03 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Фадеєвої Н.М., Бим М.Є., Берднік І.С., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року, у справі за позовом ТОВ «Асі-Ойл» до ДП «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про визнання недійсними приписів від 13 червня 2005 року ,-
ТОВ "АСІ-ОЙЛ" звернулося до суду з позовом до ДП "Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про визнання недійсними припису про усунення порушень додержання стандартів, норм і правил №249-У від 13.06.2005р. та припису про заборону реалізації продукції №249-П від 13.06.2005р., посилаючись на те, що ним не порушено вимоги ГОСТу 1510-84 «Нафта та нафтопродукти. Маркування, упаковка, транспортування і зберігання», оскільки цей документ вимагає окреме зберігання нафти та нафтопродукти різних марок, а не видів, тому висновок відповідача про невідповідність перевіреної партії дизельного палива нормативній документації та порушенні вимог пункту 4.5 ГОСТу 1520-84, який обумовив прийняття зазначених вище приписів,є помилковим.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року, залишеним без змін остановою Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року, позов задоволено.Визнано недійсними припис державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про усунення порушень додержання стандартів, норм і правил №249-У від 13.06.2005р. та припис про заборону реалізації продукції №249-П від 13.06.2005року.
В касаційній скарзі ДП«Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що суди першої і апеляційної інстанцій невірно витлумачили терміни, застосовувані в технічних актах і не застосували до оспорюваних правовідносин потрібної норми матеріального права.
Згідно ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді Бим М.Є., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Оскільки Конституцією чи законами України не встановлено інший порядок судового провадження по справам про оскарження приписів регіонального центру стандартизації, метрології і сертифікації щодо дотримання стандартів, норм і правил, судами попередніх інстанцій вірно визначено підвідомчість даної справи.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачембула проведена перевірка з додержання стандартів, норм і правил позивачем, який спеціалізується на зберіганні та реалізації нафтопродуктів (бензину та дизпалива), за результатами якої складений акт перевірки № 249 від 13.06.05року. За результатами перевіркивідповідачем були винесені припис про усунення порушень додержання стандартів, норм і правил № 249-У від 13.06.05р. та припис про заборону реалізації продукції № 249-П від 13.06.05року.
Зазначені приписи містять посилання на порушення позивачем вимог ДСТУ 4063-2001, ДСТУ 3868-99. ГОСТ 1510-84, виявлені під час перевірки дизельного палива, а саме - невідповідність відібраного зразка дизельного палива Л-0,20-62 вимогам ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови" щодо температури спалаху в закритому тиглі, яка відображена в протоколі випробувань № 41к від 09.06.05р. (а. с. 12-13), та містяться посилання на Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" та Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції"", без вказівки на конкретні статті цих нормативних актів.
Підставою для винесення спірних приписів є невідповідність відібраного зразка дизельного палива Л-0,20-62 вимогам ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови" щодо температури спалаху в закритому тиглі, яка відображена в протоколі випробувань №41- к від 09.06.2005р.
Відповідач в акті відбору зразків (проб) продукції № 249 від 02.06.05р. навпроти словосполучення "Дизельне паливо Л-0.20-62" в стовпчику 6 та 7 таблиці акту №249 від 02.06.2005рвказував про відбір ним для органолептичного контролю та випробувань по 2дм3 залишку дизельного палива з вертикального резервуару № 2.
Однак,відібраний працівниками відповідача зразок неможливо віднести до дизельного палива з показниками Л-0,20-62, оскільки у вертикальному резервуарі №2 зберігалось дизельне паливо марки "Л" різних видів та різних виробників, про що були повідомлені особи, що проводили перевірку.
Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Мінекономіки, Мінтрансу України, Держстандарту України, Держкомстат України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 (яка зареєстрована Мін'юстом України 07.10.1999р. за № 685/3978) визначає, що у разі змішування нафтопродуктів унаслідок перекачки різних видів та марок нафтопродуктів з одного нафтопродуктопроводу, зливу різних марок нафтопродуктів в одну ємкість або на залишок іншого нафтопродукту без відповідної зачистки керівником призначається комісія, яка визначає причини змішування, кількість та якість змішаних нафтопродуктів, а також можливість переведення їх із сорту в сорт.
Пункт 4 ГОСТу 1510-84 «Нафта та нафтопродукти. Маркування, упаковка, транспортування, зберігання» містить вимогу про те, що нафту та нафтопродукти кожної марки необхідно зберігати в окремих резервуарах, які виключають попадання в них атмосферних опадів, пилу.
Разом з тимпункт 3.1 ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови" визначає два види дизельного палива: "Л" - літнє та "З" - зимове.
Таким чином, зазначення під час перевірки працівниками відповідача в якості марок дизельного палива "Л-0,20-62" та "Л-0,20-40" є помилковим, оскільки згідно з пунктом 3.3 ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови", "Л-0,20-62" та "Л-0,20-40" є умовним позначенням дизельного палива марки "Л" з визначеною масовою часткою сірки (0,20) та температурою спалаху (62°С або 40°С).
Отже, діюче законодавство забороняє змішування різних марок нафтопродукту, однак ця заборона не стосується дизельного палива різних виробників та сортів в межах однієї марки.
Крім того, що акті перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил від 13.06.2005р. №249 зазначено, що за останні 12 місяців рекламацій від споживачів щодо якості продукції, яка реалізується позивачем, не надходило.
За таких обставин господарські суди дійшли вірного висновку, що позивач не порушив вимоги діючого законодавства щодо стандартизації, зберігаючи в одному резервуарі дизельне паливо марки "Л" з визначеною масовою часткою сірки (0,20) і температурою спалаху 62°С та 40°С.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу державного підприємства «Донецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2005 року без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)