24.05.12 Справа № 5015/1351/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Іваночко В.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, м. Новий Розділ,
до відповідача: Приватного підприємства «Політеп», м. Львів,
про: стягнення 9 889 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи),
Від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Політеп»про стягнення 8 226 грн. 08 коп. заборгованості за договором, 912 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 122 грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 628 грн. 00 коп. пені та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду від 04.04.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.05.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач -07.04.2012 року рекомендованою поштою № 81652 0017750 7, відповідач -06.04.2012 року рекомендованою поштою № 79018 1045210 5 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).
Судове засідання 03.05.2012 року відкладено на 24.05.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.
Представник позивача в судове засідання 24.05.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).
Враховуючи неявку повноважного представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду від 04.04.2012 року та від 03.05.2012 року справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 81652, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця особи серії НОМЕР_1 та Витягом з ЄДРПОУ серії НОМЕР_2 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Приватне підприємство «Політеп»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20803793, знаходиться за адресою: 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Листопадна, буд. 1, кв. 33, поштова адреса: 79018, Львівська область, м Львів, вул. Чоловського, буд 5, що підтверджується Спеціальним витягом з ЄДРПОУ від 24.05.2012 року № 13875584 (докази в матеріалах справи).
30.07.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позивач, перевізник) та Приватним підприємством «Політеп»(надалі -відповідач, замовник) укладено Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н (надалі - договір).
Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільного та господарського законодавства, зазначений договір є договором перевезення..
Відповідно до частини першої статті 909 ЦК України та частини першої статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Приписами частини другої статті 307 ГК України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень
Станом на момент розгляду справи в суді доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2010 року сторонами суду не заявлено та не подано.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що у відповідності до умов договору замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов Заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.
Відповідно до пункту 1.2. договору заявка є невід'ємною частиною договору, в якій відображаються істотні умови конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу.
Розділом 2 договору встановлено обов'язки сторін.
Так, відповідно до пункту 2.1.1. договору замовник зобов'язується оформити Заявку на перевезення вантажу із зазначенням: найменування відправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування одержувача вантажу, адреси розвантаження, назви та характеристики вантажу, його об'єм (розмір, вагу, кількість вантажних місць), розмір проїзної плати та інші умови перевезення.
Пунктом 2.1.2. договору встановлено обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати перевізнику погоджену провізну плату, відповідно до умов договору протягом десяти банківських днів з дня отримання рахунку перевізника на оплату транспортних послуг.
Розділом 3 договору встановлено порядок розрахунків.
Так, пунктом 3.1. договору встановлено, що ціни на послуги та порядок розрахунків за даним договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення і зазначаються у рахунках-фактурах перевізника.
Відповідно до пункту 3.2. договору у випадку, якщо сторонами в заявці на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на день розвантаження вантажу.
Розділом 4 договору передбачено відповідальність сторін за договором.
Так, згідно пункту 4.5. договору, у випадках затримки оплати за перевезення вантажу, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.
Розділом 7 договору встановлено строк дії договору.
Так, відповідно до пункту 7.1. договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.
Пунктом 7.2. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року. Якщо жодна із сторін за тридцять днів до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання цього договору, такий договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах.
Контрактом-Заявкою від 30.07.2010 року № 2 Приватне підприємство «Політеп»здійснило замовлення в ФОП ОСОБА_1 перевезення будівельних матеріалів загальною вагою 10 тон за маршрутом Великі Мости -Хальденслебен (39 квадрат). Вартість послуги становила 800 євро за курсом Національного Банку України станом на момент завантаження. Замовник проводить оплату перевізнику після одержання належним чином оформлених товарно-транспортних накладних документів (CMR, TIR), що підтверджують доставку вантажу. Вказаний Контракт-Заявка підписаний повноважними представниками та завірений відтисками печаток юридичних осіб-сторін за договором (належним чином завірену копію Контракту-Заявки від 30.07.2012 року № 2 долучено до матеріалів справи).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, здійснив перевезення вантажу, визначеного Контрактом-Заявкою від 30.07.2010 року № 2, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) серії А № 007355 та Актом здачі-приймання послуг по транспортному перевезенню від 02.08.2010 року №1. Вказані Накладна та Акт підписані повноважними представниками сторін та завірена відтисками печаток юридичних осіб-сторін за договором та вантажоодержувача (належним чином завірені копії ВМД серії А № 007355 та Акту від 02.08.2010 року № 1 долучено до матеріалів справи).
02.08.2010 року на підставі ВМД серії А № 007355 та Акту здачі-приймання послуг по транспортному перевезенню від 02.08.2010 року №1 позивачем виставлено до оплати відповідачу Рахунок № 2-08/1 на оплату послуг з перевезення вантажу в розмірі 8 226 грн. 08 коп.
Відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих вказаних послуг не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість із оплати наданих послуг з перевезення вантажу в розмірі 8 226 грн. 08 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним відтисками печаток юридичних осіб-сторін за договором Актом звірки розрахунків станом на 28.03.2012 року (належним чином завірена копія в матеріалах справи).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення вантажу за договором становить 8 226 грн. 08 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.
Відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 33, 34 та 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 2 частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).
Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарського Договору про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2010 року.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є різновидом неустойки та може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання та як різновид неустойки, є відмінним від штрафу, оскільки штраф є сталою величиною, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002р. № 2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що у випадках затримки оплати за перевезення вантажу, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім стягнення суми основної заборгованості за договором позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 912 грн. 92 коп. інфляційних втрат за період з 12.08.2010 року по 27.03.2012 року, 122 грн. 00 коп. трьох відсотків річних за період з 12.08.2010 року по 27.03.2012 року, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України та 628 грн. 00 коп. пені за період 31.10.2011 року по 27.03.2012 року, нарахованої відповідно до пункту 4.5. договору (розрахунок трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені в матеріалах справи).
В судовому засіданні 24.05.2012 року судом перераховано розмір інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони становлять:
Інфляційні втрати за період з 12.08.2010 року по 27.03.2012 року:
8 226 грн. 08 коп. х 111,4% = 937 грн. 77 коп.
Три відсотки річних за період з 12.08.2010 року по 27.03.2012 року:
8 226 грн. 08 коп. х 3% х 594 дні / 365 днів = 401 грн. 61 коп.
Пеня за період 31.10.2011 року по 27.03.2012 року:
8 226 грн. 08 коп. х 7,75 % х 2 х 149 / 365 = 520 грн. 50 коп.
Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 12.08.2010 року по 27.03.2012 року, які належить стягнути з відповідача на користь позивача становить 912 грн. 92 коп., трьох відсотків річних за період з 12.08.2010 року по 27.03.2012 року становить 122 грн. 00 коп., пені за період з 31.10.2011 року по 27.03.2012 року становить 520 грн. 50 коп.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Політеп»(юридична адреса: 79034, Львівська область, м. Львів, вул. Листопадна, буд. 1, кв. 33; поштова адреса: 79018, Львівська область, м Львів, вул. Чоловського, буд 5; код ЄДРПОУ 20803793) на користь стягувача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (81652, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8 226 грн. 08 коп. заборгованості послуги з перевезення вантажу, 912 грн. 92 коп. інфляційних втрат, 122 грн. 00 коп. трьох відсотків річних, 520 грн. 50 коп. пені та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
24.05.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.