33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"28" травня 2012 р. Справа № 8/8(02-2а)/2012/5003
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Коломис В.В.
суддів Огороднік К.М.
суддів Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Вовчко К.Я.
розглянувши апеляційні скарги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" (від 23.04.2012р. №470 та від 24.04.2012р. №470) на ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.04.12 р.
у справі № 8/8(02-2а)/2012/5003 (суддя Грабик В.В. )
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод"
відповідач Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
про стягнення 214 053,39 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_4 (довіреність №20 від 06.01.2012р.);
відповідача - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2012 року у справі №8/8(02-2а)/2012/5003 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" повернуто позивачу на підставі п.п. 3,6 ч.1 ст.63 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, які є ідентичними за своїм змістом, в яких просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Вінницької області.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм процесуального права.
Зокрема, апелянт не погоджується з твердженнями місцевого господарського суду, що позивачем не вказані докази, що підтверджують позов. При цьому зазначає, що в позовній заяві вказано загальну суму переданого товару, а в таблиці №1 зазначені дата і номер товаротранспортних накладних; вказано, яку суму заборгованості було погашено відповідачем та яка сума заборгованості існує на момент звернення до суду; до позовної заяви додано розрахунок суми загального боргу та акт звірки взаєморозрахунків.
Крім того, апелянт та його представник безпосередньо в судовому засіданні звертає увагу апеляційної інстанції на те, що копія позовної заяви та додані до неї документи були надіслані відповідачу, що в свою чергу підтверджується фіскальним чеком ЖД УДППЗ "Укрпошта" від 02.03.2012 року №6896. Решта доданих до позовної заяви документів є у відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваного ухвалою апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 11.05.2012 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги слід задоволити, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" звернулось до господарського суду Вінницьклї області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 214053,39 грн. за договором поставки продукції №848 від 15.04.2009 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09 квітня 2012 року у справі №8/8(02-2а)/2012/5003 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" повернуто позивачу напідставі п.п. 3,6 ч.1 ст.63 ГПК України (т.1, а.с.1).
Ухвала місцевого господарського суду обгрунтована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а саме щодо передачі відповідачу товару на загальну суму 1016125,30 грн. (у вказаних в таблиці №1 накладних відсутня вартість переданого товару); вартості повернутого відповідачем товару (таблиця №2 не містить сум повернутого за кожною накладною товару); перерахування відповідачем коштів за отриманий товар в сумі 956209,59 грн. (відсутнє посилання на бухгалтерські, банківські документи).
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем, в порушення вимог ч.1 ст.56 ГПК України, не надіслано відповідачу всіх документів, доданих до позовної заяви.
Натомість, з такими доводами і власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Загальний порядок подання позову визначений розділом VIII Господарського процесуального кодексу України. Перелік вимог до форми, змісту і додатків до позовної заяви унормовано приписами статей 54-57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог ст.ст. 54-57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, позовні матеріали були повернуті позивачеві на підставі п.3 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Відповідно до п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова), підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та не зазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем в останній вказано, що загальна сума переданого відповідачу товару складає 1016125,30 грн., а в таблиці 1 зазначені дата і номер товаротранспортних накладних (а.с.20-21). Крім того, в позовній заяві вказана сума заборгованості, яка погашена відповідачем, та сума заборгованості на момент звернення до суду. Також, до позовної заяви додано розрахунок суми загального боргу (додаток 9) та акт звірки взаєморозрахунків (додаток 10), в якому зазначено, які саме товаротранспортні накладні підтверджують виданий товар та на яку вартість, а також накладні на повернення браку та прибуткові ордери, згідно яких було частково сплачено заборгованість. Також до позовної заяви ТОВ "Бердичівський хлібозавод" були надані належним чином завірені копії товаротранспортних накладних та накладних на повернення товару (т.1, а.с.43-105).
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
При цьому, у випадку, якщо у господарського суду виникають сумніви щодо достовірності наданих доказів або з причин їх недостатності, суд має право у порядку підготовки справи до розгляду або у процесі її розгляду витребувати від сторін необхідні документи.
Слід зазначити, що неправильне застосування пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України має місце, коли в позовній заяві, за висновком суду, не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, що наявне в даному випадку.
Так, місцевим господарським судом не враховано, що, звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає підстави та предмет позову, а також обставини, які, на його суб'єктивний погляд, підтверджують його позовні вимоги.
Таким чином, визначення обґрунтованості позовних вимог з огляду на наведені позивачем обставини та належність поданих доказів на стадії прийняття позовної заяви до провадження є помилковим, оскільки вказані питання підлягають з'ясуванню при вирішенні справи по суті.
Відсутність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом, є підставою для відмови в позові по суті, а не підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
З огляду на викладене, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду на підставі ч.1 п.3 ст. 63 ГПК України.
Крім того, повнота доказової бази та правильність розрахунків не є обставинами справи, які можуть та повинні перевірятись та оцінюватись судом на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Так, відповідно до ст.65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
Іншою підставою для повернення позовної заяви, є посилання суду першої інстанції на невиконання позивачем обов'язку передбаченого ст. 56 ГПК України щодо направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншій стороні.
Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
В п.3.5. Постанови зазначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК.
Як вбачається, при поданні до господарського суду позовної заяви ТОВ "Бердичівський хлібозавод" на адресу відповідача було відправлено не лише копію позовної заяви, а й додатки до заяви, що в свою чергу підтверджується фіскальним чеком ЖД УДППЗ "Укрпошта" від 02.03.2012 №6896 та описом вкладення у рекомендований лист з повідомленням для відправлення (т.1, а.с25).
Слід зазначити, що у разі необхідності розгляд справи може бути відкладено, зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів (п.3.5. Постанови).
Крім того, пункт 6 частини 1 статті 63 ГПК України передбачає повернення позовної заяви лише у випадку відсутності доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок щодо наявності в спірному випадку встановлених п.п, 3,6 ч.1 ст.63 ГПК України підстав для повернення позовної заяви, а відтак, безпідставно повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 214053,39 грн. за договором поставки продукції №848 від 15.04.2009 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними в апеляційних скаргах та вважає за необхідне їх задоволити; ухвалу господарського суду Вінницької області, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права - скасувати, а справу №8/8(02-2а)/2012/5003, у відповідності до вимог ч.7 ст.106 ГПК України, передати на розгляд місцевого господарського суду для вирішення спору по суті.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105,106 ГПК України, суд,-
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібозавод" задоволити.
Ухвалу господарського суду Вінницької області від 09.04.2012 року скасувати.
2. Справу направити до господарського суду Вінницької області для розгляду по суті.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Тимошенко О.М.