79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
16.10.06 Справа № 4/2999-20/429
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Мельник Г.І.
суддів: Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.
розглянувши апеляційну скаргу СП ТзОВ «Аптека №24»№18 від 10.03.06р.
на рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2006 року
у справі №4/2999-20/429
за позовом дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосет»приватного підприємства «Біосет», м. Львів
до відповідача спільного українсько-канадського підприємства у формі ТзОВ «Аптека №24», м. Львів
про стягнення 27 461,72 грн.
та за зустрічним позовом спільного українсько-канадського підприємства у формі ТзОВ «Аптека №24»
до дочірнього підприємства «Аптечний склад «Біосет»приватного підприємства «Біосет»
про стягнення 22 723,05 грн.
за участю представників :
від позивача: Чопик П.М.
від відповідача не з'явився;
В ході судового засідання представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України роз'яснено, заперечення щодо складу суду не поступило.
Встановив: рішенням господарського суду Львівської області (суддя Манюк П.Т.) від 22.02.2006 року у справі №4/2999-20/429 задоволено первісний позов, в задоволенні зустрічного відмовлено.
Відповідач за первісним позовом з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задоволити зустрічні, оскільки вважає, що положення договору та ЦК України про те, що повірений здійснює продаж медикаментів за рахунок довірителя означає те, що усі витрати, в тому числі і господарські, які поніс повірений у зв'язку з виконанням доручення повинні бути відшкодовані довірителем. У зв'язку з тим, що позивач здійснював продаж виключно продукції ДП "Аптечний склад "Біосет" ПП "Біосет" - усі витрати, які понесло товариство підлягали відшкодуванню відповідачем за зустрічним позовом. В доповненні до апеляційної скарги відповідачем подано розрахунок витрат, які понесло підприємство у зв'язку з реалізацією продукції позивача.
Позивач правом наданим ст. 96 ГПК України не скористався, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, представник надав пояснення в ході судових засідань.
Справа слуханням відкладалася за клопотанням сторін та для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку з 4.05.06р. на 15.06.06р., на 18.09.06р. та на 16.10.06р., за клопотанням представників сторін строк розгляду справи продовжено.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 16.10.06р. не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час слухання справи, тому колегія дійшла висновку про розгляд справи без його участі, за наявними в ній доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2006 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного:
01.08.03р. між Дочірнім підприємтсвом «Аптечний склад «Біосет»приватного підприємства «Біосет»(довіритель) та спільним українсько-канадським підприємством «Аптека №24»(повірений) укладено договір доручення на продаж продукції, відповідно до якого довірителем передано повіреному продукцію на суму 386 471,36 грн.
Відповідно до п.2.1. Договору, відповідач брав на себе зобов'язання перед позивачем: надавати звіт про виконання доручення; нести повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду; надавати безперешкодний доступ представнику довірителя для перевірки продажу та залишків продукції; при неможливості виконати доручення повідомляти про це довірителя.
Відповідно до п.9.1. Договору, відповідач зобов'язувався виконувати доручення в місячний термін щодо кожного отримання продукції.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду в розмірі, який щомісячно встановлюється сторонами при прийнятті звіту повіреного або пропорційно (30%) від сум доходу, який отримав довіритель за реалізовану продукцію повіреним після затвердження звіту.
Як встановлено з матеріалів справи, на виконання Договору позивачем передано відповідачу продукції на загальну суму в розмірі 386 471,36 грн., а відповідачем перераховано на рахунок позивача суму в розмірі 359 009,64 грн. за реалізовану продукцію.
Різниця невиконання становить 27 461,72 грн. (386 471,36 грн. -359 009,64 грн.).
Відповідно до статті 161 ЦК УРСР, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Тому колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність задоволення первісних позовних вимог.
Щодо зустрічних позовних вимог стосовно оплати довірителем витрат за виконання повіреним умов договору, а саме: за червень 2004р., липень 2004р., жовтень 2004р., а також невиконання п. 6.1 Договору, то із представлених позивачем аудиторського висновку та інших доказів, торгова націнка з реалізації продукції, яка передана позивачем для реалізації відповідачу, становила 42 028, 39 грн. Позивачем перераховано відповідачу 18 274,32 грн. тобто суму, що перевищує належний відповідачу 30% розмір комісійної винагороди.
Доводи скаржника про те, що відповідачем не оплачені його витрати за червень, липень та жовтень 2004 року є безпідставними, оскільки вказані витрати стосуються господарської діяльності відповідача (витрати на комунальні послуги, сплату податкових платежів) та згідно договору не підлягали відшкодуванню позивачем.
Крім цього, позивачем 16.10.06р. подано колегії для огляду виписки з банку про рух коштів, згідно яких на користь позивача відповідачем перераховано 20 200,0 грн., що розцінюється судом як також про визнання відповідачем суми заборгованості.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.33,43,49,91,99,101,103,105 ГПК України, суд
1.Рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2006р. по справі за №4/2999-20/429 залишити без змін.
2.В задоволенні апеляційної скарги відмовити.
3.Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Мельник Г.І.
Судді Новосад Д.Ф.
Михалюк О.В.