31 серпня 2006року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Нечитайла О.М.,
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Костенка М.І., Сергейчука О.А.,
при секретарі:Бойченко Ю.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2005 року по справі № 23/121 (17/192) за позовом ТОВ «Олімп» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В серпні 2004 року ТОВ «Олімп» звернулося з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000722306/0/10741 від 18.06.2004р. про накладення штрафу в сумі 50,00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вказував, що визначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні штрафні санкції відповідно до п.1 с.17 зазначеного Закону не можуть бути застосовані на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки до податкових відносин не належать.
За таких обставин, просили позов задовольнити.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2005 року, позовні вимоги ВАТ «Олімп» задоволені, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000722306/0/10741 від 18.06.2004 року в частині визначення позивачу штрафних санкцій в сумі 50,00 грн. як податкового зобов'язання, стягнуто з ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на користь ВАТ «Олімп» 42,50 грн. витрат по сплаті держмита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями в частині стягнення на користь ВАТ «Олімп» 42,50 грн. витрат по сплаті держмита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідач 27 жовтня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своїм листом від 21 листопада 2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2006 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська просить скасувати рішення суду в частині стягнення з податкового органу витрат по сплаті державного мита на суму 42,50 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та постановити нове - про відмову в задоволенні позову з підстав порушення судами норм процесуального права. Зокрема, на думку відповідача, висновки суду суперечать вимогам ч.3 та ч.5 ст.49 Господарського процесуального права.
Касаційна скарга ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Судами встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на підставі акту Перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності за № 000172від 09.О6.2004 рокубуло прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722306/0/10741 від 18.06.2004 року, яким до ТОВ «Олімп» були застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно п. 2, 6 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 50,00 грн.
Визначення суми податкових зобов'язань здійснено відповідно з підпунктом «г» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційною інстанцією були задоволені позовні вимоги ВАТ «Олімп», визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000722306/0/10741 від 18.06.2004 року в частині визначення позивачу штрафних санкцій в сумі 50,00 грн. як податкового зобов'язання, стягнуто з ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на користь ВАТ «Олімп» 42,50 грн. витрат по сплаті держмита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Висновки суду в частині визнання недійснимподаткового повідомлення-рішення сторонами не оскаржуються.
Щодо посилання ДПІу Красногвардійському районі м. Дніпропетровська в касаційній скарзі на порушення судами ст. 49 ГПК України щодо розподілу державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах мали місце порушення як з боку позивача (при здійсненні господарської діяльності, що стало підставою для застосування штрафних фінансових санкцій), так і збоку відповідача (при визначенні нарахованої суми штрафних санкцій як податкового зобов'язання).
Такий спір єнемайновим спором, ціна позову не визначена у грошовому виразі.
Оскільки у даних правовідносинах мали місце неправильні дії обох учасників процесу, суд правомірно розподілив витрати у справі між сторонами порівну. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
Касаційну скаргу Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2005 року в частині стягнення з податкового органу витрат по сплаті державного мита на суму 42,50 грн. та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: __________________________ Нечитайло О.М.
Суддя-доповідач: _____________________ Шипуліна Т.М.
Судді: __________________________ Карась О.В.
__________________________ Костенко І.М.
__________________________ Сергейчук О.А.