Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-1455/11
21 листопада 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Свірідової В.В.
при секретарі Юрчишин О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про визнання неправомірними дій та зобов»язання до вчинення дій,
08.08.2011 р. позивач звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за 2007-2010 р.р. та 3 місяці 2011 р., та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок йому пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за згадані періоди з врахуванням проведених раніше виплат.
За заявою позивача від 10.10.2011 р. судом проведено заміну відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на належного відповідача - управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що він являється дитиною війни, а відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006р. "дітям війни" повинно виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону з 2007 р. таке підвищення виплачувалось йому не в повному обсязі, а тому він вимушений звернутись до суду. Щодо строку звернення до суду, то позивач покликається на положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», де передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Позивач в судове засідання не з»явився, в позовній заяві просив суд розглядати справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини неприбуття не повідомив. До суду надійшло письмове заперечення відповідача на позов, яке долучено до матеріалів справи, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
З огляду на клопотання позивача про розгляд справи у його відсутності та виходячи з положень ч. 4 ст. 128 КАС України, де передбачено наслідки неприбуття в судове засідання відповідача - суб»єкта владних повноважень, суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності сторін.
З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", яка встановлювала підвищення пенсії для дітей війни, було обмежено, відповідно, разом з тим було обмежено право дітей війни на нарахування їм підвищення до пенсії.
Проте Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежується дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відтак з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень визнані неконституційними положення згаданих Законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV. Таким чином, діти війни отримали право на щомісячну надбавку до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2009-2010 роках та в січні-березні 2011 року до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2009-2010 роках та в січні-березні 2011 року дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо особа пропустила строк звернення до суду і суд визнає причину пропущення такого строку поважною, то адміністративна справа розглядається по суті в загальному порядку, встановленому КАС України.
Відповідно до ст.68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Позивач просить зобов»язати відповідача провести перерахунок йому пенсії як дитині війни з 2007 р., проте звернувся з позовом до суду лише 08.08.2011 р. Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутнє.
Покликання позивача на положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де передбачено, що нараховані суми пенсій, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються без обмеження будь - яким строком із компенсацією втрати частини доходів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дана норма стосується саме нарахованої суми пенсії, тобто такої, що вже зачислена на рахунки особи, але ще не одержана з будь-яких причин, але в даному випадку позовні вимоги стосуються не нарахованих сум соціальної допомоги, тобто таких, що ще не зачислені на рахунки особи і ставиться вимога саме про їх донарахування.
Відтак, виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а саме: в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії позивачеві з врахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тільки за період з 08 лютого 2011 р. по 31 березня 2011 р. включно.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6,8,9,11,17,18,69,71,86,94,99,100,102,128,158,160-163,167 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 08 лютого 2011 року по 31 березня 2011 року - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2011 року по 31 березня 2011 року, включно, з врахуванням підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня проголошення постанови через Шевченківський районний суд м. Львова до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя В. В. Свірідова