донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.05.2012 р. справа №7/433
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.
суддівБойченка К.І., Стойка О.В.
За участю представників сторін:
від позивача:не з»явився
від відповідача: ОСОБА_4- за дов. № 97-22/19 від 11.01.2012р.
від третьої особи 1:не з»явився
від третьої особи 2:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ
на рішення господарського суду Донецької області
від27.03.2012року
у справі№7/433 (Головуючий суддя:Сгара Е.В., судді: Попков Д.О., Левшина Г.В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська Акціонерна Страхова компанія «АСКА», м.Донецьк
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_6, м.Маріуполь Донецької області
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_7, м.Волноваха Донецької області
простягнення в порядку регресу матеріальних збитків в сумі 17791,71грн.
У 2011р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська Акціонерна Страхова компанія «АСКА», м.Донецьк про стягнення матеріальних збитків в порядку регресу в сумі 17791,71грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.12р. у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ було відмовлено, посилаючись на недоведення обставин, викладених у позовній заяві та відсутність обгрунтованого розрахунку позовних вимог.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Том, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 27.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ, третя особа 1 ОСОБА_6, м.Маріуполь Донецької області, третя особа 2, ОСОБА_7, м.Волноваха Донецької області у судове засідання апеляційної інстанції не з"явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, причини неявки не пояснили, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, ухвалою суду від 26.04.2012р. про порушення апеляційного провадження явка сторін не була визнана обов»язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідач, Приватне акціонерне товариство Українська Акціонерна Страхова компанія «АСКА», м.Донецьк, у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012р. без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2007р. між відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(страховик) і ОСОБА_6 (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №32-31/38/009456 (далі-договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом FORD Focus.
01.09.2008р. біля 16:15 год. на території ТОВ "Азовмаш"в районі цеху №179 сталася дорожньо-транспортна пригода -зіткнення автомобіля Ford Focus С307 д/н НОМЕР_3 (далі Форд) під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 (далі Газ) під керуванням ОСОБА_7.
Постановою Іллічевського районного суду м.Маріуполя №39990/2008 від 16.09.2008р., копія якої міститься у справі, ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у сумі 17,00 грн.
Відповідно до висновку спеціаліста первинного експертного авто товарознавчого дослідження по факту спричинення матеріальної шкоди власнику дорожнього транспортного засобу №271-261108 від 16.12.2008р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарної вартості на момент здійснення дослідження складає 21 117, 23 грн.
Відповідно до страхового акта №31/09/9745 від 14.04.2009р. розмір збитку складає 17 274,46грн., сума франшизи -265,75 грн., додаткові витрати страхувальника -783, 00 грн., а загальна сума, яка підлягає до виплати стягнення складає 17 791, 71 грн.
На підставі договору та заяви про виплату страхового відшкодування позивачеві завдано витрат у загальному розмірі 17 791, 71 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №2307 від 09.06.2009р. на суму 17 791, 71 грн.
Предметом спору із зверненням до суду з позовною заявою є стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 17791,71грн. в порядку регресу до страхової компанії.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відповідно до приписів ст. 1188 Цивільного кодексу України, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Стаття 1 Закону України «Про страхування»визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій)та доходів від розміщення коштів цих фондів.
При цьому, за приписами ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно вимог ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право зворотної вимоги (регресу), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Нормами ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, ДТП сталося саме з вини третьої особи -ОСОБА_7, який на момент скоєння ДТП під час здійснення маневру -повороту не переконався в безпеці руху та здійснив зіткнення з автомобілем Форд, чим порушив приписи Правил Дорожнього руху. Тобто дії ОСОБА_7 знаходились у причинному зв'язку з виникненням зіткнення транспортних засобів.
З аналізу норми статті 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому. Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п.п. 38.1.1 п. 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у визначених вказаною нормою випадках. При цьому страховиком у розумінні п. 1.2 даного Закону та вказаної норми є відповідач за укладеним ним з ОСОБА_8 договором страхування цивільно-правової відповідальності (полісом), а не позивач у даній справі.
Крім того, згідно приписів п.п. 43.1.2, п. 43.1 ст. 43 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" фонд захисту потерпілих призначений для здійснення розрахунків з потерпілими. Страхове відшкодування не є шкодою, заподіяною страховику, оскільки страхова виплата є виконанням страховиком ( у даному випадку -позивачем у справі) своїх договірних зобов'язань перед страхувальником за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно до положень п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " потерпілі -треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу. Позивач у даній справі не є потерпілим у розумінні ст.1 даного Закону, який має право на страхове відшкодування за рахунок відповідача.
На підставі полісу обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/96044996, укладеного між власником автомобіля та відповідачем, який на момент ДТП був чинним, та посилаючись на приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також, на витяг із електронної інформаційної бази МТсБУ, згідно якого автомобіль ГАЗ 5312 д/н НОМЕР_2 був застрахований у ПАТ "УАСК "АСКА"станом на 01.09.2008р. за полісом №ВА9604996, позивач вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати спірну суму.
Але, судом першої інстанції правомірно встановлено те, що витяг із електронної бази МтсБУ не є доказом по справі та строк полісу на момент ДТП був недійсним та те, що позивачем не надано розрахунку суми 17791,71грн.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем не доведено наявність у нього права регресу щодо стягнення суми страхового відшкодування саме до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність причинителя шкоди, тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення суми в розмірі 17 791,71грн.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не споростовують висновку суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 року у справі №7/433 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 року у справі №7/433 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2012 року у справі №7/433 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційном у порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді: К.І.Бойченко
О.В.Стойка
Надр.7 прим: 1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4,5 -третім особам; 56-ДАГС;7-ГС Дон. обл.