Справа № 2604/915/2012
іменем України
"24" лютого 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Метелешко О.В.
при секретарі Бєрдєннікові І.Ю.
за участю прокурора Григоренко Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, працюючого не офіційно продавцем на базарі «Даринок», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого 17.06.2003 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_1, 02 грудня 2011 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, разом з невстановленою досудовим слідством особою, знаходячись за адресою: м. Київ вул. Кибальчича, 14, побачив склоочисники, які були прикріплені на лобовому склі автомобіля марки «Кіа-Серанто», білого кольору, д.н.з., НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та в них виник злочинний умисел на їх викрадення. Попередньо розподіливши між собою свої злочинні ролі, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, підійшов до вказаного автомобіля, звідки зняв два склоочисники, які були прикріплені до лобового скла. У цей же час, невстановлена досудовим слідством особа, знаходячись неподалік спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_1 про виникнення можливої небезпеки. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1, поклав під куртку, в якій був одягнений, два склоочисники, що належать ОСОБА_2 та в подальшому, разом з невстановленою досудовим слідством особою з місця скоєння злочину зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди, на загальну суму 300 гривень.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе за ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, дав покази про обставини скоєння злочину, викладені в установочній частині вироку, щиро каявся в скоєному.
Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, обмеживши в судовому засіданні за згодою учасників процесу обсяг дослідження доказів допитом підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам процесу, що в такому випадку, вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про особу підсудного, який під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває (а.с. 77-78), за місцем проживання скарг та нарікань зі сторони мешканців не надходило (а.с. 79), працюючого не офіційно продавцем на базарі «Даринок», перебуває у цивільному шлюбі (а.с. 99), раніше судимий (а.с. 73).
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття підсудного у вчиненому злочині.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин справи, особи винного, його ставлення до скоєного, а саме -щире каяття у вчиненому злочині, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливе без відбуття покарання, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та покласти на підсудного обов'язки, визначені п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речові докази у справі відсутні, а саме: два склоочисника чорного кольору, що передано на зберігання під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_2 -залишити у його власності (а.с. 26-28).
Судові витрати не понесені.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речові докази у справі відсутні, а саме: два склоочисника чорного кольору, що передано на зберігання під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_2 -залишити у його власності (а.с. 26-28).
Судові витрати не понесені.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення.
Суддя