17 травня 2012 р. Справа №5021/258/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Калугіній Н.Є.
за участю представників:
позивача -не з'явився
1-го відповідача -не з'явився
2-го відповідача -не з'явився
3-го відповідача -ОСОБА_1 (за дов.№431 від 15.03.2012 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх. №1352 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12
за позовом ОСОБА_2, м. Суми
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927», м. Суми;
2) ОСОБА_3, с. Косівщина;
3) ОСОБА_4, м. Суми;
про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства та нової редакції статуту товариства
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927»від 27.03.2008 року та нової редакції Статуту, зареєстрованої 27.03.2008 року за №16321050002005808.
Рішенням господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, Апелянт посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які необхідно було застосувати (положення Закону України «Про господарські товариства»). Замість цього, на думку позивача, місцевий господарський суд помилково застосував положення ст. 20 Господарського процесуального кодексу, ст. 16 Цивільного кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 17.05.2012 року.
11.05.2012 року до Харківського апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. №3871), з проханням залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року без змін.
У судовому засіданні 17.05.2012 року представник ОСОБА_4 заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_2 у повному обсязі, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12 без змін.
Представники позивача та інших відповідачів своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника ОСОБА_4, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, та що не випливають із положень законодавства.
Відповідно абз. 3 п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, чинним законодавством України не передбачено такого способу захисту права суб'єкта господарювання як визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.
Положення ст. 19 Конституції України передбачають, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові у зв'язку з невірним обранням позивачем такого способу захисту його прав та законних інтересів, як визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927»від 27.03.2008 року.
Також, позивачем було заявлено вимогу про визнання недійсним нової редакції статуту, зареєстрованої 27.03.2008 року за №16321050002005808.
Згідно положень пунктів 13, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону про господарські товариства, статей 27, 30 Закону про державну реєстрацію суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Однак, позивачем не наведено обставин, які б могли бути підставою для задоволення такої вимоги, як визнання недійсним нової редакції статуту, зареєстрованої 27.03.2008 року за №16321050002005808. Не визначено також, які саме права чи охоронювані законом інтереси позивача порушуються новою редакцією статуту, зареєстрованою 27.03.2008 року за №16321050002005808.
За змістом позовної заяви вимога про визнання недійсним нової редакції статуту, зареєстрованої 27.03.2008 року за №16321050002005808, є похідною та пов'язується позивачем лише із вимогою про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927»від 27.03.2008 року (в задоволенні якої судом відмовлено).
Окрім того, як свідчать матеріали справи, в додаток до позовної заяви надано незасвідчені копії документів (зокрема, протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927»від 27.03.2008 року та статуту, зареєстрованого 27.03.2008 року за №16321050002005808).
Відповідно до положень ч. 2 та 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.02.2012 року зобов'язано позивача надати суду оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні. Ухвалою господарського суду Сумської області від 01.03.2012 року зобов'язано позивача надати витребувані судом документи в строк не пізніше ніж за три дні до судового розгляду справи.
Однак, матеріали справи, в тому числі протоколи судових засідань та судові рішення, не свідчать про виконання позивачем вимог ухвал від 21.02.2012 року та 01.03.2012 року та надання суду оригіналів або належним чином засвідчених копій вказаних документів. Що, в свою чергу, свідчить про документальну необґрунтованість позовних вимог (суд не має можливості навіть перевірити факт існування оспорюваних позивачем документів).
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову у позові в повному обсязі.
Однак, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитися з викладеними у мотивувальній частині висновками господарського суду Сумської області про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 та застосування до спірних правовідносин строку позовної давності враховуючи наступне.
Відповідно до абз. 3 п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Тобто, застосування строків позовної давності можливе лише при доведеності позову. Однак, як встановлено судом, вимоги про визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське АТП-15927»від 27.03.2008 року та нової редакції Статуту, зареєстрованої 27.03.2008 року за №16321050002005808, позивачем не доведені. А тому, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.
Відповідно підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12 положення про задоволення заяви ОСОБА_4 щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності та відмови у позові з цих підстав.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З урахуванням положень ст.ст. 4-3 та 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) обов'язок по доведенню фактів порушення прав позивача покладений на нього. Втім, суд приходить до висновку про те, що в даному разі цей тягар доказування позивачем не витриманий.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12 без змін.
Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 21.03.2012 року у справі №5021/258/12 залишити без змін.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.С. Хачатрян
Повний текст постанови складений та підписаний 17.05.2012р.