Справа № 2308/970/2012 р.
20.04.2012 р. Канівський міськрайонний суд Черкаської області
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Семеняки О.М.
за участю секретаря - Дашковської Н.І.,
прокурора - Кожушка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі Черкаської області в залі суду кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, з середньою освітою, вдови, не працюючої, маючої на утриманні малолітнього сина 2003 року народження, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України,
Підсудна ОСОБА_1 03.01.2012 року, близько 19 год. в м. Каневі, Черкаської області, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, діючи умисно, звернулася з усною заявою (повідомленням) до Канівського МВ УМВС України в Черкаській області про вчинення злочину ОСОБА_2, яка 02.12.2011 року, скориставшись вільним доступом до майна заявниці викрала гроші в сумі 1750 грн. та золоті прикраси, чим завдала збитків на загальну суму 3296 грн., що не відповідало дійсності, про що працівником Канівського МВ було складено відповідний протокол, який зареєстровано в Журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини за № 41.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винною себе визнала повністю та пояснила, що з листопада 2011 року в її будинку знімала кімнату та проживала ОСОБА_2 За домовленістю між ними, остання повинна була сплачувати за дані послуги 350 грн. в місяць. На кінець року ОСОБА_2 не повністю розрахувалася за квартиру, а 03.01.2012р. забравши свої речі виїхала від неї. Розсердившись на неї, ОСОБА_1 вирішила заявити в Канівський МВ про те, що ОСОБА_2 як би викрала у неї грошові кошти в сумі 1750 грн. та вироби із золота: сережки та ланцюжок. Таким способом вона вирішила примусити ОСОБА_2 повернути їй борг за найм кімнати.
03.01.2012р. в Канівському МВ працівник міліції, приймаючи у неї заяву щодо вчиненого злочину ОСОБА_2, попереджав її про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, але не дивлячись на це вона підписала заяву.
Потім, усвідомивши неправомірність своїх дій, 04.01.2012 року приїхала в Канівський МВ та визнала неправдивість свого повідомлення про вчинений ОСОБА_2 злочин.
У скоєному щиро кається, завірила суд, що у подальшому таких вчинків не допускатиме.
Учасники судового розгляду не оспорюють фактичних обставин справи і тому суд вважає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи. Сторони проти цього не заперечують.
Підсудна та учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій не має. Підсудній та учасникам судового розгляду роз"яснені їх права, передбачені ч.3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України.
Суд кваліфікує дії підсудної ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення злочину.
При призначенні покарання підсудній суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, особу підсудної ОСОБА_1, яка негативно характеризується за місцем проживання, вчинила злочин вперше та має на утриманні малолітню дитину.
В якості пом"якшуючих обставин суд враховує щире каяття підсудної, активне сприяння розкриттю злочину, та її явку зі зізнанням про вчинений злочин .
Обставин справи, що обтяжують відповідальність підсудної, суд не вбачає.
Враховуючи обставини справи, суд вважає, що підсудній необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Підсудна ОСОБА_1 у вчиненому щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, з»явилася в міліцію зі зізнанням про вчинений злочин, має на утриманні малолітню дитину і тому суд вважає, що її виправлення та перевиховання можливе без відбуття покарання, як це передбачено ст. 75 КК України, з випробуванням та із застосуванням до неї обов»язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.
При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої та запобігання вчинення нею нових злочинів, а тому відбування покарання в умовах, передбачених ст.ст. 75, 76 КК України, буде відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої.
Цивільний позов у справі не заявлено, судових витрат не має.
Керуючись ст.ст. 321, 323, 324 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 383 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк на 1 рік.
На підставі п.п. 2, 3 ст. 76 КК покласти на засуджену обов"язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.
Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд.
Термін відбуття покарання засудженій ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області через Канівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Головуючий О . М . Семеняка