24 травня 2012 року Справа № 18/5026/752/2012
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 -особисто,
від відповідача -ОСОБА_2 - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
Володимировича, м. Черкаси
до Черкаської міської ради, м. Черкаси
про внесення змін до договору оренди землі,-
До господарського суду Черкаської області з позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006 року укладеного між сторонами, а саме: змінити з моменту вступу у законну силу змін до договору оренди землі, тобто з 13 листопада 2008 року, підпункт 4.2. договору та викласти вказаний пункт в наступній редакції Типового договору оренди землі "Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов догоовру оренди чи продовження його дії".
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 травня 2012 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24 травня 2012 року.
Позивач в судовому засіданні надав клопотання від 24 травня 2012 року за №105 про зміну предмету та підстав позову, в якому просив суд визнати п. 4.2. договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року, укладеного із змінами до договору оренди землі від 06 листопада 2008 року, недійсним, оскільки він суперечить ч.2 ст. 14 Закону України "Про оренду землі", постанові Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, проте письмового відзиву на позов суду не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Розгляд справи по суті розпочався судом в судовому засіданні, яке відбулося 24 травня 2012 року, що підтверджується відповідним протоколом судового засідання.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне клопотання позивача про зміну предмету та підстав позову залишити без розгляду, оскільки останнє подано всупереч положенням ст. 22 ГПК України після початку розгляду справи по суті.
В судовому засіданні, яке відбулося 24 травня 2012 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/752/2012.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про внесення змін до договору, позивач зазначав, що п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006 року (зі змінами внесеними 06 листопада 2008 року) суперечить ч.2 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" та постанові Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", оскільки п. 4.2. договору, викладений в редакції відповідача, відрізняється від редакції Типового договору, якою передбачено внесення змін до вже укладених договорів оренди щодо зміни цільового призначення земельних ділянок або коефіцієнтів індексації, які впливають на зміну розміру орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 20 жовтня 2006 року між Черкаською міською радою (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.
Згідно умов п.п. 1.1. та 2.1. вищевказаного договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 913 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 під розміщення та подальшу експлуатацію двоповерхової будівлі торгівельного призначення.
Пунктом 4.2 договору визначено, що розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках, а також в разі будь -яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору.
Згідно умов п. 4.5. договору оренди умови цього договору про зміну розміру орендної плати можуть переглядатися також у випадках і з моменту:
- зміни цільового призначення та (або) функціонального використання земельної ділянки або її частини;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря;
- невиконання орендодавцем обов'язків щодо повідомлення орендаря про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, якщо це спричинило перешкоди в користуванні орендованою земельною ділянкою;
- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.
В таких випадках у встановленому порядку вносяться зміни до цього договору.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку (п. 12.1 договору).
06 листопада 2008 року сторонами було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006 року, згідно умов яких, зокрема підпункт 4.2. договору викладено в наступній редакції:
"Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
В разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь -яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору".
З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію від 13 квітня 2012 року за №102 про внесення змін до підпункту 4.2. договору оренди землі від 20 жовтня 2006 року.
На вищевказану пропозицію відповідачем було надано відповідь, в якій зазначається, що на виконання доручення депутатської комісії з питань стратегічного розвитку, бюджету, фінансів, цін, тарифів та регуляторної політики від 28 серпня 2006 року №16 Черкаська міська рада конкретизувала умови п. 4.2. щодо зміни орендних ставок, а саме: "В разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь -яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору". В зв'язку з чим, відповідач повідомив про те, що виключень для окремих суб'єктів господарювання немає.
Згідно ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.
Також ч.3 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Як зазначалося вище позивач просив суд змінити з 13 листопада 2008 року, підпункт 4.2. договору оренди землі, що суперечить положенням ст. 653 ЦК України.
Крім того, як на підставу заявленого позову про внесення змін до договору позивач зазначав, що п. 4.2. договору оренди земельної ділянки суперечить ч.2 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" та постанові Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".
У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, на думку суду в даному випадку позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного підстав для задоволення позову не вбачається.
Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оскільки розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2012 року становить 1 073 грн. 00 коп., а позивачем сплачено 1 094 грн. 00 коп. судового збору, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 21 грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору.
В п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року за №01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, в тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Державного бюджету України, отримувач -УДКСУ у м. Черкасах, Черкаської області, код 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, рахунок № 31213206783002, код бюджетної класифікації -22030001 на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Черкаському ГРУ "ПриватБанк", МФО 354347 -21 грн. 00 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 29 травня 2012 року.
Суддя А.В.Васянович