Справа № 22-а-4730/2006 р. Категорія: трудове
Головуючий 1 ін. -Яценко Є.І. Доповідач - Коваленко І.П.
05 жовтня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П. суддів - Трішкової І.Ю., Довгаль Г.П. при секретарі - Супрун О. А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зачепилівського районного суду Харківської області від 11 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул,
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул.
В обгрунтування своїх вимог він посилався на те, що 13.11.2004 року після спілкування з начальником Зачепилівського РВ УМВС У в Харківській області в нього стався серцевий напад і він був госпіталізований до Зачепилівської центральної районної лікарні з діагнозом стенокардія. На лікарняному вія знаходився по 8 грудня 2004 року, а коли вийшов на роботу, то дізнався, що 6 грудня 2004 року він був звільнений з органів внутрішніх справ. Трудову книжку йому видали лише 15.08.2005 року, а витяг з наказу про звільнення він не отримував. Крім того, пояснив, що рапорт про звільнення підписав під тиском колишнього начальника Зачепилівського РВ УМВС У в Харківській області, атестаційна комісія взагалі не засідала, в Управління МВС України в Харківській області його не викликали. Про порушення своїх прав дізнався 15.082005 року, тому вважав, що строк на звернення до суду почався з 15.08.2005 року. Оскільки вважав, що його звільнено з порушенням діючого законодавства, в зв'язку з чим просив задовольнити його вимоги.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги позивача підтримав і просив задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав і пояснив, що підставою для звільнення позивача був його рапорт, в якому він вказав бажання припинити службу в органах внутрішніх справ за власним бажанням. Рапорт ОСОБА_1 подав 23.11.2004 року, наступного дня 24.11.2004 року була проведена Його атестація в Зачепилівському РВ УМВС У в Харківській області, преведена бесіда і всі документи, з якими позивач був ознайомлений, було передано в Управління по роботі з персоналом УМВС У в Харківській області, де був підготовлений наказ про його звільнення з 06.12.2004 року. Витяг з цього наказу, трудова книжка та інші документи були передані позивачу через співробітника Зачепилівського РВ УМВС У в Харківській області. Про перебування позивача на лікарняному відповідач дізнався лише після позивачем заяви з листком непрацездатності, в зв'язку з чим був змінений наказ про його звільнення не з 06.12.2004 року, а з 09.12.2004 року. Ніяких скарг на незаконні дії з боку керівництва Зачепилівського РВ УМВС У в Харківській області від позивача не надходило. Підстава звільнення позивача - це за власним бажанням, тому підстав для задоволення позову немає.
Постановою Зачепилівського районного суду Харківської області від 11 липня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення по суті його вимог, посилаючись на те, що судом неправильно застосований матеріальний закон, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі, неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з"явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що підстав для поновлення позивача на роботі не має.
Такі висновки суду першої інстанції колегія вважає правильними і зробленими у відповідності із зібраними по справі доказами.
Так, із матеріалів справи вбачається, що наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 був призначений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1.
Наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст.64 п."ж" (за власним бажанням) з 06 грудня 2004 року.
Наказом НОМЕР_3 пункт наказу Управління НОМЕР_2 в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил за ст.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.12.2004 року змінено і визначено що він звільнений з 09.12.2004 року.
Доводи позивача стосовно того, що при його звільнені були порушені вимоги діючого законодавства обгрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 23.11.2004 року ОСОБА_1 подав рапорт про його звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням (а.с.41).
Згідно атестаційного листка, із змістом якого ОСОБА_1 був ознайомлений, він був з ним згоден, про що є відповідний запис в листі та підпис позивача, (а.с.44). Крім того, ОСОБА_1 було оголошено рішення атестаційної комісії, з яким він також був згоден (а.с.44 об.)
Доказів того, що рапорт ним був написаний під тиском, а також того, що атестаційна комісія не проводила засідання за його рапортом, позивач доказів, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, не надав.
Не надав він доказів і того, що він був звільнений з порушенням діючого законодавства ,т.я. його звільнено в період знаходження на лікарняному.
Так, із матеріалів справи вбачається, що дійсно наказом НОМЕР_2 ОСОБА_1 звільнений згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил за ст.64 п."ж" (за власним бажанням) з 06 грудня 2004 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився на лікарняному по 06.12.2004 року.
Оскільки, дійсно позивач був звільнений в період знаходження на лікарняному, то відповідачем наказом НОМЕР_3 пункт наказу Управління НОМЕР_2 в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил за ст.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України капітана міліції ОСОБА_1, дільничного шспектора міліції Зачепилівського РВ з 06.12.2004 року змінено і визначено що він звільнений з 09.12.2004 року.
При цьому, як пояснив представник відповідача, Управлінню цей факт відомий не був, оскільки позивач не надавав лікарняного. Після того, як була з'ясована ця обставина, відразу Управління виправило помилку. Вини відповідача у такому тривалому вирішенні цього питання немає. Крім того, як посилається в своїй апеляційній скарзі апелянт, тільки після його звернення 23.07.2005 року з письмовою заявою до начальника УМВС України в якій він вказав про його незаконне звільнення, наказ про його звільнення був змінений.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що при звільненні ОСОБА_1 порушень діючого законодавства встановлено не було.
Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення суду безпідставно посилався на норми КЗпП України, оскільки відповідно до ст. 1 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ Української РСР, їх права і обов'язки.
Доводи апеляційної скарги були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції і свого підтвердження не знайшли.
На підставі наведеного та керуючись п.1ч.1ст.198, п.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Зачепилівського районного суду Харківської області від 11 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.