"14" травня 2012 р. Справа № 5021/285/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.03.2012 р.
відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 01-05/145 від 11.05.2012 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1543 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2012 р. по справі № 5021/285/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест", м. Дніпропетровськ
до Приватного акціонерного товариства "Сумиагропромбуд", м. Суми
про стягнення 53372 грн. 92 коп.
У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпромінвест", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Сумиагропромбуд", м. Суми 53372,92 грн.: у тому числі 41518,53 грн. заборгованості, 7521,77 грн. -пені, 2134,85 грн. інфляційних втрат, 2197,77 грн. 3 % річних та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до умов договору № 251 від 25.11.2010 р. позивач поставив відповідачу вугільну продукцію на загальну суму 440798,21 грн., однак відповідач лише частково оплатив отриману продукцію, у зв'язку з чим залишок боргу складає 41518,53 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області (суддя Миропольський С.О.) від 02.04.2012 р. у справі № 5021/285/12 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що сталася нестача з вини вантажовідправника, оскільки завантаження вантажу здійснено постачальником у комерційно непридатні вагони, від яких вантажовідправник не відмовився при завантаженні вантажу та не вжив необхідних і достатніх заходів щодо їх ущільнення. Відповідач розрахувався лише за фактично отримане вугілля за договором постачання у встановлені договором строки, отже нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат є необґрунтованим та безпідставним.
Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та покласти на відповідача судові витрати, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 25.11.2010 року між сторонами укладено договір постачання вугілля № 251 (а. с. 19-21), з урахуванням специфікації від 25.11.2010 р. та додаткової угоди № 1 від 15.12.2010 року (а. с. 22-23), відповідно до умов якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання щодо передачі (поставки) протягом 2010-2011 р. у власність відповідача (покупця) продукцію (вугілля), а відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно прийняти товар від позивача та оплатити його вартість на умовах договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, найменування, загальна кількість вугілля, його асортимент та ін. встановлюються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.3. договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах СА, залізнична станція відправника», а право власності покупця виникає з дати відвантаження вугілля, яка аналогічна даті відтиску календарного штемпеля станції відправлення, яка свідчить про прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з п. 6.5.1. умов вищевказаного договору оплата продукції здійснюється покупцем протягом десяти днів з моменту відвантаження кожної партії.
На виконання умов договору постачальником у грудні 2010 року здійснювалася поставка продукції на загальну суму 440798,21 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 353 від 02.12.2010 р. на суму 24949,90 грн., № 354 від 02.12.2010 р. на суму 24999,90 грн., № 355 від 03.12.2010 р. на суму 4829,97 грн.,№ 356 від 03.12.2010 р. на суму 24999,90 грн., № 350 від 05.12.2010 р. на суму 74458,52 грн., № 351 від 06.12.2010 р. на суму 73458,53 грн., № 352 від 08.12.2010 р. на суму 74058,53 грн., № 360 від 17.12.2010 р. на суму 68619,88 грн., № 361 від 17.12.2010 р. на суму 70423,08 грн. (а. с. 24-32). Як зазначив позивач, відповідачем частково оплачена вартість поставленого вугілля в сумі 394279,68 грн.
21.06.2011 р. між сторонами проведено звірку розрахунків (а. с. 33), за результатами якої складений акт, який засвідчений підписом та печаткою повноважного представника відповідача без жодних зауважень. У відповідності до акту заборгованість відповідача за поставлене вугілля складає 46518,53 грн.
Після проведеної звірки відповідачем так і не було здійснено належний платіж, на рахунок ТОВ «Поліпромінвест»надійшло лише 5000,00 грн.
Факт оплати коштів підтверджується банківською випискою ПАТ «АКТАБАНК»за 10.08.2011 року (додається) платіжне доручення ПАТ «Сумиагропромбуд»№ 378 (а. с. 34).
08.11.2011 року за вих. № 01/08-11 ТОВ «Поліпромінвест»звернулось із вимогою до ПАТ «Сумиагропромбуд»про сплату боргу (а. с. 35). Відповіді на даний лист отримано не було, жодних коштів від відповідача не надходило.
З урахуванням платежу в сумі 5000 грн. борг ПАТ «Сумиагропромбуд»станом на 25.01.2012 р. складає 41518,53 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що нестача вугілля сталася з вини вантажовідправника, оскільки завантаження вантажу здійснено постачальником у комерційно непридатні вагони, від яких вантажовідправник не відмовився при завантаженні вантажу та не вжив необхідних і достатніх заходів щодо їх ущільнення. Відповідач розрахувався лише за фактично отримане вугілля за договором постачання у встановлені договором строки, отже нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат є необґрунтованим та безпідставним.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, в цілому відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами по справі склалися відносини з поставки вугілля за договором № 251 від 25.11.2010 р.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до п. 3.3. договору, постачальник зобов'язується здійснювати поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних напіввагонах (далі - вагонах) по відвантажувальних реквізитами, вказаними покупцем в цьому договорі та/або відповідному додатковій угоді, на умовах поставки СА, залізнична станція відправника», згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС»в редакції 2000 р.
На виконання умов вищезазначеного договору 06.12.2010 року ТОВ «Донуголь-Альянс»відвантажило на адресу ПАТ «Сумиагропромбуд»зі станції Красний Луч Донецької залізниці 68 тонн вугілля у вагоні № 65702078, що підтверджується накладною № 52967387.
При прийманні вантажу на ст. Глухів Південно-Західної залізниці 12.12.2010 року була виявлена нестача вугілля у кількості 14,6 тонни, що підтверджується комерційним актом № АК308166/2 від 12.12.2010 року.
17.12.2010 року відправником - ТОВ «Востокресурс»зі ст. Торез Донецької залізниці на адресу ВАТ «Сумиагропромбуд»у залізничних вагонах № 67912121 та № 66735069 відвантажено 139, 84 тонни вугілля (70,9 тонни та 68,94 тонни відповідно), що підтверджується накладною № 52957572.
При прийманні вантажу на ст. Глухів Південно-Західної залізниці 31.12.2010 року була виявлена нестача вугілля у кількості 26,52 тонни, у т.ч. у вагоні № 67912121 - 13,94 тонни, у вагоні № 66735069 - 12,58 тонни, що підтверджується комерційним актом № АК308167/3 від 31.12.2010 року.
Недопоставка вугілля складає -41,12 тони на суму 42104,82 грн., що перевищує суму заборгованості.
Відповідно до комерційного акту складеного залізницею № АК308166/2 від 12.12.2010 року зазначено, що при зовнішньому огляді вагону № 65702078 виявлено, що завантаження здійснено нижче бортів на 400 мм., над 1 та 2 люками праворуч мається заглиблення довжиною 2 500 мм., шириною 1500 мм., глибиною 400 мм, справа не щільно прилягають 1 та 2 люки до поїзда з утворенням щілин 20 мм., довжиною 600 мм, щілина закладена шматками тканини, на хребтовій балці є сліди розсипання вантажу.
У комерційному акті № АК308167/3 від 31.12.2010 року зазначено, що при візуальному огляді виявлено, що у вагоні № 67912121 завантаження нижче рівня на 500 мм, поверхня вантажу не ущільнена, не маркована, зліва над 5 люком на поверхні вантажу мається заглиблення довжиною 2500 мм., шириною 2500 мм., глибиною 1200 мм, на балці є сліди вантажу, який перевозиться - антрациту. Навантаження вантажу у вагоні № 66735069 нижче рівня бортів на 500 мм., вантаж не ущільнений та не маркований, зліва над 1 люком мається заглиблення довжиною 2000 мм., шириною 1000 мм., глибиною 300 мм., над 3 люком на поверхні вантажу є заглиблення довжиною 1500 мм., шириною 2000 мм., глибиною 700 мм., на балці є сліди вантажу, що перевозиться -антрациту.
Відповідно до актів загальної форми від 11.12.2010 р. та 29.12.2010 р. при перевезенні вантажу у спірних вагонах мали місце нещільне прилягання люка та щілини, через які відбувалось витікання та розсипання вантажу.
Хоча в актах загальної форми від 11.12.2010 р. та 29.12.2010 р. та актах про технічний стан вагонів від 11.12.2010 р. та 29.12.2010 р. зазначено, що спірні вагони були технічно справними, проте, в них зазначено про комерційну несправність вагонів (наявність щілин), у зв'язку з якою могла відбутися втрата вантажу (висипання вантажу через щілини).
Нещільне прилягання люків та наявність щілин, через які могли відбутися витікання та розсипання вантажу, свідчать про комерційну непридатність вагонів для перевезення вантажу.
Комерційну несправність вагонів вантажовідправник міг бачити при здійсненні завантаження вугілля, що підтверджується актами про технічний стан вагонів (контейнерів) від 11.12.2010 р. та 29.12.2010 р., проте заходів щодо їх усунення не вжив.
Аналізуючи матеріали справи судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами що видаються відповідно до них.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що нестача сталася з вини вантажовідправника, оскільки завантаження вантажу здійснено постачальником у комерційно непридатні вагони, від яких вантажовідправник не відмовився при завантаженні вантажу та не вжив необхідних і достатніх заходів щодо їх ущільнення.
При цьому, позивач не надав доказів дотримання умов або вжиття запобіжних заходів щодо збереження вантажу.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні). У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні франкції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу, відповідно до п.6 Правил перевезень вантажу у вагонах відкритого типу.
Відповідно до ст. 32 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з дотриманням технічних умов.
Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. (Пункт 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542.(в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 540 (z1142-05) від 12.09.2005).
Отже, вантажовідправник несе відповідальність за втрату вантажу, з обставин зазначених в комерційних актах стосовно недоліків вказаних вагонів.
Враховуючи викладене, суд вважає доведеним той факт, що відповідач отримав товар в кількості на 38,36 тон меншій ніж заявляє позивач.
При цьому, посилання позивача на передачу вугілля за видатковими накладними без вказівок на нестачу, спростовуються матеріалами справи. Оскільки фактично постачання вугілля відбулося не позивачем, а вантажовідправником ТОВ "Поліпромінвест" на підставі існуючих між ними правочинів. Відповідно до видаткових накладних № 353 від 02.12.2010 р., № 354 від 02.12.2010 р., № 355 від 03.12.2010 р., № 356 від 03.12.2010 р., № 350 від 05.12.2010 р., № 351 від 06.12.2010 р., № 352 від 08.12.2010 р., № 360 від 17.12.2010 р., № 361 від 17.12.2010 р. вугілля поставлено у вагонах відповідно за № 65702078, № 67912121, № 66735069. Факт нестачі в них підтверджується матеріалами справи та рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2011 р. по справі № 52/132, що має преюдиційне значення для справи
За таких обставин, посилання позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за отриманий товару є безпідставними.
Також правомірними судова колегія вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності вини відповідача в виявленій нестачі.
Згідно з п. 3.19 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", у вирішенні спорів, пов'язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту Залізниць України звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідно до пункту 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу залізниця на прохання відправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах відкритого типу вантажі, не зазначені у додатку до цих Правил.
Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, як обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов.
Отже, виходячи з встановлених обставин справи, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що саме з вини вантажовідправника вантажотримувач розрахувався лише за фактично отримане вугілля за договором постачання. Оскільки відповідач розрахувався за фактично отримане вугілля у встановлені договором строки, то нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат є необґрунтованим та безпідставним.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому прийняте ним рішення не підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.12 р. по справі № 5021/285/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.
Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -
Рішення господарського суду Сумської області від 02.04.2012 р. по справі № 5021/285/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Пушай В.І.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Слободін М.М.
Повний текст постанови підписано 21.05.2012 р.