18 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф..
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.І.
Заїки М.М.
Гуріна М.І.,
при секретарі Міненко І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 23.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 31.01.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років, -
встановила:
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Нижньогірського районного суду АР Крим з позовом на рішення управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим від 06.07.2005р. № 2159/08-21-01-05 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років.
Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 23.11.2005р. позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим від 06.07.2005р. № 2159/08-21-01-05. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим зарахувати в 20-річний стаж роботи, що дає право ОСОБА_1. право на пенсію по вислузі років, період його роботи з 01.01.1992р. по 10.08.1993р. на посаді старшого помічника прокурора м. Гулістану (Узбекистан) і призначити йому пенсію по вислузі років, у відповідності зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 05.05.2005р., тобто з дня подачі заяви.
Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 31.01.2006р. апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим було відхилено, а постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 23.11.2005р. залишено без змін.
Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 23.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 31.01.2006р. скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач в період з 11.11.1979р. по 15.11.1981р. проходив строкову військову службу, а з 1986 по 1993 роки працював в органах прокуратури Узбекистану та з 1994 по 2005 роки працював в прокуратурі Нижньогірського району АР Крим. Таким чином, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на момент звернення до органів Пенсійного фонду позивач набув право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Однак управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим відмовилось включити до трудового стажу роботу старшим помічником прокурора м. Гулістан (Узбекистан) з 01.01.1992р. по 10.08.1993р., посилаючись на те, що Узбекистан не підписав Угоду про взаємний залік у загальний виробничий стаж і вислугу років службу в органах і установах прокуратури в державах-учасниках СНД від 25.11.1998р., ратифікованої Законом України № 800 від 01.07.1999р.
Відповідно до ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян-учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Угода поширюється на усі види пенсійного забезпечення громадян, що установлені чи будуть установлені законодавством держав-учасників Угоди.
Згідно ст. 6 вищевказаної Угоди пенсія громадянам-учасникам Угоди призначається по місцю їх мешкання.
Суди дійшли вірного висновку, що позивач з вересня 1996 року є громадянином України та ратифікувавши Угоду про взаємний залік у загальний виробничий стаж і вислугу років службу в органах і установах прокуратури в державах-учасниках СНД від 25.11.1998р. без застереження про підписання Угоди іншими державами, Україна взяла на себе зобов'язання по пенсійному забезпеченню своїх громадян. Крім того Угода про гарантії прав громадян-учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. не містить обмежувального терміну дії і не перешкоджає обліку стажу роботи громадянина в період його роботи в інших державах-учасниках СНД.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції вірно дана правова оцінка обставин по справі, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим залишити без задоволення, а постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 23.11.2005р. та ухвалу апеляційного суду АР Крим від 31.01.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
М.І. Гурін
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга
01010, України, м. Київ, вул. Московська, 8
___________№ к - 14965/06
ОСОБА_1.
АДРЕСА_1
Управлінню Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі
АР Крим
вул. Лісова, 5
смт. Нижньогірський, АР Крим, 97100
Вищий адміністративний суд України надсилає копію ухвали від 18.10.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років.
Додаток: копія ухвали.
Суддя Вищого адміністративного
суду України С.В. Білуга