"18" травня 2012 р.Справа № 4/29/5022-305/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 АДРЕСА_2
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_3
про стягнення 35 000 грн. 00 коп. збитків.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився
відповідача: адвокат - ОСОБА_6 (доручення № б/н від 03.05.2012 р.)
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2 звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_3 про стягнення 35 000 грн. 00 коп. збитків.
Заявляючи позов про відшкодування збитків в сумі 35 000 грн. 00 коп., позивач як на підставу заявлених ним вимог, посилається на те, що 17.08.2011р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено усний договір купівлі-продажу картоплі в кількості 22 000 кг. за ціною 1,59 грн. за один кілограм на загальну суму 35 000, 00 грн., на виконання умов якого 17.08.2011р. позивачем перераховано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 35 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями банківської виписки та підтвердження Дубровницького відділення Рівненської філії ПАТ КБ «ПриватБанк». 18.08.2011р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір перевезення вантажу, на виконання умов якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача завантажила картоплю сорту «Санте»у кількості 22 000 кг. на вантажний автомобіль марки »95XF 380 з державним номерним знаком НОМЕР_1, причеп з державним номерним знаком НОМЕР_2, на підтвердження чого надав копію товаротранспортної накладної. Однак, станом на день подання позову умови договору перевезення відповідачем не виконано, картоплю сорту «Санте»у пункт розвантаження (м. Краматорськ Донецької області) не доставлено та не передано позивачу.
Ухвалою від 10.05.2012р. змінено статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача з ФОП ОСОБА_2 АДРЕСА_2 на ОСОБА_2 АДРЕСА_2.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 10.05.2012р. подав оригінал фіскального чеку від 18.08.2011р. (для огляду), довідку № 1091 від 08.05.2012р. з Державного казначейства про зарахування в дохід Державного бюджету судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. (сплаченого згідно квитанції № 8/1 від 09.04.2012р.), копію свідоцтва № НОМЕР_3 від 04.12.1997р. про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі товару від 18.08.2011р., повідомлення № 7 від 05.04.2012р. державного реєстратора, з якого вбачається, що ФОП ОСОБА_2 12.12.2011р. припинив підприємницьку діяльність та копію накладної № 780 від 18.08.2011р., зазначивши при цьому, що її оригінал представити не має змоги, оскільки у позивача він відсутній, так як договір перевезення вантажу укладався між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3
Представник відповідача в цьому ж судовому засіданні подав відзив № б/н від 08.05.2012р. на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що позивачем не подано доказів виникнення трьохсторонніх договірних відносин між позивачем, відповідачем і третьою особою, не надано жодних доказів укладення такого договору і як наслідок виникнення договірних відносин в розумінні ст. 181 ГК України. Відповідно до ч.2 та ч.З. ст. 208 ЦК України в даному випадку необхідна письмова форма договору. Крім цього, зазначив, що ним не укладено жодного договору ні з позивачем ні з третьою особою. Є непідтвердженим твердження позивача про те, що ФОП ОСОБА_2 було відвантажено 22 000,00 кг. картоплі сорту «Санте», так як згідно долученої до позовної заяви товарно-транспортної накладної (надалі - ТТН) не відображено, як вантаж «картопля сорту «Санте»тим більше в кількості 22000,00 кг. і вартістю 35 000,00 грн., що є просто голослівними заявами позивача. ТТН не відповідає вимогам первинного бухгалтерського документа і по своїй суті не являється ним. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Положенням про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення, (п. 2.2. Положення). Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Даних вимог в ТТН не дотримано, тому вона не може вважатися належним первинним документом бухгалтерського обліку. Фіскальний чек та «Підтвердження»Дубровицького відділення Рівненської філії ПАТ КБ «Приватбанк»взагалі нічого не підтверджує, так як там не зазначені ні платники (фіскальний чек) ні призначення платежів («Пітвердження»), яке по своїй суті не є платіжним документом. Таким чином, у даній справі ФОП ОСОБА_3 не є належним відповідачем, а ФОП ОСОБА_1 належним позивачем, так як між ними відсутні будь-які правовідносини.
На запитання представника позивача, чи дійсно відповідач здійснював перевезення картоплі на підставі договору перевезення вантажу, укладеного з ФОП ОСОБА_2, представник відповідача повідомив, що з наданих його довірителем документів він цього факту не вбачає.
В судовому засіданні, яке відбулося 18.05.2012р. позивач витребувані судом документи не надав, участь уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмові пояснення по суті поданого позову суду не надала, участь уповноваженого представника в судових засіданнях, які відбулися 10.05.2012р. та 18.05.2012р. не забезпечила.
В судовому засіданні, яке відбулося 18.05.2012р. представник відповідача підтримав заперечення, викладенні у відзиві № б/н від 08.05.2012р. на позовну заяву та подав клопотання б/н від 17.05.2012р., у якому просив суд дослідити момент переходу до позивача права власності на картоплю сорту "Санта" в кількості 22,0 т. та зобов'язати позивача надати докази того, що відбувся факт набуття ним права власності на вищезгадану картоплю. Крім цього, заявив клопотання про покладення на відповідача судових витрат, в т.ч. стягнення з нього понесених відповідачем витрат на адвокатські послуги.
У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 18.05.2012р. з метою зміни статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача з ФОП ОСОБА_2 на ОСОБА_2, а також для надання можливості: позивачу - подати оригінал виписки з рахунку позивача за 17.08.2011р. (для огляду), докази сплати адвокатських послуг у сумі 3 000 грн. 00 коп.; третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - письмові пояснення по суті поданого позову, оригінал товаротранспортної накладної від 18.08.2011р. (для огляду).
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.
Господарський суд, проаналізувавши докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем в підтвердження його заперечень, керуючись нормами чинного законодавства, прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходить із такого:
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Ч. 2 ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто відшкодування збитків має місце при наявності складу цивільного правопорушення, що, як і склад будь-якого іншого правопорушення, включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками, а також вину заподіювача.
Відшкодування збитків - це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом.
Як випливає з матеріалів справи, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виникнення між ним та відповідачем будь-яких договірних правовідносин, неналежне виконання яких могло б слугувати підставою стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 збитків, визначених вищенаведеними нормами закону. А подані позивачем копії банківської виписки та підтвердження Дубровицького відділення Рівненської філії ПАТ КБ «ПриватБанк»не можуть слугувати належним доказом оплати товару - картоплі сорту "Санте" в кількості 22,0 т., оскільки не містять відомостей про призначення платежу.
Подана позивачем товаротранспортна накладна судом до уваги не приймається, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме:
- ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (№ 996-XIV від 16.07.1999р.) передбачено, що господарські операції відображаються у первинних бухгалтерських документах, які повинні бути складені під час їх здійснення або безпосередньо після їх закінчення;
- при цьому первинні бухгалтерські документи повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких міститься у п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та у п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., серед яких, зокрема, передбачено зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, їх підписи та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарських операцій;
- первинними документами, які містять відомості про господарську операцію (поставку продукції) та підтверджують її здійснення є видаткові та податкові накладні;
- згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, зокрема є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж;
- п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;
- п.п. 11.1., 11.5., 11.6., 11.7. Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів
автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий
екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику;
- згідно п.2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм;
- у листі Державного комітету статистики України №05/1-2-8/146 від 08.12.2005р. зазначено, що при перевезенні вантажів автомобільним транспортом суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності застосовуються єдині уніфіковані типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, затверджені наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 488/346.
Подана позивачем товаротранспортна накладна не містить обов'язкових реквізитів, які дають змогу ідентифікувати осіб, відповідальних за відпуск і одержання товару, а саме - їх посадового становища, прізвища, імені та по-батькові, а відтак не може бути доказом здійснення господарської операції - поставки товару.
Не подано позивачем і регістрів бухгалтерського обліку у відповідності з п. п. 4, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно яких господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Підстава позову включає в себе ті юридичні факти, які підтверджують наявність чи відсутність спірних правовідносин, а також факти, які підтверджують порушення прав позивача.
Юридичні факти, покладені в підставу позову, повинні свідчити про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Зважаючи на те, що позивачем не надано, а судом не здобуто належних доказів, що підтверджували б існування між сторонами господарських правовідносин, тому позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 35 000 грн. 00 коп. збитків до задоволення не підлягають за необґрунтованістю та недоведеністю належними і допустимими доказами у відповідності до ст.ст. 33-34 ГПК України.
Клопотання відповідача про стягнення з позивача 1 600 грн. 00 коп. понесених ФОП ОСОБА_3 витрат на адвокатські послуги, судом відхилено, оскільки ним не надано належних доказів понесення таких витрат.
Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3 000 грн. 00 коп. покладається на позивача у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Суддя Н.М. Бурда
Повне рішення складено 25.05.2012р.