Справа № 2-О-286/11
2о0106\6\12
01 лютого 2012 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого: судді Абзатової Г.Г.
при секретарі: Кіоса Н.О., Амєтової А., Стукаленко Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія про встановлення факту проживання одною родиною, фактичних сімейних відносин у період з 1993 року до 2010 року, факту знаходження на утриманні
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою та просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 та знаходження на його утриманні, мотивуючі позовні вимоги тим, що з 1993 року вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_2, по день його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1993 року ОСОБА_2 вселився в її кімнату за адресою: АДРЕСА_1. З 1998 року ОСОБА_2, який не мав житла у м. Євпаторія, був зареєстрований у приватному будинку у АДРЕСА_2, у її подруги. Під час знайомства та початку сумісного проживання до 2000 року ОСОБА_2 працював у Одеському морському пароплавстві, ходив у морі, у рейси різної тривалості, постійно. Починаючи з 2001 року кількість рейсів зменшилася, а після 2005 року припинилися взагалі. З 2005 року до 2008 року ОСОБА_2 працював за контрактами з власниками судно плавень. Вони ставилися один до одного як подружжя, вели сумісне господарство, для чого використовували їх особисті заробітки, придбали предмети першої необхідності, особисті речи, продукти харчування. Під час хвороби і лікування ОСОБА_2 вказував адресу свого проживання кімнату АДРЕСА_1, де вона зареєстрована постійно, вона оформила страховий поліс на себе та ОСОБА_2 Протягом тривалого часу, а саме з 1993 до 2010 року вона з ОСОБА_2 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу, основним джерелом її існування була допомога померлого ОСОБА_2, незважаючи на те, що вона тимчасово працювала та отримувала пенсію по інвалідності.
За призначенням пенсії по втраті годувальника, вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія, але їй було запропоновано підтвердити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 на час його смерті та факт знаходження на його утриманні у судовому порядку. Вона є непрацездатною особою, інвалідом 3 групи, отримує пенсію по інвалідності у розмірі 712 гривень. ОСОБА_2 отримував доходи, що значно перевищували її доходи, тобто на час смерті ОСОБА_2, вона знаходилась на його утриманні. Пояснила, що встановлення факту спільного проживання однією сім'єю на час смерті ОСОБА_2 та знаходження на його утриманні їй необхідно для отримання пенсії після смерті ОСОБА_2 відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про загально обов'язкове пенсійне страхування » та інших нормативно-правових актів України. З урахуванням викладеного та з посиланням на ст.ст. 256, 257 ЦПК України, заявниця просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на час його смерті; встановити факт сімейних стосунків, факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали заяву у повному обсязі з вищенаведених підстав та просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія до суду не з'явився, повідомлений належним чином, відповідно до вимог діючого законодавства, що убачається з розписки про одержання судової повістки про виклик в суд (а.с. 22), причин своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надавав. У письмовому поясненні на заяву представник Управління Пенсійного Фонду України у м. Євпаторія спочатку зазначив, що не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 ( а.с.26), у подальшому надав суду письмові заперечення на заяву, вказавши, що оскільки, згідно ч. 2 ст. 36 Законом України «Про загально обов'язкове пенсійне страхування » пенсія на випадок втрати годувальника призначається тільки членам сім'ї померлого, які знаходилися на його утриманні, призначення пенсії співмешканцю померлого, Законом не передбачено, просить у задоволенні заяви відмовити ( а.с.67).
З урахуванням думки заявниці, її представника та положень ст. 169 ЦПК України, суд вирішив розглянути справу за відсутності належно повідомленого представника заінтересованої особи.
Заслухавши пояснення заявниці, вивчивши матеріали цивільної справи, допитавши свідків, проаналізувавши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про не обґрунтованість доводів заявниці й відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, виходячи з наступного.
За частиною 2 статті 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно зі ст. 36. Закону України «Про загально обов'язкове пенсійне страхування» «Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Частиною 2 ст. 36 Закону визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років;діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Частиною 3 статті 36 цього Закону передбачено, що «До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування».
Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога яка надавалась була для заявника постійним або основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Таким чином для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно враховувати, що за загальним правилом, право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Відповідно до ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членом сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно ч. статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Заявниця, обґрунтовуючи свою заяву про встановлення факту її проживання одною родиною з ОСОБА_2, їх фактичних сімейних відносин у період з 1993 року до 2010 року, факту знаходження її на утриманні ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, посилається на те, що починаючи з 1993 року вона проживала сумісно з ОСОБА_3 у її кімнаті АДРЕСА_1; ОСОБА_2, який працював у Одеському морському пароплавстві моряком, постійно ходив у плавання, у рейсі різної тривалості до 2005 року; починаючи з 2005 року до 2008 року ОСОБА_2 працював за контрактами з власниками судно плавень. У цей час його заробітна плата була значно більшою ніж її доходи, незважаючи на те, що вона отримувала пенсію та у окремий період ще і працювала. Вона знаходилась на утриманні ОСОБА_2 з яким знаходилася у фактичних сімейних стосунках.
Відповідно до ч.1, ч. 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Суд, вважає, що заява ОСОБА_1 не доведена, тому задоволенню не підлягає з таких підстав.
З пояснень заявниці, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 були знайомі між собою, підтримували особисті стосунки.
Пояснення заявниці про те, що у період з 1993 року до 2010 року вона разом проживала з ОСОБА_2 у її кімнаті АДРЕСА_1 та пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 проживала у гуртожитку постійно, крім часу його знаходження у плаванні, не можуть бути прийняти судом, оскільки вони спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 -братів ОСОБА_2, з яких слідує, що їх брат ОСОБА_2, починаючи з 2005 року, після покупки садового будинку у СВТ «Строитель»Сакського району, постійно проживав у цьому будинку, спочатку разом з матір'ю та братами, а потім один.
У ході судового засідання ОСОБА_1 змінила пояснення та вказала, разом з ОСОБА_12 проживала у цьому будинку.
Факт проживання ОСОБА_1 одною родиною з ОСОБА_2, їх фактичні сімейні стосунки у період з 1993 року до 2010 року належними доказами не підтвердженій.
У обґрунтування цього факту заявниця посилається на те, що її заробітна плата та пенсія, заробітна плата ОСОБА_2 складали єдиний сімейний бюджет, який вони витрачали на щоденні витрати - на предмети першої необхідності, особисті речі, предмети харчування, що вони піклувалися один за другим. Але належних доказів цього факту заявницею не надано.
Свідок ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_14 пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом придбали телевізор, холодильник, пральну машину. Ці пояснення суперечать поясненням самої ОСОБА_1, яка у позовній заяві зазначила, що ніяких речей вони разом не придбали, оскільки її квартира була облаштована усім необхідним. Пояснення свідків суперечать поясненням один одного. Так, ОСОБА_5 посилається на те, що заявниця з ОСОБА_2 проживали до 2010 року у гуртожитку й там придбали речі, ОСОБА_13 пояснює, що вони проживали у будинку у садовому товаристві і там придбали речі.
Про ведення сумісного господарства заявницею та ОСОБА_2 не свідчать також і пояснення свідка ОСОБА_6, яка тільки зазначила факт реєстрації ОСОБА_2 у її будинку за проханням ОСОБА_1. Докази на які посилається заявниця на підтвердження цього факту, а саме лист директора Приватного підприємства «Влад Марін» від 1.09.2010 року про те, що «ОСОБА_15 говорил, что он проживает со своей женой ОСОБА_1 в Евпатории»( а.с.7), лист, підписаний головним бухгалтером, заступником головного бухгалтера, бухгалтером Трамвайного Управління м. Євпаторія від 11.10.2010 року ( а.с.20) про те «що к ОСОБА_1 приходил мужчина ОСОБА_15. Со слов ОСОБА_16 этот человек является её гражданским мужем…, что они вместе проживали и вели совместное хозяйство более 15 лет, а также она провожала и встречала его с загранрейсов», на думку суду не є належними доказами факту сумісного проживання, ведення сумісного господарства ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, не свідчать про наявність між ними сімейних стосунків, оскільки вказівка у довідці про це є похідними від пояснень самої заявниці, не свідчать про факти, не конкретні, а є лише висновком, припущенням осіб, які підписали ці листи.
У судовому засіданні представник заявника надав суду заяву на ім'я голови кооперативу, підписаний членами садового кооперативу «Строитель»Сакського района, з якої виходить, що члени кооперативу підтвердили, що ОСОБА_1 проживала сумісно однією родиною з ОСОБА_2, вели сумісне господарство з 2005 року по 2010 рік, по день смерті останнього. Ця заява також на думку суду не є доказом того, що ОСОБА_1 є членом сім'ї ОСОБА_2, оскільки з пояснень свідка ОСОБА_17, підпис якого є у листах, приєднаних до заяви, слідує, що заява була іншого змісту, ніж та, що надана суду. Він не міг підтвердити факт проживання заявниці одною сім'єю з ОСОБА_2, він бачив її у будинку ОСОБА_2, у його відсутність вона там проживала, між ними складалися погані стосунки. У той час коли вона приходила вони сварилися, у будинку ОСОБА_2 він бачив інших жінок, які приходили до нього. Будинок ОСОБА_2 був брудним, його одяг також, за ним ніхто не доглядав. Зі слів ОСОБА_2 йому відомо, що він пропонував ОСОБА_1 зареєструватися, щоб йому можливо було «прописаться»і він міг піти у плавання, але вона йому відмовила.
Свідок ОСОБА_8 пояснив у судовому засіданні, що прання, прибирання у будинку один раз у три місяці проводили жінки, яким ОСОБА_2 платив гроші за цю роботу. Знає, що ОСОБА_2 його брат заходив до ОСОБА_1, коли повертався з рейсу, але проживав спочатку у свого брата ОСОБА_7 у квартирі по вул. Інтернаціональної, а потім у садовому будинку, який придбав за ініціативою їх матері. ОСОБА_1 іноді приходила до нього.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що познайомився з ОСОБА_1, коли на прохання брата ОСОБА_2, разом з братом ОСОБА_7 забирали речі та перевозили їх на дачу. Зі слів брата йому відомо, що вони друзі з ОСОБА_1, вона обіцяла йому зареєструвати його місце проживання у себе у гуртожитку, «навязывалась» йому, просила у нього гроші, він їй давав гроші, так як вона обіцяла йому прописку.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_17 у справі. Данних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту знаходження на утриманні для оформлення пенсії по втраті годувальника відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Посилання заявниці на те, що при складанні медичних документів, ОСОБА_2, зазначав її адресу гуртожитку, як своє місце проживання, не свідчить про наявність між ними сімейних стосунків. З цих документів ( а.с.13-16) не вбачається, що вони складаються зі слів ОСОБА_2, зазначені відомості підписом ОСОБА_18 не посвідчені.
Не свідчить про наявність сімейних стосунків й оформлення договору медичного страхування від імені ОСОБА_2 ( а.с.9). Доводи заявниці про те, що цей договір оформлений саме нею, та виплати проводилися по цьому договору з її заробітної плати не доведені належним чином.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були знайомі між собою протягом тривалого часу, підтримували між собою особисті стосунки, але, стосунки, які склалися між ними, не носили характер сімейних. Заявницею не надано без заперечливих доказів, які б свідчили, що з 1993 року по день смерті ОСОБА_2 - до червня 2010 року вони спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Не встановлено таких доказів і судом.
Крім того, заявницею не доведений факт знаходження її на повному утриманні померлого годувальника; що вона одержувала від померлого годувальника допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи з дитинства( а.с.52) та отримує пенсію по інвалідності ( а.с.74-76), крім того, отримувала заробітну плату у 2001 році -1400 грн., у 2002 році - 3381,85 грн., у 2005 році 23523,43 грн., за 2006 рік отримала заробітну плату у сумі 9672,87 грн., у 2007 році 17522 грн., у 2008 році -22160,06 грн., ( а.с.70-72). Сукупний доход заявниці у цей час відповідає встановленому прожитковому мінімуму.
Встановлено, що ОСОБА_2, починаючи з липня 1996 року по квітень 1999 року, працюючи у Чорноморському морському пароплавстві, заробітної плати не отримував. ( а.с.41-43)
Належних доказів, які б підтверджували наявність доходів у ОСОБА_2, їх розмір у період з травня 1999 року до червня 2010 року, заявницею та її представником суду не надано, судом не встановлено.
З довідці Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеської області № 100/07-02 від 06.01.2012 року слідує, що за період з 1999 - 2006 рік Чорноморське морське пароплавство про застраховану особу ОСОБА_2 звіти до системи персоніфікованого обліку не надавав. ( а.с.89)
Пояснення свідків ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про те, що ОСОБА_9 працював моряком у різних пароплавних компаніях, отримував заробітну плату розміром від 3000 до 10 000 доларів США за рейс, суд вважає неналежними доказами у розумінні ст. 57 ЦПК України, оскільки вони є неконкретними, суперечливими. Свідки не можуть назвати ані період, у який ОСОБА_2 ходив у рейсі, їх тривалість, ані суму заробітної плати яку він отримував.
Довідка директора Приватного підприємства «Влад Марін» від 8.12.2011 року про те, що ОСОБА_2 у період з червня 2007 року по квітень 2008 року, з червня 2008 року по грудень 2008 року знаходився у рейсі від агенції «Влад Марін» на суднах грецьких судновласників та отримував заробітну плату у розмірі 1800 доларів США на місяць не може бути прийнята судом, як доказ розміру заробітної плати ОСОБА_2 у зазначений період, оскільки ця довідка не має вихідних даних, тобто номеру та інших реквізитів, не підписана головним бухгалтером підприємства, у довідці не вказано на підставі яких документів вказаний розмір заробітної плати, що є обов'язковим дл оформлення довідці про заробітну плату.
Оцінюючи усі досліджені докази, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання одною родиною, фактичних сімейних відносин у період з 1993 року до 2010 року, факту знаходження на утриманні ОСОБА_2 належними доказами не доведена, тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 10, 59, 60, 209, 212-215, 218, 234-235, 250-259, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту проживання одною родиною, фактичних сімейних відносин у період з 1993 року до 2010 року, факту знаходження на утриманні відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10 денний термін із дня проголошення рішення, апеляційної скарги.
Суддя Г.Г. Абзатова