову.
Так наявність самого факту спричинення шкоди здоров'ю позивача з вини відповідача, хвороба, втрата проф. працездатності на 50 % та визнання його інвалідом третьої групи, звільнення його за частиною 2 ст. 40 КЗпП України, свідчить про втрату нормальних життєвих зв'язків, необхідності додаткових зусиль з боку позивача для організації свого життя, що свідчить про наявність моральної шкоди.
Факт лікування в зв'язку з проф. захворюванням, до встановлення групи інвалідності, та звільнення по ч. 2 ст. 40 КзПП вбачається з амбулаторної карти, історії хвороби, так як позивач знаходився на лікуванні з 05.11.2010 року по 12.11.2010 року, та з 03.02.2011 року по 24.02.2011 року, з 01.03.2011 року по 17.03.2011 року, з 18.03.2011 року по 02.04.2011 року, з 12.05.2011 року, З 24.05.2011 року по 08.06.2011 року, після чого від 29.06.2011 року визнаний МСЕК інвалідом третьої групи. Після чого він вимушений був постійно лікуватись, 25.11.2011 року по 03.12.2011 року, з 04.05.2012 року по 14.05.2012 року. Сам факт захворювання відповідачем не оспорюється.
Про вину відповідача свідчить наявність факту порушення відповідачем законних прав позивача як працівника, та причинного зв'язку між цими порушеннями та захворюванням позивача, що призвело до втрати проф. працездатності та настання моральної шкоди, про що свідчить факт працевлаштування позивача до відповідача на момент якого стан здоров'я позивача був задовільний, що в суді відповідачем не оспорюється.
При вирішення питання про встановлення розміру моральної шкоди судом враховано ті обставини, що він працював не тільки у відповідача а й на інших підприємствах.
При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, вину позивача, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва, та безпосередньо у відповідача, який складає 6 років 9 місяців.
Виходячи з вищевикладеного на думку суду вказаний позивачем розмір моральної шкоди суд вважає не обгрунтованим та значно завищеним.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, позов таким, що підлягає задоволенню, у вигляді стягнення суми, достатньої і необхідної для задоволення причиненої шкоди, а тому таким, що підтягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного,керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління Донбас» судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень ЗО копійок) на р/р 31213206700050, код класифікації і доходів бюджет)': 22030001, ЄДРПОУ: 37980638, МФО: 834016, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області, отримувач УДКСУ у м. Жданівка, код ЄДРПОУ (суду) 23599672.
Стягнуті суми вказані без стягнення обов'язкових платежів.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
позов задоволено частково
Суддя Жданівського міського
суду Донецької області П.М. Бузанов