Харківський окружний адміністративний суд
17 травня 2012 р. справа №2а-3943/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Мартинчук С.М.,
за участі сторін:
представника позивача - Лукашиної І.А.,
представника відповідача - Тарана М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." до Західної Міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." (код ЄДРПОУ 36818698) (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі відповідач) в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000492303 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101 220, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18 751, 0 грн. та від 16.03.2012 року №0000502303 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 82800, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15001, 0 грн. Посилаючись на факти викладені у позовній заяві, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549) за період 3 квартал 2010року та 1 квартал 2011 року , за результатами якої Відповідачем був складений акт перевірки №334/23-03-05/36818698 від 06.03.2012 року.
На підставі вказаного акту перевірки №334/23-03-05/36818698 від 06.03.2012 року Відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000492303 та від 16.03.2012 року №0000502303, згідно із якими Позивачу визначена до сплати сума грошового зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101 220, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18 751, 0 грн. сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 82800, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15001,00 грн.
Як вказано у висновку акта перевірки №334/23-03-05/36818698 від 06.03.2012 року Позивачем в порушення:
- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 3 кварталі 2010року, 1 кварталі 2011 року частково сформовано за рахунок отриманих ТМЦ від підприємства-постачальника, у якого відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.4 вказаного Закону, тобто витрати не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства, що призвело до завищення валових витрату 3 кварталі 2010року, 1 кварталі 2011 року на загальну суму 414 000, 0 грн., та до заниження податку на прибуток на загальну суму 101 220, 0 грн;
- п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вересні 2010року податковий кредит частково сформовано від виконання нікчемних правочинів по придбанню товарів від ТОВ «Промспец Консалтинг», фінансово-господарські відносини якого з Позивачем є нікчемними правочинами, та такими , що не направлені на настання правових наслідків, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2010року у сумі 60000,00 грн., та до заниження податку на додану вартість у суму 60000, 0 грн.;
- п.44.1 ст.44, ст.. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201Податкового кодексу України податковий кредит Позивача частково сформовано за рахунок придбаного товару від підприємства, по якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року у суму 22 800, 0 грн. та до заниження податку на додану вартість у сумі 22 800, 0 грн. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.12.2009 року за №431, станом на 24.02.2012 року перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Харкова.
Відповідно до п.п. 5.2.1.п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент вимкнення спірних правовідносин) передбачено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Також, основні підстави для включення сум ПДВ у зв'язку із придбанням товарів та послуг до податкового кредиту визначені у пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент вимкнення спірних правовідносин) , згідно із яким:
«податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».
Також, відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Також, згідно з п.п.198.3. ст..198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Виходячи з наведених норм, суд приходить до висновку, платник податку має право включити до валових витрат та податкового кредиту витрати, сплачені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням товарів та послуг (робіт), які у подальшому будуть використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому датою виникнення такого права є дата першої із подій, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України.
Між тим, суд зазначає, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.
Судом встановлено що між Позиваечем та ТОВ «Промспец Консалтинг»були укладені договори купівлі-продажу №0906/10 від 06.09.2010року та №9201 від 01.02.2011 року, згідно п.1.1 яких продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.4.3 вказаних Договорів передбачено, що ціна за поставлений по Договору Товар визначена сторонами у Специфікації (додаток №1 до Договорів).
На підставі вказаних Договорів Позивач отримав від ТОВ «Промспец Консалтинг»за поставлений товар податкові накладні від 30.09.2010 року №347 на загальну суму 360 000, 0 грн (у т.ч ПДВ-60000, 0грн) та 23.02.2011 року №543 на загальну суму 136 800, 0 грн (у т.ч.ПДВ- 22800, 0 грн), а також видаткові накладні №б/н від 30.09.2010року на загальну суму 360 000,00 грн. (у т.ч.ПДВ -60000, 0 грн) та №78 від 23.02.2011 року на загальну суму 136 800, 0 грн..(ут.ч.ПДВ-22800,00 грн.).
За поставлений ТОВ «Проспец Консалтинг»товар Позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Суд відмічає, факт реальності здійснення господарської операції по вказаним Договорам підтверджується наступними документами:
- доказ поставки ТОВ «Проспец Консалтинг»будівельних матеріалів на склад Позивача підтверджується товарно-транспортними накладними №578 від 23.02.2011 року, №83 від 30.09.2010 року, а також подорожніми листами до товарно -транспортних накладних (копії яких наявні в матеріалах справи);
- доказ отримання поставлених ТОВ «Промспецконсалтинг на склад Позивача будівельних матеріалів по видаткових накладним №б/н від 30.09.2010року, №78 від 23.02.2011 року, підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2007-2011 року, який свідчить про отримання товару уповноваженою особою (ОСОБА_5) на підставі довіреностей №45 від 29.09.2010 року, №2 від 23.02.2011 року;
- доказ оприбуткування поставленого ТОВ «Проспец Консалтинг»будівельних матеріалів у бухгалтерському та складському обліку Позивача підтверджується прибутковими накладними №СК -0000195 від 30.09.2010 року, №СК-0000010 від 23.02.2011 року, накладними на внутрішнє переміщення №СК-00000 від 30.09.2010 року, №СК-000005 від 23.02.2011 року; (копії наявні в матеріалах справи)
- доказ наявності у Позивача складу (м. Харків, вул. Енергетичний тупик, 18), на який було оприбутковано поставлені ТОВ «Проспец Консалтинг»будівельні матеріали підтверджується договарими оренди 1А/06-10 від 01.06.2010року та №2А0411 від 01.04.2011 року, укладеними між Позивачем та ТОВ «С.К.С.М.»(копії яких наявні в матеріалах справи).
Судом встановлено, що придбані Позивачем у ТОВ «Промспец Консалтиг»товарно-матеріальні цінності (проволка ст..ф 5мм ВР1400-1 ГОСТ 7348) були передані Позивачем ТОВ «С.К.С.М»в рамках укладеного між ними Договору №01Д/06-10 від 01.06.2010року про переробку продукції з сировини постачальника з метою виготовлення готової продукції:бетон товарний, розчин товарний, збірний залізобетон (п.1.1 Договору).
Факт реальності здійснення господарської операції в рамках укладеного між Позивачем та ТОВ «С.К.С.М»Договору №01Д/06-10 від 01.06.2010року про переробку продукції з сировини постачальника підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), звітами по витратам на виробництво збірний залізобетон, нормами витрат матеріалів на виготовлення пустотних плит перекриттів методом безперервного вібропрасування, накладними на внутрішнє переміщення, сертифікатами відповідності, платіжними дорученнями, що знаходяться в матеріалах справи.
Також, судом встановлено, що виготовлена ТОВ «С.К.С.М»для Позивача продукція (плити залізобетонні) по Договору №01Д/06-10 від 01.06.2010року в подальшому була реалізована ТОВ «ЧЗ-Буд»на підставі договору №17/02-11 від 17.02.2011 року.
Факт реальності здійснення господарської операції по Договору №17/02-11 від 17.02.2011 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «ЧЗ-Буд»підтверджуються видатковими накладними, податковим накладними, довіреностями на отримання уповноваженою особою ОСОБА_4 товарно - матеріальних цінностей, виписки з банку на перерахування грошових коштів ТОВ «ЧЗ-Буд», копії яких наявні в матеріалах справи.
Отже, суд приходить до висновку, що Позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносин з ТОВ «Промспц Консалтинг»за період 3 квартал 2010року та 1 квартал 2011 року., оскільки дані первинні документи є дійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку Позивача.
Також, суд вважає за необхідне відмітити, що ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи Відповідач не спростовував факт щодо фальшивості вказаних первинних документів, актом перевірки №334/23-03-05/36818698 від 06.03.2012 року не встановлено невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, у зв'язку з чим валові витрати з податку на прибуток за період 3 квартал 2010року та 1 квартал 2011 року та податковий кредит з податку на додану вартість по деклараціям вересень 2010року, лютий 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг»сформувався у відповідності до вимог діючого законодавства.
Суд не приймає посилання Відповідача, що угоди укладені між Позивачем та ТОВ «Проспец Консалтинг»не були реально вчинені, з огляду на наступне:
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.
Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 зазначеного Кодексу.
Також, згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч.1ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частино 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Виходячи з наведених норм, правочин є нікчемним, якщо сторонами в момент його вчинення не додержані встановлені законом вимоги, які прямо свідчать про недійсність такого правочину або якщо такий правочин визнаний судом недійсним.
Також, відповідно до ст.204 та згідно з позицією Верховного суду, викладеною у Узагальненнях «Практик розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року -законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсний.
Суд зазначає, що доказами укладання нікчемного договору або факту відображення в обліку показників господарських операцій., які в дійсності не відбулись, є обвинувальний вирок суду або визнання у судовому порядку правочину недійсними, або якщо нікчемність правочину прямо встановлено законом.
Суд вказує, що Відповідачем не надано жодного доказу які могли б свідчити про укладання договорів, які не спрямовані на настання правових наслідків.
До того ж, право платника податку на формування показників в податковій звітності платника податку не залежить від податкового обліку (стану) його контрагентів, питання формування податкового зобов'язання (кредиту) та валових доходів (витрат) вирішується самостійно окремо взятим платником податку і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом його контрагентами.
Отже, суд приходить до висновку, що встановлені Відповідачем у висновку акту перевірки порушення Позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44, ст.. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201Податкового кодексу України з підстав того, що угоди укладені між Позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг»не спрямовані на реальне настання правових наслідків не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, а за таких обставин посилання Відповідачем на обставини як ознаки нікчемності укладених договорів не підтверджуються жодним доказом та носять характер суб'єктивних припущень. .
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Суд зазначає, що Відповідач законність та правомірність складання та направлення податкових повідомлень-рішень від 16.03.2012 року №0000492303 про донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 101 220, 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18 751, 0 грн. та від 16.03.2012 року №0000502303 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 82800,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 15001,00 грн. належним чином не довів.
Враховуючи вказане, винесене Відповідачем податкове повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000492303 та від 16.03.2012 року №0000502303 підлягають скасуванню у повному обсязі.
Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Торговий будинок «С.К.С.М.»в повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." до Західної Міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2012 року №0000492303 та № 0000502303.
Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." (61020, м. Харків, пр-т. Постишева, 93, код ЄДРПОУ 36818698) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 23 травня 2012 року.
Суддя Котеньов О.Г.