"24" травня 2012 р. Справа № 30/17-2664-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Ліпчанської Н.В.
суддів: Андрєєвої Е.І., Лисенко В.А..
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1, дата видачі : 04.01.12р.
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 248, дата видачі : 22.02.12р.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
на рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2011р.
у справі №30/17-2664-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про стягнення 59 487,33 грн.
Встановив:
В липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" (Далі - Товариство) звернулось до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (Далі - ФОП ОСОБА_3.) про стягнення 59487,33грн. збитків, які складаються із 31 570,00 грн. суми завдатку, штрафу в розмірі 22550,00 грн.; пені розміром 1313,83 грн.; 40% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 3390,53 грн.; індексу інфляції в розмірі 594,87 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилається на договір поставки №10032011 від 10.03.2011р. за умовами якого відповідач зобов'язався поставити 550 кв.м. полової дошки (цільної), а позивач прийняти та оплатити даний товар.
На виконання умов укладеного договору Товариство, згідно платіжного доручення №663 від 15.03.2011р. здійснило оплату 70% вартості товару, що становить 31 570,00 грн.
Однак, ФОП ОСОБА_3 не здійснив поставку зазначеного товару у встановлений термін, згідно договору.
Справа розглянута за відсутності відповідача, за наявними матеріалами справи, на підставі статті 75 Господарського Процесуального Кодексу України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13 вересня 2011 року, (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд посилаючись на норми статтей 509; 526; 625 Цивільного Кодексу України ст.ст. 174; 193 Господарського Кодексу України та умов укладеного договору дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову щодо стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, штрафу в розмірі 50% від вартості непоставленої продукції, який передбачений п. 6.4. договору, а також 40% відсотків річних від простроченої суми.
Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, вважаючи рішення незаконним, необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ФОП ОСОБА_3 вказує на те, позивачем не було надано до господарського суду, доказів щодо досудового врегулювання спору, що свідчить про недостовірність та необґрунтованість фактів, зазначених в позові.
Крім цього, скаржник вважає, що господарський суд не звернув уваги на те, що поштові повідомлення не були підписані особисто відповідачем, а тому має місце грубе порушення його прав щодо можливості захисту їх у судовому порядку.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт надав до матеріалів справи документи, які не були представлені в судовому засіданні господарського суду першої інстанції, оскільки відповідач не приймав участь у розгляді справи.
Судова колегія вважає за необхідне залучити копії накладних, рахунків, видаткових накладних та копію сертифікату №2603 від 28.12.2010р. в порядку ст.101 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вважає її безпідставною та необґрунтованою, яку слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2011р. без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 10 березня 2011р. між ФОП ОСОБА_3 (Постачальник) та Товариством (Покупець) був укладений Договір поставки № 10032011, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити полову дошку (Товар) відповідно до умов Договору. Асортимент та ціна на Товар, його якісні показники тощо, визначаються у Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною. (а.с.8-10)
За умовами розділу 2 Договору загальна його вартість складає 45100,00грн. Оплата Товару Покупцем здійснюється на підставі рахунку фактури, виставленого Постачальником: 70% вартості Товару (31 570 грн.) передплати протягом 10 банківських днів після підписання Договору на підставі виставленого рахунку; 30% вартості Товару (13 530 грн.) протягом 10 банківських днів після поставки Товару в повному обсязі відповідно до переліку та асортименту, визначеному у Специфікації.
Відповідно до розділу 4 Договору поставка Товару буде здійснюватись після проведення передплати у розмірі 70% вартості Товару, протягом 14 календарних днів з моменту отримання передплати.
Платіжним дорученням № 663 від 15.03.2011р. Товариство перерахувало ФОП ОСОБА_3 31570,00 грн. у якості передплати на підставі рахунку № 4 від 10.03.2011р. (а.с.11)
Однак, протягом встановленого у Договорі строку поставка Товару не відбулася.
За умовами п. 6.5. Договору у разі прострочення поставки Товару більш ніж 5 календарних днів Постачальник зобов'язується повернути Покупцеві перераховану останнім передплату не пізніше 10 календарних днів з моменту настання терміну поставки. За несвоєчасне повернення Покупцеві грошових коштів, перерахованих у якості передплати, Постачальник зобов'язується сплатити Покупцеві 40% річних від простроченої суми платежу.
Згідно п. 6.4 Договору у випадку прострочення поставки Товару Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 50% від вартості непоставленої продукції. На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 22 550,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки Продавець (Постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо посилання скаржника на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, судова колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки матеріали справи містять поштові повідомлення (а.с.17) де зазначена причина повернення даного повідомлення (за закінченням терміну зберігання), а на аркушах справи 23; 32; 53 вбачається що сам ФОП ОСОБА_3 отримував дані поштові повідомлення.
Що стосується наданих до апеляційної скарги додаткових доказів, то дані документи не приймаються судовою колегією до уваги, так як, не мають ніякого відношення до предмету спору, та не підтверджують поставку продукції за договором.
Враховуючи викладене, Відповідач ніяких відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення.
Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 13 вересня 2011р. у справі №30/17-2664-2011 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя В.А. Лисенко
Повний текст постанови підписано 25.05.2012р.