04 серпня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
головуючого - судді Гордійчук М.П.,
суддів - Амєліна С.Є., Ліпського Д.В., Маринчак Н.Є., Юрченка В.В.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії УМВС України в Львівській області,
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на дії УМВС України в Львівській області, мотивуючи свої вимоги тим, що суб'єктом оскарження безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику органів внутрішніх справ.
Рішенням місцевого Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2003 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2004 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, скаржник звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначених судових рішень з постановленням нового рішення про задоволення його скарги в повному об'ємі.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції позивач був звільнений з органів внутрішніх справ у 1990 році у віці 32 роки з вислугою років 12 років 9 місяців.
Пункт «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» передбачає право на призначення пенсії за вислугу років при умові звільнення військовослужбовців, які досягли на момент звільнення 45-ти річного віку, які мають загальний трудовий стаж більше 25 років з яких не менше 12 років і 6 місяців становить служба в органах внутрішніх справ.
За таких обставин суди правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, оскільки на момент досягнення 45-річного віку він вже був звільнений з органів внутрішніх справ та на той час йому було тільки 32 роки і загальний стаж роботи був менше 25 років.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є безпідставними.
Касаційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду. Рішення судів постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення рішення місцевого Галицького районного суду м. Львова від 04 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 лютого 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Судді: