05 жовтня 2006 р.
№ 3/100-1346 (9/40-480)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.І.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ “Любава-Плюс»
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року
у справі за позовом
Обслуговуючого кооперативу Товариства індивідуальних забудовників “Цукровар»
до
ТОВ “Любава-Плюс»
про
та за зустрічним позовом
до
про
розірвання договору
ТОВ “Любава-Плюс»
Обслуговуючого кооперативу Товариства індивідуальних забудовників “Цукровар»
усунення перешкод у виконанні договірних зобов'язань
у лютому 2006 року, Обслуговуючий кооператив Товариство індивідуальних забудовників "Цукровар" звернулось до господарського суду з позовом про розірвання укладеного 15.06.2004 року з ТОВ “Любава-Плюс» договору про сумісну діяльність у будівництві, посилаючись на істотне порушення зі сторони відповідача умов цього договору, внаслідок невиконання своїх договірних зобов'язань.
Відповідачем пред'явлено зустрічний позов, у якому він просив зобов'язати позивача за первісним позовом не перешкоджати йому у виконанні спірного договору.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 06.04.2006 року у первісному позові відмовлено. Зустрічний позов задоволено.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, постановою від 13.06.2006 року, Львівський апеляційний господарський суд рішення господарського суду першої інстанції скасував, прийнявши нове рішення, яким первісний позов задовольнив, а у зустрічному позові відмовив.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена оскаржена у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 25.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи, помилковість висновків суду щодо порушення ним своїх договірних зобов'язань і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та при перегляді справи в апеляційному порядку, 15.06.2004 року сторони уклали договір №1, який, на їх думку, визначав умови здійснення спільної діяльності і передбачав будівництво житла на земельній ділянці, наданій позивачу на умовах оренди відповідно до рішення Тернопільської міської ради від 18.10.2004 року.
Надавши 7,5 га землі, позивач набував переважне право придбання житла, а відповідач -зобов'язався виконати пошукові роботи, виготовити проектно-кошторисну документацію та, як замовник, забезпечити будівництво житлових будинків.
Проте, даних, які б свідчили, що відповідач на протязі двох років з часу укладання договору приступив до виконання договору і взятих на себе зобов'язань, у матеріалах справи немає, доказів цьому відповідач не надав, зокрема, і до касаційної скарги, а тому, за таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до правильного висновку, що позбавлення позивача можливості використовувати земельну ділянку за призначенням і задовольнити свої потреби, на що він розраховував при укладанні спірного договору, надає йому право вимагати розірвання цього договору відповідно до ст.651 ЦК України, обґрунтовано постановив про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові і підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 року -без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко