"22" травня 2012 р.Справа № 20/17-4602-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Картере В.І.,
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,
секретар судового засідання -Попов Н.Г.
за участю представників:
від Відділу ДВС Теплодарського міського управління юстиції -Чокля О.І.,
від ПАТ „Комерційний Банк „Надра" -не з'явився, належним чином повідомлений,
від ТОВ „Родеф" -Олейніков Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2012р. винесену у порядку ст. 121-2 ГПК України
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Родеф" на дії Відділу Державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції
у справі № 20/17-4602-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний Банк „Надра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Родеф"
про стягнення заборгованості у сумі 1 352 919,17 грн.
Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) „Комерційний Банк „Надра" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Родеф" заборгованість за кредитним договором про надання кредитної лінії з траншевим режимом кредитування №05/07/2007/980-К/416 від 20.07.2007р. у сумі 1 352 919,17 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2012р. позов задоволено частково: з ТОВ "Родеф" на користь ПАТ "Комерційний Банк "Надра" стягнуто 1 317 185,79 грн. В решті позову відмовлено.
Вказане судове рішення набрало законної сили та 03.02.2012р. Господарським судом Одеської області видано відповідний судовий наказ.
10.02.2012р. ПАТ „КБ „Надра" пред'явило вказаний наказ до виконання до Відділення державної виконавчої служби Теплодарського Міського управління юстиції Одеської області (далі -ВДВС Теплодарського МУЮ), мотивуючи це тим, що фактичним місцезнаходженням рухомого майна боржника є м. Теплодар, Промзона, №5.
Постановою ВДВС Теплодарського МУЮ від 10.02.2012р. за вказаною заявою ПАТ „КБ „Надра" відкрито виконавче провадження ВП № 31172004.
Пунктом 2 зазначеної постанови боржнику надано 1 день на самостійне виконання виконавчого документу та попереджено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусово із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2012р.:
- відправлена боржнику 15.02.2012р., про що свідчить штамп пошти, який міститься на копії конверту, направленого Відділом ДВС на адресу боржника разом з вказаною постановою;
- надійшла до поштового відділення 20.02.2012р., що підтверджується довідкою пошти №12/15-70К від 15.03.2012р.;
- вручена боржнику 24.02.2012р., про що свідчить відповідне поштове повідомлення про вручення.
13.02.2012р. державним виконавцем ВДВС Теплодарського МУЮ винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, що є на всіх рахунках останнього, у межах загальної суми боргу. Вказані постанови, з посиланням на приписи ст.ст. 5, 52, 57 та 65 Закону України „Про виконавче провадження" і ст. 59 Закону України „Про банки та банківську діяльність", мотивовані невиконанням боржником рішення суду самостійно та у зв'язку з цим необхідністю проведення його виконання у примусовому порядку.
Постановою начальника відділу ВДВС Теплодарського МУЮ від 16.02.2012р. внесено зміни до постанов про накладення арешту від 13.02.2012р.
Зокрема, дату винесення постанов про арешт коштів боржника від 13.02.2012р. замінено на 10.02.2012р. Також, вилучено частину першу абзацу першого мотивувальної частини постанов про накладення арешту, а саме слова: „Боржником самостійно рішення суду не виконується, у зв'язку з чим необхідно провести його виконання у примусовому порядку".
Зазначена постанова начальника відділу мотивована наступним: „Частиною 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Тобто дата винесення постанови про арешт коштів боржника має співпадати з датою відкриття виконавчого провадження. А накладання арешту на кошти боржника одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження є заходом забезпечення виконання рішення, а не заходом примусового виконання. У зв'язку з тим, що дії державного виконавця щодо накладання арешту на кошти боржника були правомірними (оскільки до Відділу надійшла заява стягувача про накладання арешту на кошти боржника), але нею допущено технічні помилки при винесені постанов про арешт коштів боржника, необхідно замінити дату винесення постанови та вилучити частину першого абзацу мотивувальної частини вказаної постанови".
24.02.2012р. державним виконавцем ВДВС Теплодарського МУЮ, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області №20/17-4602-2011 від 03.02.2012р. встановлено, що за адресою м. Теплодар, Промзона, №5 ТОВ „Родеф" будь-які приміщення не орендує, будь-якого рухомого чи нерухомого майна не зберігає, що підтверджується відповідним актом державного виконавця.
Виходячи з наведеного, 27.02.2012р. постановою ВДВС Теплодарського МУЮ від 27.02.2012р. виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області №20/17-4602-2011 від 03.02.2012р. закінчено, виконавчий документи направлено до другого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ для виконання за належністю, оскільки фактичною адресою місцезнаходження боржника є м. Одеса, вул. Хутірська, 95 А.
22.02.2012р. ТОВ „Родеф" в порядку ст. 121-2 ГПК України звернулось до господарського суду першої інстанції із скаргою, в якій просило:
- прийняти скаргу до розгляду;
- визнати дії ВДВС Теплодарського МУЮ з винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.02.2012р. неправомірними;
- скасувати постанову державного виконавця ВДВС Теплодарського МУЮ про арешт коштів боржника від 13.02.2012 р. щодо накладання арешту на грошові кошти у сумі 1 317 185,79 грн., що є на всіх рахунках в АТ „Райффайзен Банк Аваль" та належать ТОВ „Родеф";
- визнати дії ВДВС Теплодарського МУЮ з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними;
- скасувати постанову державного виконавця ВДВС Теплодарського МУЮ про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2012р.;
25.04.2012р. ТОВ „Родеф" надало доповнення до скарги на дії ВДВС Теплодарського МУЮ, відповідно до яких доповнило свої вимоги та просило також скасувати й постанову начальника ВДВС Теплодарського міського управління юстиції від 16.02.2012р., прийняту з метою контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем у порядку ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження" про результати проведення перевірки виконавчого провадження.
У судовому засіданні місцевого господарського суду, що відбулось 25.04.2012р., боржник також надав усні уточнення до скарги на дії ВДВС Теплодарського МУЮ, відповідно до яких доповнив свої вимоги і просив суд скасувати три постанови про арешт коштів боржника від 13.02.2012р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.
В обґрунтування скарги на дії ВДВС Теплодарського МУЮ ТОВ "Родеф" зазначає, що відкриття виконавчого провадження на виконання наказу Господарського суду Одеської області №20/17-4602-2011 від 03.02.2012р. Відділом ДВС Теплодарського МУЮ є порушенням норм діючого законодавства України, зокрема, ст.20, 25 Закону України „Про виконавче провадження" щодо територіальної підвідомчості виконання рішення, оскільки будь-яке майно у боржника в м. Теплодарі відсутнє.
Щодо постанов про накладення арешту від 13.02.2012р., то вказані постанови на думку скаржника є такими, що винесені з порушенням норм Закону України „Про виконавче провадження", з урахуванням того, що арешт майна у даному випадку є заходом примусового виконання рішення, тобто вказане виконання розпочалося до отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого він був позбавлений можливості добровільного виконання рішення.
Також скаржник вважає такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства та має бути скасованою постанову начальника ВДВС Теплодарського міського управління юстиції від 16.02.2012р., оскільки на його думку, зміна дат постанов та частини їх тексту не може вважатися граматичною або арифметичною помилкою, тому що зазначені зміни передбачають для боржника зовсім інші юридичні наслідки ніж ті, що були при попередній редакції зазначених постанов про арешт коштів боржника, що свідчить про невідповідність вказаної постанови приписам ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2012р. скаргу ТОВ "Родеф" на дії ВДВС Теплодарського МУЮ задоволено частково, а саме:
- дії ВДВС Теплодарського МУЮ з винесення постанови про арешт коштів боржника від 13.02.2012р. визнано неправомірними;
- постанови державного виконавця ВДВС Теплодарського МУЮ про арешт коштів боржника від 13.02.2012 р. визнано недійсними;
- дії ВДВС Теплодарського МУЮ з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження визнано неправомірними;
- постанову начальника ВДВС Теплодарського МУЮ від 16.02.2012р., прийняту в порядку ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження", визнано недійсною.
У задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ВДВС Теплодарського МУЮ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 25.04.2012р. та винести постанову, якою відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Родеф".
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ВДВС Теплодарського МУЮ стверджує про неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема апелянт зазначає, що з урахуванням передбаченого ч. 1 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" обов'язку державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, а також відсутність у вказаному законі обов'язку стягувача надавати документальне підтвердження знаходження рухомого майна боржника за місцем подачі виконавчого документу до виконання, дії державного виконавця ВДВС щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2012р. були законними та обґрунтованими.
Також апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції безпідставно скасував постанови про арешт коштів боржника від 13.02.2012р., оскільки технічні помилки державного виконавця у постановах про арешт коштів боржника від 13.02.2012р. були виправлені начальником ВДВС у встановленому ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження" порядку, а арешт на кошти було накладено у відповідно до приписів ст. 25 зазначеного закону.
Крім того, апелянт стверджує про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме: ст. 22 ГПК України, оскільки скарга ТОВ „Родеф" у первісному її вигляді не містила вимоги щодо скасування постанови начальника ВДВС від 16.02.2012р., а щодо постанов про арешт коштів боржника містила вимогу щодо скасування тільки однієї постанови, якою було накладено арешт на кошти, що є на всіх рахунках АТ „Райффайзен Банк Аваль".
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного:
Так, визнаючи дії ВДВС Теплодарського МУЮ з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними місцевий господарський суд виходив з відсутності жодних доказів про наявність будь-якого майна за адресою: м. Теплодар, Промзона №5 та відсутності відомостей про ідентифікацію цього майна, що на думку суду свідчить про передчасність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що наданий державним виконавцем, при відкритті виконавчого провадження, 1-денний строк для добровільного виконання судового рішення, не може бути визнаний судом як „розумний" та такий, що забезпечує дотримання прав та інтересів боржника.
Однак враховуючи те, що постановою ВДВС Теплодарського МУЮ від 27.02.2012р. виконавче провадження було закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону „Про виконавче провадження" з надісланням виконавчого документу за належністю, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2012р. відсутні у зв'язку з її нечинністю.
Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з п 1. ст. 20 вказаного закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Натомість, пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення, є, відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відкриття виконавчого провадження, державний виконавець з метою перевірки обґрунтованості відкриття виконавчого провадження щонайменше повинен встановити яке саме майно за ствердженням стягувача знаходиться на території, на яку поширюються функції відповідного Відділу ДВС та за якою адресою за ствердженням стягувача воно знаходиться.
З наведених підстав апеляційний господарський суд відхиляє ствердження апелянта про відсутність у Законі України „Про виконавче провадження" обов'язку стягувача надавати документальне підтвердження знаходження рухомого майна боржника за місцем подачі виконавчого документу та передбачений п.1 ст. 25 вказаного закону обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження без перевірки обґрунтованості заяви боржника.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника ПАТ „КБ „Надра", наданих у судовому засіданні місцевого господарського суду 11.04.2012р. і зафіксованих у протоколі судового засідання, будь-які конкретні посилання на певне майно боржника, що за ствердженням стягувача знаходиться у м. Теплодар та за якою адресою при зверненні до органу ДВС були відсутні.
Фактична відсутність такого майна, а відтак і відсутність правових підстав для відкриття ВДВС Теплодарського МУЮ виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Одеської області №20/17-4602-2011 від 03.02.2012р. в подальшому підтверджена постановою ВДВС Теплодарського МУЮ від 27.02.2012р., якою виконавче провадження з виконання зазначеного наказу було закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону „Про виконавче провадження" з надісланням виконавчого документу за належністю.
Отже, місцевий господарський суд цілком правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність дій ДВС щодо відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.02.2012р. у зв'язку з її нечинністю через наявність постанови ВДВС Теплодарського МУЮ від 27.02.2012р. про закінчення виконавчого провадження.
Щодо постанов ВДВС Теплодарського МУЮ про накладення арешту від 13.02.2012р. та начальника ВДВС Теплодарського МУЮ від 16.02.2012р. слід зазначити таке:
Визнаючи зазначені постанови ВДВС Теплодарського МУЮ недійсними місцевий господарський суд виходив з того, що орган ДВС дійшов безпідставного висновку про необхідність виконання рішення у примусовому порядку та наявність підстав, у зв'язку з цим, для накладення арешту, а начальник ВДВС Теплодарського МУЮ неправомірно вніс зміни до постанов від 13.02.2012р., оскільки їх не можна визнавати виправленням граматичних або арифметичних помилок, а відтак такі дії начальника Відділу ДВС не відповідають вимогам ст. 83 Закону України „Про виконавче провадження".
Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне:
Відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження свідчить про те, що подальші дії державного виконавця з проведення виконавчих дій по виконанню наказу Господарського суду Одеської області №20/17-4602-2011 від 03.02.2012р., а саме прийняття постанов про арешт коштів боржника через невиконання останнім судового рішення у добровільному порядку, є неправомірними.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Однак, згідно з ст. ст. 52, 57 вказаного закону, звернення стягнення на майно боржника (що є заходом примусового виконання рішення (ст.32 Закону) полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. При цьому, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.
Отже, накладення арешту на кошти боржника допускається як захід забезпечення виконання рішення (в порядку ст.25 Закону та п.3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. №74/5 у редакції, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин), або як захід примусового виконання рішення в порядку ст. ст. 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження", а не як захід, що вживається до боржника внаслідок невиконання судового рішення у добровільному порядку.
Крім того, виходячи зі змісту вимог ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5 у редакції, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, примусове виконання рішення суду розпочинається на наступний день після закінчення строку на самостійне (добровільне) виконання рішення.
При цьому, відповідно до п. 4.1.1. Інструкції державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Однак в даному випадку, виносячи постанови про арешт коштів боржника від 13.02.2012р., державний виконавець не пересвідчився у тому, чи отримана була боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Зокрема з матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана боржнику 15.02.2012р., тобто із порушенням п.5 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" та отримана ТОВ „Родеф" лише 24.02.2012р., отже виконання судового рішення розпочалося до отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого він був позбавлений можливості добровільного його виконання.
При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє ствердження представника Відділу ДВС, наданих у судовому засідання апеляційної інстанції, про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження 10.02.2012р., що на його думку підтверджується супровідним листом ВДВС Теплодарського МУЮ № 03-501, оскільки в матеріалах справи наявний конверт, направлений Відділом ДВС на адресу боржника разом з вказаною постановою, на якому міститься штамп пошти із датою відправки саме 15.02.2012р.
Також, слід зазначити, що наданий боржнику для виконання у добровільному порядку 1 день, не може бути визнаний судом як „розумний" та таким, що забезпечував дотримання прав та інтересів боржника.
Крім того, дії начальника ВДВС Теплодарського МУЮ щодо внесення змін до постанов про накладення арешту від 13.02.2012р. виходять за рамки повноважень передбачених ст. 83 Закону України "Про виконавче провадження".
Зокрема, відповідно до вказаної норми права начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
В даному випадку, зміна дати постанов та частини їх тексту не може вважатися граматичною або арифметичною помилкою, оскільки зазначені зміни передбачають для боржника зовсім інші юридичні наслідки ніж ті, що були при попередній редакції зазначених постанов про арешт коштів боржника.
З наведених підстав апеляційний господарський суд відхиляє ствердження апелянта про те, що господарський суд першої інстанції безпідставно скасував постанови про арешт коштів боржника від 13.02.2012р.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що скарга ТОВ „Родеф" у первісному її вигляді не містила вимоги щодо скасування постанови начальника ВДВС від 16.02.2012р., а відносно постанов про арешт коштів боржника містила вимогу щодо скасування тільки однієї постанови, якою було накладено арешт на кошти, які є на всіх рахунках АТ „Райффайзен Банк Аваль", що на думку апелянта свідчить про зміну предмету скарги, тобто порушення приписів ст. 22 ГПК України відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на таке:
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
При цьому, слід врахувати, що у скаржника була відсутня інформація щодо всіх постанов, прийнятих ВДВС Теплодарського МУЮ з виконання наказу Господарського суду Одеської області №20/17-4602-2011 від 03.02.2012р., оскільки їх не було надано до суду Відділом ДВС до початку розгляду скарги по суті, тобто боржник не міг своєчасно заявити свої вимоги.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи відсутність, у даному випадку, правових підстав для відкриття виконавчого провадження та посилання ВДВС Теплодарського МУЮ Одеської області на невиконання боржником судового рішення у добровільному порядку у межах строку (1 день), який не може бути визнаний „розумним" та таким, що забезпечує дотримання прав та інтересів боржника, тобто з метою захисту прав і законних інтересів ТОВ „Родеф", а також враховуючи наявність письмових та усних доповнень боржника до скарги на дії ВДВС Теплодарського МУЮ від 25.04.2012р., відповідно до яких останній доповнив свою скаргу на дії ВДВС вимогою про скасування трьох постанов про арешт коштів боржника від 13.02.2012р. та постанови начальника ВДВС Теплодарського МУЮ від 16.02.2012р., апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дії місцевого господарського суду, який вийшов за межі заявлених ТОВ „Родеф" вимог до початку розгляду скарги по суті, не суперечать приписам п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.
При цьому, апеляційний господарський суд виходить також з роз'яснень, наданих у п. 35 Листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", в частині четвертій якого зокрема зазначено, що господарський суд має право виходити за межі заявлених у скарзі на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби вимог - за наявності умов, які наведено у пункті 2 статті 83 ГПК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
В даному випадку оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.04.2012 р. по справі № 20/17-4602-2011 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Теплодарського міського управління юстиції -без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 28.05.2012р.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: Л.В. Лавриненко
В.Т. Пироговський