36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.05.2012 р. Справа №18/739/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД", м.Миколаїв
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Миргородський райавтодор", м.Полтава
про стягнення 50 187, 81 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. від 18.04.12р.
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки від 22.07.11 р. №22/07 у розмірі 50 187, 81 грн. з них 45399, 96 грн. основної заборгованості, 881, 18 грн. 3% річних, 347, 80 грн. інфляційних нарахувань та 3558, 87 грн. пені.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
26.05.2012р. через канцелярію суду позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача 45399, 96 грн. основної заборгованості, 876, 64 грн. 3% річних, 347, 80 грн. інфляційних нарахувань та 3535,38 грн. пені, а всього 50 159,78 грн.
Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідач у відзиві (вх.№ 6857д від 24.05.2012р.) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність доказів отримання товару саме відповідачем.
В судове засідання 24.05.2012р. відповідач явку повноважних представників не забезпечив, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без участі його представника (вх.№ 6856д від 24.05.2012р.).
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
Між ТОВ «Новотрейд ЛТД»(далі по тексту позивач, постачальник) та ДП «Полтавський облавтодор»ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»в особі філії "Миргородський райавтодор" (далі по тексту відповідач, покупець) 22 липня 2011 року був укладений Договір поставки № 22/07 на постачання дьогтю дорожнього марки Д-3 (далі по тексту договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити дьоготь дорожній марки Д-3 згідно марки, кількості та ціни, вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
За умовами п. 3.4 договору поставки, датою поставки товару вважається дата відвантаження товару покупцем, що підтверджується підписом відповідальної особи покупця у видатковій накладній.
Відповідно до п. 6.1 договору поставки № 22/07 від 22.07.2011 р. термін оплати за поставлену за договором кожну партію товару складає 14 календарних днів з моменту постачання товару.
Позивач зазначає, що в рамках договору поставки № 22/07 ним було здійснено дві поставки:
23.07.2011р. згідно видаткової накладної НТ-0000013 поставлено дьоготь Д-3 в кількості 8,850 тон на суму 35399,96 грн.
16.09.2011р. згідно видаткової накладної НТ-0000024 поставлено дьоготь Д-3 в кількості 2,500 тон на суму 10000 грн.
Всього відповідачу було поставлено дьоготь Д-3 на суму 45399,96 грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої за довіреністями № 89 від 23.07.2011р. та № 106 від 17.09.2011р. особи відповідача про отримання на вказаних видаткових накладних (копії видаткових накладних та довіреностей додані до позовної заяви).
Відповідно до п. 6.1 договору при поставці товару 23.07.2011 р. строк оплати його вартості має бути не пізніше 06.08.2011р., а при поставці 16.09.2011р. - не пізніше 30.09.2011р.
Позивач вказує, що відповідачем оплату за отриманий товар не здійснено, на дату подання позову та прийняття рішення заборгованість відповідача за отриманий товар складає 45399,96 грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Вимогами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач доказів сплати вартості отриманого ним товару суду не надав, обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, не спростував. У відзиві відповідач вказує, що заборгованість перед позивачем виникла через відсутність належного фінансування з боку держави.
Посилання відповідача у відзиві на те, що довіреність № 89 на отримання цінностей не є належним доказом отримання товару саме відповідачем, оскільки підписана не директором та не головним бухгалтером ДП «Полтавський облавтодор», а начальником та головним бухгалтером філії «Миргородський райавтодор», спростовуються наступним.
Договір поставки № 22/07 від 22.07.2011 р. було укладено начальником філії «Миргородський райавтодор»ОСОБА_3.. на підставі доручення № 01-15/501а від 20.07.2011 р.
Згідно п.п. 3.2, 5.10, 6.2, 6.3 Положення філії «Миргородський райавтодор»дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом директора ДП «Полтавський облавтодор»№ 157 від 06.07.2011 р., начальник філії організовує оперативно-господарську діяльність відповідно до завдань підприємства, несе всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, облік і звітність, за результати фінансово-господарської діяльності.
За змістом п. п. 3,1, 3.2, 3.5 , 5.5 Положення про філію, філія не є юридичною особою, має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку зі своїм найменуванням, здійснює бухгалтерський та податковий облік, здійснює діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління підприємства, яке несе відповідальність по зобов'язаннях філії.
Згідно п.п. 3.3, 5.1 Положення про філію, філія може за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмету діяльності підприємства, представляти інтереси філії і підприємства у всіх установах, організаціях, підприємствах, самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством.
Згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., дана Інструкція поширюється на підприємства, установи, організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи. Згідно п. 5 Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Вищезазначене свідчить, що керівник філії мав повноваження на укладання та виконання договору поставки № 22/07 від 22.07.2011 р., отже видача відповідної довіреності на отримання цінностей була здійснена в рамках договору та чинного законодавства.
За даних обставин, вимога позивача про стягнення 45399,96 грн. основного боргу за договором поставки № 22/07 від 22.07.2011р. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610. ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 456 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язання сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 8.3 договору поставки № 22/07 від 22.07.2011 р. у разі порушення термінів оплати партії товару , відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми несвоєчасно оплаченого товару.
Посилаючись на пункт 8.3 договору позивач, враховуючи визначені договором терміни оплати по кожній накладній, правомірно нарахував відповідачу 3535,38 грн. пені за період з 08.08.2011 по 07.02.2012р. по видатковій накладній НТ-0000013 та за період з 03.10.2011 по 01.04.2012р. по видатковій накладній НТ-0000024 (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до вимог п.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Посилаючись на положення ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував відповідачу 347,80 грн. інфляційних за період з серпня 2011 по березень 2012р., 876,74 грн. 3% річних за період з 08.08.2011 по 07.02.2012р. по видатковій накладній НТ-0000013 та за період з 03.10.2011 по 01.04.2012р. по видатковій накладній НТ-0000024
За даних обставин, вимоги позивача про стягнення 876, 64 грн. 3% річних, 347, 80 грн. інфляційних нарахувань та 3535,38 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43,49, 82-85 ГПК України, суд,
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»в особі філії «Миргородський райавтодор»(36024 м. Полтава, вул. Куйбишева, 22-А, Код ЄДРПОУ 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд ЛТД»(54017 м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4, код ЄДРПОУ 34889044) 45399, 96 грн. основного боргу, 876, 64 грн. 3% річних, 347, 80 грн. інфляційних нарахувань та 3535,38 грн. пені, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ на його виконання.
Суддя Киричук О.А.