Справа № 1-1444/2011
іменем України
"24" травня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Хіміча В. М.,
при секретарі Сиволап О.Ю.,
з участю прокурорів Коваленко Л.Б., Сокирки Я.М.,
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_7.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, невійськовозобов'язаного, холостого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого мотористом ПП «Ера», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 28.11.2011 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з повною середньою освітою, військовозобов'язаного, холостого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працюючого барменом ТОВ «БАРЕЛ 99», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
Суд визнав доказаним, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 03.09.2011 року приблизно в 00 год. 05 хв., перебуваючи біля алеї школи по вул. Райдужній, 12 в м. Києві та знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, заздалегідь розподіливши між собою злочинні ролі, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна та діючи з корисливих спонукань, підбігли до ОСОБА_7. та застосували до нього фізичне насильство, яке не є небезпечним для здоров»я потерпілого, а саме ОСОБА_4 штовхнув в спину потерпілого ОСОБА_7. та наніс йому один удар коліном область голови, від чого останній впав на землю та почав чинити опір. В свою чергу ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа почали утримувати ОСОБА_7. на землі, тримаючи його руки та ноги. Подолавши таким чином волю до опору потерпілого, ОСОБА_5 обшукав вміст кишень ОСОБА_7., звідки відкрито викрав мобільний телефон останнього марки «Нокіа 5250», вартістю 1 170 грн., в якому знаходилась сім -картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 20 грн., на балансі якої були грошові кошти в сумі 39 грн. та чохол, вартістю 70 грн., в якому знаходився вказаний мобільний телефон.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 в цей час відкрито викрав належну потерпілому матерчату сумку, вартістю 75 грн., в якій знаходився пластмасовий посуд з-під продуктів харчування, який матеріальної цінності не представляє, після чого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлена досудовим слідством особа з місця злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 1 304 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винними себе за ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю та показав, що 03.09.2011 року близько 00 год. 05 хв. він разом зі своїм знайомим на ім'я «ОСОБА_6»та ОСОБА_5 перебували на вул. Райдужній, 12 в м. Києві, де вжили по пляшці пива. В цей час вони вирішили піти на дискотеку. Згодом ОСОБА_6 запропонував пограбувати потерпілого ОСОБА_7., коли той пройшов повз них та в руці у якого вони побачили мобільний телефон. Коли потерпілий зупинився, він його наздогнав та штовхнув у спину рукою. Однак, потерпілий почав чинити опір і вони разом впали на землю. В цей час до них підбіг ОСОБА_6 і почав відтягувати потерпілого від нього, а згодом до них приєднався і ОСОБА_5, який дістав з кишені потерпілого мобільний телефон, а він -сумку чорного кольору, після чого вони побігли геть. В подальшому він з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дістали з мобільного телефону картку оператора мобільного зв'язку та викинули її, а телефон здали в ломбарді на вул. Перова в м. Києві, за який отримали грошові кошти в сумі 150 грн. Дані кошти вони витратили на свої потреби.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 винними себе за ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, підтвердив покази, які надав підсудний ОСОБА_4 та додав, що ролі для вчинення злочину вони між собою не розподіляли. Після вчинення злочину вони відпустили потерпілого ОСОБА_7 та побігли геть. Чи наздоганяв їх потерпілий чи ні -він не знає.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, підсудні просять суд не допитувати потерпілого, не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджуються з досудовим розслідуванням справи.
Покази підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин злочину, добровільності та істинності їх позиції.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які підсудними не оспорюються, зміст даної статті підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 роз'яснено.
Наведене свідчить про повну доведеність вини підсудних у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом.
Дії підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, так як вони своїми умисними діями вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, що не є небезпечним для здоров»я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_4 суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України класифікується як тяжкий злочин, суспільну небезпечність злочину, обставини вчиненого злочину, дані про підсудного, який щиро кається у вчиненому злочині, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, раніше судимий.
Крім того, суд враховує і те, що 29.11.2011 року відносно ОСОБА_4 Деснянським районним судом м. Києва винесено вирок, згідно якого його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. Даний вирок ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.02.2012 року залишений без змін. Однак, після вчинення даного злочину ОСОБА_4 продовжував злочинну діяльність.
При вибранні міри покарання підсудному ОСОБА_5 суд враховує обставини скоєння злочину та особу підсудного.
Так, підсудний ОСОБА_5 який щиро кається у вчиненому злочині, просить вибачення у потерпілого, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі, раніше не судимий, звільнявся від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.
Крім того, потерпілий ОСОБА_7 просить суд не обирати відносно підсудних покарання, яке було б пов'язане з позбавленням волі.
Пом'якшуючими покарання обставинами щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд визнає щиросердечне каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину.
Обтяжуючою покарання обставиною щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп»яніння.
З врахуванням особи підсудних, вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що підсудному ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, яке буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того, суд вважає можливим, враховуючи визнання вини підсудним ОСОБА_5, щирого каяття у вчиненому злочині, а також з урахуванням даних про особу ОСОБА_5, який раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, відшкодував потерпілому моральну та матеріальну шкоду в повному обсязі, призначити покарання згідно ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі.
Речовий доказ -мобільний телефон марки «Нокіа 5250», ІМЕІ НОМЕР_1 -підлягає залишенню у власності потерпілого ОСОБА_7. (а.с. 32).
Цивільний позов у справі не заявлений в зв'язку з повним відшкодуванням заподіяної шкоди.
Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -
Підсудного ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 призначити шляхом поглинання покарання за попереднім вироком у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 23 вересня 2011 року.
Підсудного ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки 6 місяців.
Строк покарання ОСОБА_5 рахувати з 23 вересня 2011 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити попередню -тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України.
Речовий доказ -мобільний телефон марки «Нокіа 5250», ІМЕІ НОМЕР_1 залишити у власності потерпілого ОСОБА_7.
Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб, а засудженими в той же строк з моменту вручення їм копії вироку, до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.